Постанова

від 10.06.2019 по справі 926/1591/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа №926/1591/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кордюк Г.Т.

судді Дубник О.П.

Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Андреюк Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест , вих. №22 від 22.02.2019 (вх.№ 01-05/838/19 від 04.03.2019)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 (повне рішення складено 25.01.2019)

у справі № 926/1591/18 (суддя Гушилик С.М.)

за позовом Чернівецького обласного гуртово-роздрібного торговельного об`єднання облспоживспілки , м.Чернівці,

до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест , м.Чернівці,

про розірвання договору купівлі-продажу від 09.10.2017 року

за участю представників від:

від позивача:Рендюк Н.В. - адвокат ;

від відповідача: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

03.10.2018 року Чернівецьке обласне гуртово-роздрібне торговельне об`єднання облспоживспілки звернулось з позовом до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест про розірвання договору купівлі - продажу від 09.10.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу 09.10.2017 року бувших у використанні матеріалів від демонтованої залізнодорожної колії Р-50 та Р-43, а саме: Р-50 - 2522 кг, Р-43 - 68600 кг. Згідно умов договору, загальна вартість об`єкта продажу становить 366136,06 грн. Відповідач фактично сплатив позивачу 75 000,00 грн, а відтак сума несплачених матеріалів станом на грудень 2017 року становить 291136,06 грн. Відповідач, вказану суму не сплатив, тим самим порушив істотні умови договору, що стало підставою для звернення з позовом до суду про розірвання договору.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 у справі №926/1591/18 позов задоволено в повному обсязі. Розірвано договір купівлі-продажу від 09.10.2017 року, укладений між Чернівецьким обласним гуртово-роздрібним торговельним об`єднанням облспоживспілки та Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест . Присуджено до стягнення з Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест на користь Чернівецького обласного гуртовороздрібного торговельного об`єднання облспоживспілки 1762,00 грн. судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд враховував, що ч. 3 ст.653 ЦК України , ч.4 ст.188 ГК України встановлено, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду. Враховуючи те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, а саме не сплатив заборгованість, що є істотним порушенням договору, оскільки відповідач значною мірою позбавив позивача права на отримання винагороди за товар, на яку він розраховував при укладенні договору, чим порушив право позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 у справі №926/1591/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального права.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що покупцем, з метою виконання умов спірного договору (пункту 4) перераховано на рахунок продавця частину вартості об`єкту продажу на суму 75 000 грн. Апелянт стверджує, що сторони у договорі не визначили в договорі кінцевого строку оплати повної суми вартості товару, а тому права продавця не були порушенні та було належним чином додержано істотних умов договору, що свідчить про відсутність правових підстав у позивача для розірвання спірного договору на підставі ст. 651 ГК України. Крім того, у договорі встановлено, що передача об`єкта продажу здійснюється продавцем покупцю в 3-х денний термін після повної оплати обумовленої вартості, що не позбавляє покупця можливості повністю виконати умови договору, а саме: доплатити усю суми визначену у договорі та одержати товар. Апелянт зазначає, що у зв`язку із ненаданням продавцем доказів наявності у нього на праві власності наведених в предметі спірного договору матеріалів, покупцем було прийнято рішення щодо призупинення здійснення оплати за товар у сумі 291 136, 66 грн. за договором, до моменту надання продавцем таких доказів. Крім того, сума яка була сплачена покупцем в рахунок оплати товару за спірним договором, не була повернута продавцем на рахунок покупця. Отже, місцевий господарський суд належним чином не дослідив усі обставини справи, що спричинило безпідставне розірвання договору купівлі-продажу.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного українськонімецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 у справі №926/1591/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.04.2019.

05.04.2019 на адресу суду від позивача поступив відзив на апеляційну скаргу №11 від 03.04.2019 (вх..№01-04/2230/19 від 05.04.2019), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 у справі № 926/1591/18 - без змін з урахуванням того, що договором не передбачено розстрочення платежу, а тлумачення відповідачем змісту п. 4 Договору суперечить чинному законодавству. Крім того, твердження апелянта, про відсутність товару у продавця не підтверджені жодним допустимим та належним доказом. Відповідачу було надіслано пропозицію про розірвання договору, однак відповіді на неї так не було і одержано. Відтак, у зв`язку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу, порушення істотної умови договору та ненадання відповіді на пропозицію про розірвання договору позивач у законний спосіб звернувся до суду для розірвання такого договору. Крім того, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язання до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

22.04.2019 року апелянт подав до суду відповідь на відзив № 17 від 17.04.2019 (вх..№01-04/2670/19 від 22.04.2019) в якому останній просить задоволити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 у даній справі та не враховувати надані пояснення у відзиві позивачем, оскільки такі є безпідставними.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11 год. 20 хв. 27.05.2019 року у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: 79010, м. Львів, вул.Личаківська, 81. Копію ухвали надіслано сторонам у справі.

27.05.2019 судове засідання по розгляду апеляційної скарги Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест , вих. №22 від 22.02.2019 (вх.№ 01-05/838/19 від 04.03.2019) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 у справі № 926/1591/18 не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т. з 23.05.2019 до 31.05.2019 включно.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Кравчук Н.М. та з метою недопущення порушення процесуальних строків передбачених господарським процесуальним кодексом України, 03 червня 2019 року згідно розпорядження №382 в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді члена колегії Кравчук Н.М.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019 року до складу колегії замість судді члена колегії Кравчук Н.М. введено суддю члена колегії Дубник О.П. для розгляду апеляційної скарги Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест .

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 розгляд апеляційної скарги призначено на 10.06.2019.

В судовому засіданні 06.03.2019 позивач надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов`язковою, відповідач належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не був позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Західного апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:

як вбачається із матеріалів справи, що між Чернівецьким обласним гуртово-роздрібним торговельним об`єднанням облспоживспілки (продавець) та Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 09.10.2017 року (далі - договір) згідно якого продавець передає покупцю, а покупець приймає у власність бувші у користуванні матеріали від демонтованої залізнодорожної колії Р-50 та Р-43, а саме: Р-50 - 2522 кг, Р-43 - 68600 кг (п.1 договору).

Об`єкт продажу належить продавцю на праві власності. Загальна продажна вартість об`єкту продажу становить 366136,06 грн згідно рахунку №10003 від 04.10.2017 року (п.2,3 договору).

Відповідно до п.4 договору, покупець проводить оплату за об`єкт продажу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 3-х робочих днів з дати підписання цього договору.

Передача об`єкта продажу здійснюється продавцем покупцю в 3-х денний термін після повної оплати обумовленої вартості. Передача об`єкту продажу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами і є невід`ємною частиною договору (п.6,7 договору).

Зміна умов договору, його припинення, розірвання можливе лише за згодою сторін (п.9 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем продано товар на загальну суму 366136,06 грн. Відповідачем частково оплачений товар на загальну суму 75000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №91 від 01.11.2017 року в сумі 50000,00 грн, №1 від 17.01.2018 року в сумі 15000,00 грн, №9 від 28.02.2018 року в сумі 10000,00 грн.

Як вбачається із актів звірки взаємних розрахунків за період з січня по липень 2018 року відповідач заборгував позивачу 291 136, 06 грн за проданий товар.

18.05.2018 року було надіслано претензію вих.№19/05/18 на адресу відповідача, в якій позивач просить сплатити заборгованість. Однак, відповідач відповіді на претензію позивачу не надав.

07.08.2019 року позивач надіслав на адресу відповідачу пропозицію № 51 від 07.08.2018 року про розірвання договору купівлі-продажу, у зв`язку з істотними порушенням умов договору. Однак дана пропозиція відповідачем була залишена без уваги, що стало підставою для звернення з позовом про розірвання вказаного договору у судовому порядку.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Право на подання позову про розірвання договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відтак, сторони є вільними в укладені договору на умовах, які вони узгодили, як вбачається із п. 4 договору сторони встановили термін на протязі якого сторона повинна оплатити суму визначену у договорі, а саме: 3-х робочих днів з дати підписання договору купівлі-продажу, що свідчить про безпідставні твердження апелянта про відсутність встановленого терміну у договорі та можливість подальшого виконання договору. Крім того, у договорі не передбачено умов, які б регулювали оплату товару з розстроченням платежу.

Однак, відповідач не виконав взяті на себе обов`язки, а саме не сплатив заборгованість, що є істотним порушенням договору.

У даному випадку, позивач укладаючи договір купівлі-продажу розраховував на отримання доходу від об`єкту продажу, проте несплата відповідачем коштів позбавила продавця можливості отримати очікуване.

Отже, з огляду на те, що позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, у нього виникло право вимагати його розірвання на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України через істотність порушення договору іншою стороною.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про розірвання договору.

Щодо твердження апелянта, що у зв`язку із ненаданням продавцем доказів наявності у нього на праві власності наведених в предметі спірного договору матеріалів, покупцем було прийнято рішення щодо призупинення здійснення оплати за товар у сумі 291 136, 66 грн. за договором, до моменту надання продавцем таких доказів, необхідно зазначити наступне.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, сторони узгодили усі умови договору та погодили предмет договору, що свідчить про зобов`язання сторін належним чином виконати свої обов`язки згідно договору. Крім того, твердження апелянта на наявність чи відсутність об`єкту продажу не стосується предмету спору.

Крім того, судова колегія зазначає, що до моменту встановлення факту припинення чи зміни договірних відносин сторона не мала законних підстав для повернення суми, яка була сплачена на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, господарський суд, що розглядає позовну заяву з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу відповідно до приписів ст. ст. 14 , 237 Господарського процесуального кодексу України обмежений предметом позову і не має право вийти за межі позовних вимог та повернути суму, яка була сплачена покупцем в рахунок оплати товару за спірним договором.

Таким чином, у судової колегії відсутні належні підстави для врахування твердження апелянта, щодо сплаченої суми по договору купівлі-продажу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин відсутні підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального або з порушенням норм процесуального права.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, враховуючи вищенаведене не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269,270,276,281-284 Господарського процесуального кодексу України Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 23.01.2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Буковест без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст.ст.288,289 ГПК України.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 14.06.2019 року

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

суддя Дубник О.П.

суддя Плотніцький Б.Д.