Рішення

від 23.01.2019 по справі 926/1591/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

23 січня 2019 року Справа № 926/1591/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Чепишко М.І. розглянувши справу №926/1591/18

За позовом Чернівецького обласного гуртово–роздрібного торговельного об'єднання облспоживспілки (58007, м.Чернівці, вул. Коломийська, 13 Б)

до Спільного українсько–німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕСТ» (58007, м.Чернівці, вул. Коломийська, 13 А)

про розірвання договору купівлі–продажу від 09.10.2017 року

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Чернівецьке обласне гуртово–роздрібне торговельне об'єднання облспоживспілки 03.10.2018 року звернулося з позовом до Спільного українсько–німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕСТ» про розірвання договору купівлі – продажу від 09.10.2017 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 09.10.2017 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу бувших у використанні матеріалів від демонтованої залізнодорожної колії Р-50 та Р-43, а саме: Р-50 – 2522 кг, Р-43 – 68600 кг.

Згідно умов договору, загальна вартість об'єкта продажу становить 366136,06 грн. Відповідач фактично сплатив позивачу 75000,00 грн, а відтак сума несплачених матеріалів станом на грудень 2017 року становить 291136,06 грн. Відповідач, вказану суму не сплатив, тим самим порушив істотні умови договору, що стало підставою для звернення з позовом до суду про розірвання договору.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.10.2018 року позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 03.10.2018 року позовну заяву Чернівецького обласного гуртово – роздрібного торговельного об'єднання облспоживспілки залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених недоліків. Позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.10.2018 року.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року відкладено розгляд справи на 28.11.2018 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.11.2018 року за клопотанням представника відповідача у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 05.12.2018 року.

У судовому засіданні 05.12.2018 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження на 30 днів та у зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено розгляд справи на 17.12.2018 року.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року відкладено розгляд справи до 26.12.2018 року.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2019 року.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про розгляд справи без участь його представника, при цьому він зазначив, що свої позовні вимоги підтримує.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 17.01.2019 року відкладено розгляд справи на 23.01.2019 року та додатково повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/pres-centr/876/.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.01.2019 року, представник відповідача не з'явився, причини не з'явлення суду не повідомив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відзив на позов відповідач не надав, тим самим не скористався своїм правом на захист.

При цьому, суд зазначає, що не всі повідомлення про вручення відповідачу процесуальних документів, були повернуті на адресу суду, як доказ повідомлення про розгляд справи належним чином. Проте, в матеріалах справи містяться докази про отримання ним деяких ухвал суду, окрім того, відповідач періодично звертався до суду із клопотанням про перенесення судового засідання, у судовому засіданні 28.11.2018 року був присутній представник відповідача, отже відповідач був обізнаний про розгляд даної справи, але не зробив жодних дій щодо захисту своїх прав та інтересів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, оскільки відповідача належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання 23.01.2019 року не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду ( ч.3 ст.177 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті та подано заяву про розгляд справи без участі останнього, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

09.10.2017 року Чернівецьким обласним гуртово–роздрібним торговельним об'єднанням облспоживспілки (продавець) та Спільним українсько–німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕСТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі – договір).

Відповідно до п.1 договору продавець передає покупцю, а покупець приймає у власність бувші у користуванні матеріали від демонтованої залізнодорожної колії Р-50 та Р-43, а саме: Р-50 – 2522 кг, Р-43 – 68600 кг.

Згідно п.2 договору об'єкт продажу належить продавцю на праві власності.

Загальна продажна вартість об'єкту продажу становить 366136,06 грн згідно рахунку №10003 від 04.10.2017 року (п.3 договору).

Покупець проводить оплату за об'єкт продажу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 3-х робочих днів з дати підписання цього договору (п.4 договору).

Передача об'єкта продажу здійснюється продавцем покупцю в 3-х денний термін після повної оплати обумовленої вартості (п.6 договору)

Передача об'єкту продажу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору (п.7 договору).

Зміна умов договору, його припинення, розірвання можливе лише за згодою сторін (п.9 договору).

Договір складено та підписано сторонами.

Отже, позивачем продано товар на загальну суму 366136,06 грн.

Відповідачем частково оплачений товар на загальну суму 75000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №91 від 01.11.2017 року в сумі 50000,00 грн, №1 від 17.01.2018 року в сумі 15000,00 грн, №9 від 28.02.2018 року в сумі 10000,00 грн.

Таким чином відповідач заборгував позивачу 291136,06 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з січня по липень 2018 року.

18.05.2018 року на адресу відповідача було надіслано претензію вих.№19/05/18, в якій позивач просить сплатити заборгованість. Однак, відповідач відповіді на претензію позивачу не надав.

У зв'язку з істотним порушенням умов договору позивач звернувся до відповідача з пропозицією №51 від 07.08.2018 року про розірвання договору купівлі-продажу, яка була залишена без уваги, що стало підставою для звернення з позовом про розірвання вказаного договору у судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписом п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, ст.188 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору до суду на підставі ст. 188 ГК України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач надіслав відповідачу 07.08.2018 року пропозицію щодо розірвання договору.

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя ст.653 ЦК України, ч.4 ст.188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-75цс13.

Разом з тим сторона, яка ставить питання про розірвання договору має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, а саме не сплатив заборгованість, що є істотним порушенням договору, оскільки відповідач значною мірою позбавив позивача права на отримання винагороди за товар, на яку він розраховував при укладенні договору, чим порушено право позивача, відповідач у свою чергу доказів зворотного не надав.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 09.10.2017 року є обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Чернівецького обласного гуртово–роздрібного торговельного об'єднання облспоживспілки (58007, м.Чернівці, вул. Коломийська, 13 Б, код 01774376) до Спільного українсько–німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕСТ» (58007, м.Чернівці, вул. Коломийська, 13 А, код 25077759) про розірвання договору купівлі–продажу від 09.10.2017 року задовольнити в повному обсязі.

2.Розірвати договір купівлі–продажу від 09.10.2017 року, укладений між Чернівецьким обласним гуртово–роздрібним торговельним об'єднанням облспоживспілки та Спільним українсько–німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕСТ».

3.Стягнути з Спільного українсько–німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «БУКОВЕСТ» (58007, м.Чернівці, вул. Коломийська, 13 А, код 25077759) на користь Чернівецького обласного гуртово–роздрібного торговельного об'єднання облспоживспілки (58007, м.Чернівці, вул. Коломийська, 13 Б, код 01774376) 1762,00 грн судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2019 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Однак, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя С.М. Гушилик