Рішення

від 15.01.2019 по справі 911/2223/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р.          

м. Київ           

Справа № 911/2223/18

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф.,

за участі секретаря Браги Л.К.,

розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 24, код ЄДРПОУ 41692345)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший український тарний комбінат" (07453, Київська обл., Броварський район, с. Русанів, вул. Жовтнева, буд. 39А, код ЄДРПОУ 41690290)

про стягнення боргу, втрат від інфляції, 3% річних та відсотків за користування грошовими коштами,

за участі представників сторін:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 08.10.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український тарний комбінат" про стягнення 250000,00 грн боргу, 1500,00 грн втрат від інфляції, 3205,48 грн 3% річних та 18575,34 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2018 вказану позовну заяву залишено без руху.

31.10.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем, на виконання ухвали господарського суду Київської області від 17.10.2018, було подано заяву б/н від 26.10.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Ухвалою від 05.11.2018 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 26.11.2018, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Позов обґрунтований наступним:

-          05.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український тарний комбінат" укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 050418-ДДК-ПУТК;

-          на виконання умов договору позикодавцем відповідно до платіжного доручення № 190 від 06.04.2018 надано позичальнику позику в сумі 250000,00 грн;

-          відповідач суму позики не повернув, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 250000,00 грн боргу, 1500,00 грн втрат від інфляції, 3205,48 грн 3% річних та 18575,34 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позов подано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В судове засідання 26.11.2018 представники сторін не з'явились, суд відклав проведення підготовчого засідання на 10.12.2018.

В судове засідання 10.12.2018 представники сторін не з'явились, суд поставив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 22.12.2018.

В судове засідання 22.12.2018 представники сторін не з'явились, суд відклав судове засідання на 15.01.2019.

В судове засідання 15.01.2018 представники сторін не з'явились.

26.11.2018, 10.12.2018, 22.12.2018, 15.01.2019 на електронну адресу суду надходили клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника. Вказані клопотання судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що відповідно до пп. 17 п. 1 Розділу ХІ Перехідні положення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі. Оскільки, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система на момент розгляду даної справи в суді не функціонує, клопотання та інші заяви у справі мали подаватись учасниками справи в паперовій формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено та встановлено, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. № 39038/18 від 06.12.2018, вх. № 40817/18 від 18.12.2018. Відповідач також належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. № 37933/18 від 28.11.2018, вх. № 1660/19 від 15.01.2019, вх. № 1662/19 від 15.01.2019, а також конвертом вх. № 510/19 від 03.01.2019, що повернувся на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший український тарний комбінат" (позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 050418-ДДК-ПУТК, за умовами п.п. 2.1., 2.2., 3.1. якого позикодавець надає, а позичальник отримує безпроцентну поворотну фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 250000,00 грн. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю безпроцентну фінансову допомогу в сумі 250000,00 грн до 05.05.2018. Повернення здійснюються безпосередньо між позикодавцем та позичальником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позикодавця.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а правовідносини, що з нього виникають регулюються положенням Глав 19, 20, 22 Господарського кодексу України, Глав 47-53, 71 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.ст. 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На виконання умов договору позикодавцем відповідно до платіжного доручення № 190 від 06.04.2018 надано позичальнику позику в сумі 250000,00 грн. Копія вказаного платіжного доручення міститься в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також і відсутність з боку відповідача претензій або повідомлень про порушення позикодавцем умов договору.

За змістом ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Належними в розумінні ст.76 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності заборгованості за господарськими операціями є банківські виписки, довідки з банків тощо, що формуються за наслідками виконаних операцій по особовому рахунку клієнта (позивача).

Вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з повернення суми позики у встановлений договором строк, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 250000,00 грн. Вказаний факт підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.04.2018 до 26.10.2018, наданій Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (міститься в матеріалах справи).

Отже, оскільки факт існування боргу відповідача перед позивачем підтверджується поданими суду документами, враховуючи, що відповідач свої правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень, контррозрахунку або доказів відсутності боргу суду не надав, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 250000,00 грн боргу такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1500,00 грн втрат від інфляції, 3205,48 грн 3% річних та 18575,34 грн відсотків за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних за період з 06.05.2018 по 08.10.2018, наданий позивачем, встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 3205,48 грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, складений позивачем, суд встановив, що він арифметично невірний, а розмір втрат від інфляції є більшим, ніж розраховано позивачем, проте, в силу вимог чинного процесуального закону, суд не може виходити за межі позовних вимог, тож вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню повністю у заявленій сумі - 1500,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 18575,34 грн відсотків за користування грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, зокрема його пунктів 2.1., 2.2., позикодавець зобов'язався надати позичальнику безпроцентну поворотну фінансову допомогу, тобто таку проценти на яку не нараховуються.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що умови договору щодо безпроцентного надання позики діяли лише до кінцевого строку її повернення (05.05.2018), тоді як після закінчення такого строку проценти мають нараховуватись відповідно до положень ст.ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В даному випадку, враховуючи умови укладеного договору та вимоги чинного законодавства України, поворотна фінансова допомога надавалася відповідачеві на безоплатній та безпроцентній основі, що встановлено в договорі, тобто не передбачає нарахування процентів чи інших видів компенсації в якості оплати за користування грошовими коштами, отже підстави для застосування ст.ст. 536, 1048 Цивільного кодексу України відсутні, позаяк договором, укладеним між сторонами визначено, що проценти не нараховуються, тоді як з конструкції зазначених норм вбачається, що вони застосовуються у випадку, якщо договором не передбачено інше.

Отже, в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 18575,34 грн відсотків за користування грошовими коштами суд відмовляє.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (254705,48 грн (сума вимог, задоволених судом) х 4099,21 грн (сума судового збору, сплачена за подання даної позовної заяви) / 273280,82 грн (сума заявлена до стягнення) = 3820,58 грн).

Керуючись ст.ст. 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український тарний комбінат" (07453, Київська обл., Броварський район, с. Русанів, вул. Жовтнева, буд. 39А, код ЄДРПОУ 41690290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, буд. 24, код ЄДРПОУ 41692345) 250000,00 грн боргу, 3205,48 грн 3% річних, 1500,00 грн втрат від інфляції, а також 3820,58 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2018.

Суддя                               А.Ф. Черногуз