Рішення

від 25.01.2019 по справі 927/890/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/890/18

Господарський суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фесюри М.В., здійснив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат», вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703

до відповідача: Дочірнього підприємства «Чернігівський хлібокомбінат «Коровай» Товариства з обмеженою відповідальністю «Іюнь», вул. Інструментальна, 9, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 32194615

про стягнення 15 730,77 грн

без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання)

ВСТАНОВИВ:

Подано позов про стягнення з Дочірнього підприємства «Чернігівський хлібокомбінат «Коровай» Товариства з обмеженою відповідальністю «Іюнь» 15730,77 грн заборгованості, з яких: 6800,00 грн основного боргу, інфляційні нарахування в сумі 129,40 грн за період з 22.06.2018 по 12.11.2018, 1014,02 грн - пені за період з 22.06.2018 по 12.11.2018, 6924,5 грн - штрафу у розмірі 20% від суми простроченого платежу та 862,85 грн - 30% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами Дистриб'юторського договору №110/18-д від 07 лютого 2018 року в частині оплати за поставлений товар.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 справа №927/890/18 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 12.12.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду належних доказів направлення копії позовної заяви на адресу відповідача.

20.12.2018 на адресу суду від позивача надійшла заява б/н від 17.12.2018 про усунення недоліків. До заяви надано витребувані судом належні докази направлення копії позовної заяви на адресу відповідача.

Ухвалою суду від 21.12.2018 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Оскільки ухвала суду від 12.12.2018 про залишення позовної заяви без руху та ухвала про відкриття провадження у справі від 21.12.2018 направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (вул. Інструментальна, 9, м. Чернігів, 14037), і повернулись на адресу суду без вручення адресату з відмітками відділення поштового зв'язку «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення», суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву і, лише у силу нехтування своїми правами на одержання поштового відправлення, відповідач не отримав ухвал суду, а отже не скористався своїми процесуальним правами.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем не подано відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив.

07.02.2018 між позивачем (постачальником) та відповідачем (дистриб'ютором) укладено дистриб'юторський договір №110/18-Д, за яким постачальник на умовах, визначених цим договором, постачає товар дистриб'ютору, а дистриб'ютор здійснює його пряму дистриб'юцію за цінами та націнками, які вказані у прайс-листах постачальника, що є невід'ємними додатками до цього договору, та здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару (п.2.1. договору).

На підставі вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 11022,48грн., що підтверджується видатковою накладною №МК00002089 від 31.05.2018

          Одержання товару відповідачем на загальну суму 11022,48грн підтверджується товарно-транспортною накладною №6100180531410100 від 31.05.2018.

Згідно п. 4.2 договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб'ютором у безготівковій формі протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару лише частково на суму 4222,48грн, що підтверджується платіжними дорученнями №94 від 02.07.2018 на суму 2022,48грн, №98 від 09.07.2018 на суму 1200,00грн, №74 від 03.08.2018 на суму 1000,00грн.

Доказів про оплати решти вартості товару суду не надано. Несплачена заборгованість відповідача за отриманий товар складає 6800,00грн.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, відповідно позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6800,00 грн боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

          Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до п. 7.3 вказаного договору у разі затримки оплати за товар, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше, ніж на 20 календарних днів дистриб'ютор, окрім пені, сплачує постачальнику також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Нарахування пені та штрафу здійснюється до повного виконання дистриб'ютором свого грошового зобов'язання. Збитки стягуються в повному обсязі понад суму неустойки.

Тобто сторонами у договорі погоджено нарахування пені до моменту повної оплати боргу, що не суперечить положенням ст.232 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 7.4 вказаного договору у разі невиконання дистриб'ютором грошових зобов'язань, окрім відповідальності передбаченої п.7.3 договору, дистриб'ютор зобов'язаний оплатити постачальнику суму невиконаного зобов'язання з урахуванням установленого індексу інфляції за весь строк прострочення зобов'язання, а також 30% річних від простроченої суми невиконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1014,02 за період з 22.06.2018 по 12.11.2018, 30% річних в сумі 862,85грн.

Заперечень щодо розміру нарахованої пені та 30% річних відповідач не надав, вимоги стягнення з відповідача 1014,02грн. пені та 862,85 грн 30% річних за період 22.06.2018 по 12.11.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 129,40грн інфляційних нарахувань та 6924,50грн штрафу у відповідності до п. 7.3 договору, що відповідає вимогам закону та договору, а тому вказана сума штрафу підлягає стягненню на користь позивача.

Позовні вимоги в частині стягнення втрат внаслідок інфляційних процесів є обгрунтованими та підлягають задоволенню в межах заявлених вимог, в сумі 129,40 грн.

Яке зазначалось вище Відповідно до п. 7.3 вказаного договору у разі затримки оплати за товар, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше, ніж на 20 календарних днів дистриб'ютор, окрім пені, сплачує постачальнику також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу. Нарахування пені та штрафу здійснюється до повного виконання дистриб'ютором свого грошового зобов'язання. Збитки стягуються в повному обсязі понад суму неустойки.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Останнім днем сплати за отриманий товар 21.06.2018, відповідно 20 днем прострочення є 11.07.2018. Сума простроченого відповідачем платежу станом на 11.07.2018 склала 7800,00грн, 20% з яких відповідно становить 1560,00грн і які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10000,00грн витрат на правову допомогу.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги від 26.03.2018, довіреність на адвоката, Адвокатського бюро «Євгенія Кривошея» та платіжне доручення №8125111109 від 03.12.2018 про перерахування позивачем гонорару за договором про надання правової допомоги на суму 10000,00грн.

Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" зазначив , що угода щодо гонорару адвоката не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Господарський суд, враховуючи складність справи, а також предмет позову, виходячи з принципу розумності, з огляду на те, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, виходячи з ч. 5 ст. 126 ГПК України, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача на користь ПАТ «Ічнянський молочно-консервний комбінат» до 3000,00грн.

Судовий збір відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Чернігівський хлібокомбінат «Коровай» Товариства з обмеженою відповідальністю «Іюнь» (вул. Інструментальна, 9, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 32194615) на користь Приватного акціонерного товариства «Ічнянський молочно-консервний комбінат» (вул. Вишнева, 4, м. Ічня, Чернігівська область, 16703, код ЄДРПОУ 00381152) 6800,00 грн боргу, 1014,02грн. пені, 862,85 грн 30% річних, 129,40 грн. інфляційних, 1560,00грн штрафу, 1161,12грн судового збору та 3000,00грн витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                              М.В. Фесюра

          Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/