Ухвала

від 21.01.2019 по справі 280/5044/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

21 січня 2019 року Справа № 280/5044/18 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Новікової І.В.

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

за участю:

представників позивача - Демченка А.В., Вишнякової Н.В.

представника відповідача - Мєхтієвої К.А.

розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Семілла Агро

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Семілла Агро (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №378119/41467378 від 07.12.2017 та зобов'язати зареєструвати податкову накладну №18 від 21.11.2017 у Єдиному реєстрі податкових накладних у день її направлення, а саме 30 листопада 2017 року.

21 січня 2019 року представником позивача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В клопотанні представник відповідача вказав на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який встановлений ч.2 ст.122 КАС України, а оскільки жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду не наведено, то відповідно позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Представники позивача проти задоволення клопотання заперечили та вказали на те, що строк звернення до суду, в даному випадку, врегульовано статтею 56 Податкового кодексу України, а тому ч.2 ст.122 КАС України не застосовується. Вважають, що позивачем не пропущено строк звернення до суду та просять відмовити в задоволенні клопотання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За таких обставин, Податковим кодексом України визначено інші строки для оскарження рішень контролюючого органу, а саме 1095 днів.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що строк на оскарження рішень контролюючого органу у 1095 може застосовуватись виключно до рішень, якими платнику податків визначено суму грошового зобов'язання, оскільки п.56.18 ст.56 ПК України не містить таких застережень, а надає можливість оскаржити будь-які інші рішення контролюючого органу, а відсилка до статті 102 ПК України стосується не рішень які можуть бути оскаржені, а саме строків оскарження.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, у справі Щокін проти України (2010 рік, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та справі Серков проти України (2011 рік, заява 39766/05) Європейський суд з прав людини визнав факт порушення статті 1 Протоколу №1 з огляду на недодержання вимоги щодо якості податкових законів. Як зазначається в рішеннях відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу якості закону . В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За таких обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи статті 56 Податкового кодексу України, а не частини 2 статті 122 КАС України, оскільки саме Податковий кодекс України містить більш ширші права для платника податків, в частині строків оскарження рішень контролюючого органу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що посилання представника відповідача на недотримання позивачем строку звернення до суду визначеного ч.2 ст.122 КАС України є необґрунтованими, а клопотання про залишення позовної заяви без розгляду таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника Державної фіскальної служби України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя І.В. Новікова