Рішення

від 16.01.2019 по справі 1940/1603/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1603/18

16 січня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Гавіловської Х.М., представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представників відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Білявинці" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Білявинці" (далі - позивач, ПП "Білявинці") звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25 травня 2018 року №0005111401 та №0005121401 та №0005131401.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку ПП "Білявинці" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, результати якої оформлено актом від 27.04.2018 №1500/19-00-14-01/30811807, на підставі якого відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 21.08.2018 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

На виконання вимог ст.ст.159-165 КАС представник відповідача подав 28.09.2018 - відзив (том 2, аркуш справи 5-9) в якому заперечує проти позову, зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які винесені на підставі акту перевірки від 27.04.2018 №1500/19-00-14-01/30811807, прийнятті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача подав відповідь на відзив (том 2, аркуш справи 141-143), додаткові пояснення (том 2, аркуш справи 171-175) та додаткові пояснення (том 2, аркуш справи 196-197).

Ухвалою суду від 31.10.2018 закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та у додаткових поясненнях, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних підстав та мотивів.

Суд встановив, що працівниками контролюючого органу проведено документальну планову виїзну документальну перевірку ПП «Білявинці» (код за ЄДРПОУ 30811807) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, результати якої оформлено актом від 27.04.2018 №1500/19-00-14-01/30811807 (том 1, аркуш справи 14-46).

За результатами перевірки було встановлено, ряд порушень, зокрема і ті, які являються предметом спору в рамках даної адміністративної справи, а саме:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999, № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, внаслідок чого встановлено: заниження податку на прибуток всього у сумі 1430636 грн, в тому числі: за II квартал 2016 року в сумі 16268 грн, за III квартал 2016 року в сумі 244465 грн, за IV квартал 2016 року в сумі 1085702 грн, за І квартал 2017 року в сумі 84201 грн;

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитки) всього у сумі 166600 грн, в т.ч. за І квартал 2017 року в сумі 166600 грн;

- п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, п.198.1 п.198.3 п.198.5 п. 198.6 ст. 198, п.201 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 895327 грн, у тому числі за квітень 2016 року в сумі 14054 грн, за травень 2016 року в сумі 19468 грн, за жовтень 2016 року в сумі 105581 грн, за листопад 2016 року в сумі 88795 грн, за грудень 2016 року в сумі 436595 грн, за січень 2017 року в сумі 187500 грн, за березень 2017 року в сумі 43334 грн;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Білявинці» не складено та не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних при списанні мішків в грудні 2016 року на суму ПДВ 101 278,91 грн (загальна сума списання 506 394,57 грн.).

На підставі акта перевірки відповідач виніс наступні податкові повідомлення - рішення від 25.05.2018:

- податкове повідомлення-рішення №0005111401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 145 954 грн, з них за основним платежем в сумі 1 430 636 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 715 318 грн (том 1, аркуш справи 49);

- податкове повідомлення-рішення №0005131401 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 166600 грн (том 1, аркуш справи 47);

- податкове повідомлення-рішення №0005121401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 342 090,50 грн, з них за основним платежем в сумі 895 327 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 447663,5 гривень (том 1, аркуш справи 48).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу на них від 06.06.2018 та доповнення до скарги від 19.07.2018 (том 1, аркуш справи 71 - 87).

Державна фіскальна служба України від 02.08.2018 прийняла рішення про результати розгляду скарги №25364/6/99-99-1-01-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25.05.2018 №0005111401, №0005121401, №0005131401, а скаргу - без задоволення (том 1, аркуш справи 88-91).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся із даним позовом у суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні норми.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як випливає із матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, платник здійснював діяльність з операцій із реалізації покупної меляси та жому, надання транспортних послуг, посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною.

Зокрема, між фізичними особами (виробниками цукрових буряків) та позивачем укладені договори про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною (том 1, аркуш справи 195-196, 203-204, 211-212).

На виконання даних договорів оформлено акти приймання-передачі давальницької сировини (матеріалів) та акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) та передачі готової продукції за Договорами про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною (том 1, аркуш справи 197-198, 205-2-6, 213-214).

Як випливає із матеріалів справи, в даних договорах міститься паспортні дані, ідентифікаційні коди фізичних осіб (виробників цукрових буряків) довідки про наявність у фізичних осіб земельних ділянок.

Проте, перевіркою не встановлено джерело походження, виробника продукції цукрових буряків та не підтверджено легальність руху продукції в ланцюгу постачання від Клієнта (фізична особа) до Посередника (ПП Білявинці ).

Відповідно, під час перевірки Головним управлінням ДФС у Тернопільській області відібрано пояснення з фізичних осіб, з якими ПП Білявинці оформляло Договори про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціяхз давальницькою сировиною.

Згідно отриманих пояснень встановлено, що фізичні особи (виробники цукрового буряка), за переліком, наведеним в окремому додатку до ОСОБА_5 перевірки не мали жодних розрахунків із ПП Білявинці протягом 2016 року, та відповідно цукровий буряк на давальницьких умовах на ПП Білявинці не передавали (том 2, аркуш справи 28-140).

Проте, суд не погоджується із даним висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічі звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентовано ст.73 Податкового кодексу України та Постановою КМУ Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом від 27 грудня 2010 року №1245.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником, заступником керівника органу державної податкової служби і повинен містити перелік запитуваної інформації та документів що її підтверджують. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня надходження запиту.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач в якості зустрічної звірки надав пояснення фізичних осіб , жодних підтверджень про подання запиту чи доказів надіслання такого відповідач не надав, більше того, не вказує навіть джерела походження та способу отримання наданих пояснень .

Законодавець передбачив форму запиту та надання відповіді на нього платником податків, однак ніде не передбачив надання пояснень на нього чи форми при яких обставинах таке могло би відбутися.

Також, положеннями ст.73.5 ПК України регламентовано, що за результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін , про складання якої відповідач не зазначає.

Таким чином, проведення зустрічних звірок передбачено тільки суб'єктами господарювання у формі та спосіб, затвердженій наказом Міністерства фінансів України 28.02.2017 №299 та п.4 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд враховує ту обставину, що вищеописані "Поясненя фізичних осіб" не несуть жодного інформаційного наповнення, яке б спростовувало чи доводило ті чи інші обставини, факти чи події. Так, як слідує з їх змісту, особам що нібито надавали почснення невідоме ПП "Білявинці" , а цукровий буряк вони здавали безпосередньо на цукровий завод. Разом з тим, в цих "поясненнях" не міститься даних про те, а хто ж підписував договори та акти виконаних робіт від їх імені з ПП "Білявинці", хто надавав ПП "Білявинці" їх персональні дані, у який спосіб проводилися розрахунки за поставлений буряк.

Тому, пояснення фізичних осіб-виробників цукрового буряка, на які посилається контролюючий орган в ОСОБА_5 перевірки, не є належними та допустимими доказами, а відтак твердження контролюючого органу про не віднесення позивачем до складу інших доходів та не відображення у Звіті про фінансові результати за 2016 рік доходу від безоплатно одержаного оборотного активу - цукрового буряку на суму 6 743 243,51 грн. є безпідставними.

Щодо твердження відповідача з приводу отриманого доходу ПП Білявинці від реалізації (перепродажу) транспортно-експедиційних послух в сумі 2 678 085,31 грн. та відповідно включення до бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиційних послуг на суму 2 678 085,31 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем до справи надано Договори про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною, які укладалися між фізичними особами та Приватним підприємством Білявинці за умовами п.2.2. яких позивач, як посередник зобов'язався здійснити ряд зобов'язань, серед яких п.2.2.4 - організувати перевезення давальницької сировини Клієнта (фізичної особи) до виконавця (заводу, який здійснює операції з давальницькою сировиною: власне переробку (обробку) давальницької сировини, у результаті чого створюється готова продукція) на умовах укладеного з останнім договору, визначеного у п.п.2.2.1 цього Договору.

Організація перевезення давальницької сировини здійснюється на умовах оплати, витрати сумарно за які частково відшкодовуються посереднику ПП Білявинці заводом, як виконавцем за договором, а решта суми транспортних витрат закладаються в калькуляцію собівартості як компенсаційні витрати, як це передбачено п.9.2 Договору про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною у розмірі 5% від заставної ціни (ціни відшкодування) за кожну одиницю прийнятої від Клієнта давальницької сировини, що була перероблена (оброблена) виконавцем чи надана йому в якості плати за надані послуги з давальницькою сировиною.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_6 (неплатник ПДВ) надав транспортно-експедиційні послуги по перевезенню цукрових буряків відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг), які підписані ФОП ОСОБА_6І та директором ПП Білявинці ОСОБА_7 на загальну суму 3212322 грн.

В свою чергу, ПП Білявинці виписало ТОВ Компанія Галичина цукор транспортно-експедиційні послуги по перевезенню цукрових буряків (відшкодування транспортно-експедиційних послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_6І.) згідно ОСОБА_5 наданих послуг.

Всього відшкодовано транспортно-експедиційні послуги на суму 2678085,31 грн. та суму ПДВ 535617,07 грн., разом 3213702,38 грн.

Таким чином, ПП Білявинці отримало дохід від реалізації (перепродажу) транспортно-експедиційних послуг в сумі 2678085,31 грн., та відповідно включило до бази оподаткування ПДВ транспортно-експедиційні послуги на суму 2678085,31 грн.

На підставі вказаного в ОСОБА_5 перевірки, зроблено висновок, що ПП Білявинці занизило базу оподаткування ПДВ з постачання транспортно-експедиційних послуг на адресу ТОВ Компанія Галичина Цукор , які попередньо були придбані у ФОП ОСОБА_6І всього у сумі 148792 грн., в тому числі: за жовтень 2016 року в сумі 105580,96 грн., за листопад 2016 року в сумі 21539,03 грн., за грудень 2016 року в сумі 21671,76 грн. та не складено податкові накладні на суми, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Суд не погоджується із такою позицією податкового органу виходячи з наступного.

Умови Договорів про надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною, укладених в 2016 році між ПП Білявинці (посередник) та фізичними особами - виробниками цукрових буряків (Клієнти), передбачено, що посередник зобов'язаний забезпечити відправку давальницької сировини від Клієнта (фізична особа-виробник) і одержання готової продукції від Виконавця (ТОВ Компанія Галичина цукор ); посередник (ПП Білявинці ) зобов'язаний організувати перевезення давальницької сировини від Клієнта до Виконавця на умовах укладеного з останнім договору; посередник зобов'язаний організувати та забезпечити надання інших допоміжних послуг, необхідних чи пов'язаних з переробкою давальницької сировини (збирання, перевірку кількості та стану, завантаження та вивантаження давальницької сировини, за необхідності - зберігання готової продукції до передачі її Клієнту).

У свою чергу, за цим Договором Клієнт повинен виплатити Посередникові (винагороду) в розмірі 5% (п'ять відсотків) від заставної ціни (ціни відшкодування) за одиницю прийнятої від Клієнта давальницької сировини, що була перероблена Виконавцем чи надана йому в якості плати за надані послуги з давальницькою сировиною (компенсація витрат на переробку давальницької сировини) в врахуванням ПДВ за ставкою 20%.

Таким чином, організація перевезення давальницької сировини від Клієнта Виконавця (цукрового заводу) є складовою зобов'язань Посередника (складовою послуги Посередника) за вказаним вище договором, що підлягає компенсації Клієнтом як витрата на переробку давальницької сировини через виплату Посереднику плати за вказаним договором.

Разом з тим, Договором від 07.09.2016 №07/09-16 Х/Б на технічну переробку цукрових буряків урожаю 2016 року, укладеного між ПП Білявинці та ТОВ Компанія Галичина Цукор , передбачено, що у випадку транспортування цукрових буряків силами за рахунок Господарства на бурякозбиральний пункт Заводу. Завод відшкодовує Господарству витрати на транспортування за розцінками, вказаними у додатку 4 до даного Договору.

Таким чином, суд зазначає, що посадовими (службовими) особами контролюючого органу не взято до уваги, що витрати, понесені ПП Білявинці на транспортування цукрових буряків на бурякозбиральний пункт цукрового заводу (у даному разі - ТОВ Компанія Галичина Цукор ) через залучення до надання вказаної послуги третьої особи перевізника ФОП ОСОБА_6, частково відшкодовуються безпосередньо цукровим заводом (ТОВ Компанія Галичина Цукор ) за розцінками, вказаними в додатку 4 Договору від 07.09.2016 року №07/09-16 Х/Б на технічну переробку цукрових буряків, а в іншій частині - компенсуються клієнтами (фізичними особами виробниками цукрових буряків) як витрату, понесену посередником (ПП "Білявинці" на переробку давальницької сировини, через виплату йому плати за договорами надання посередницьких та допоміжних послуг в операціях з давальницькою сировиною.

Отже, на виконання умов зазначеного вище договору, сума ПДВ з транспортно-експедиційних послуг наданих ФОП ОСОБА_6 в розмірі 148 792 грн. не повинна нараховуватися позивачем у податкове зобов'язання з ПДВ, оскільки в цій частині не компенсовувалася заводом-виробником, а проведена, як відшкодування фізичними особами за надані позивачем послуги, згідно договору.

Наведене вище у повному обсязі спростовує висновок відповідача про те, що ПП Білявинці занизило базу оподаткування ПДВ по операції з відшкодування ТОВ Компанія Галичина Цукор витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг, які попередньо були придбані у ФОП ОСОБА_6, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Відповідач також зробив висновок про неможливість надання послуг позивачу ТОВ Бахус Трейд по експедируванню та перевезенню цукрового буряка, навантаження цукрового буряка в кількості 15625 тон на загальну суму 2250000 грн в т.ч. ПДВ 37500 грн. та ТОВ Компанія Агро-К по відновленню та налаштуванню програмного забезпечення, поточного технічного обприскувача самохідного ДЖОН ДІРР 4930 2011 року випуску на загальну суму 162159 грн. в т.ч. ПДВ 27026,50 грн. у зв'язку з відсутністю достатньої кількості трудових ресурсів, виходячи з розрахункової форми 1-ДФ. При цьому, вказує на ненадання підприємством позивача укладених договорів, рахунків, звіту про виконані роботи чи інших документів, що свідчать про надання послуг по експедируванню та перевезенні цукрового буряка, навантаження цукрового буряка при проведенні перевірки посадовими особами.

Як випливає із матеріалів справи, дані факти не відповідають дійсності, оскільки про ненадання первинних документів позивачем щодо господарської діяльності між зазначеними суб'єктами господарювання не зазначено ні в акті перевірки ні в будь-якому документі до подання відзиву у справі.

В матеріалах справи містяться договори про надання послуг із зазначеними товариствами та акти про безпосереднє надання послуг. Зокрема, позивачем надано акт надання послуг від 30.12.2016 №120 та звіт про надання послуг від 30.12.2016 з ТОВ Бахус Трейд та акти про надання послуг від 31.03.2017 №51 та від 31.03.2017 №52 з ТОВ Компанія Агро-К (том 1, аркуш справи 158-172).

Наведене, спростовує твердження відповідача та повністю підтверджує факт надання послуг, а відповідно і завищення витрат, що були враховані при визначенні фінансового результату до оподаткування, визначеного за правилами бухгалтерського обліку в сумі 187500 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Бахус Трейд та в сумі 216662,50 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Агро-К .

Щодо твердження відповідача з приводу того, що ТОВ Компанія Галичина Цукор відповідно до умов Договору про переробку давальницької сировини відпустило ПП Білявинці мішки відповідно до податкових накладних, оскільки суми ПДВ за отримані мішки включено до податкового кредиту.

Відповідно до Національного стандарт ДСТУ 4623-2006 Цукор білий. Технічні умови , затвердженого наказ Держспоживстандарту України №177 від 29.06.2006, кристалічний цукор пакують масою нетто 50 кг, пресований - насипом масою нетто 40 кг в нові тканинні або поліпропіленові мішки .... і забезпечують зберігання продукції. Зазначене дозволяє зробити висновок про те, що використання цукру, як товарного продукту, без упаковки не здійснюється.

Більше того, Договором від 07.09.2016 №07/09-16 Х/Б на технічну переробку цукрових буряків урожаю 2016 року, укладеного між Білявинці та ТОВ Компанія Галичина Цукор передбачено, що Завод як оплату за надані послуги по переробці частини товару (цукрових буряків) Господарства, з якої виготовлено решту готової продукції (цукор) належну Господарству, отримує у власність частину товару, з якої виготовлено решту готової продукції, що залишається у власності Заводу (п. 5.6 договору); оплата вартості тари (мішків) здійснюється шляхом зустрічної поставки на належної Господарству частини готової продукції з розрахунку 0,75 кг за 1 мішок. За окремою домовленістю Сторін допускається оплата вартості грошовими коштами в національній валюті (п. 5.8 договору).

З метою наглядного відображення операцій з тарою для пакування цукру за договорами купівлі-продажу та переробки цукрових буряків урожаю 2016 року на давальницьких умовах, заводами для ПП Білявинці сформовано акти виконаних робіт та прийому-передачі сировини та готової продукції. Зокрема, актом ТОВ Компанія Галичина-Цукор відображено видача мішків для фасування в кількості 61539 шт. на суму 624620,85 грн., актом №4380 - 453 шт. на суму 4602,48 грн.; ТзОВ Радехівський цукор за актом виконаних робіт №400000475 - 972 шт.

В акті з ТзОВ Радехівський цукор сформовано відомості: надано Замовником Товаровиробнику послуги по переробці цукрових буряків - 269615,02 грн. в т.ч. ПДВ; передано Товаровиробником Замовнику цукрові буряки в розрахунок за послуги по переробці цукрових буряків - кількість/сума; передано Товаровиробником Замовнику мелясу в розрахунок за послуги по переробці цукрових буряків - кількість/сума; передано Товаровиробником Замовнику цукор-пісок в розрахунок за мішки для фасування цукру - 0,535 т. на суму 7864,00 грн. в т.ч. ПДВ (чим фактично підтверджено використання у господарській діяльності цукрового заводу мішків і відповідно проведений товарний розрахунок за мішки для фасування); мішки для фасування цукру - 972 шт.

На суму послуг по переробці цукрових буряків - 269615,02 грн. заводом сформовано податкову накладну №792 від 26.12.2016, яка зареєстрована в ЄРПН та відповідно включена ПП Білявинці в податковий кредит, а потім підприємством сформовано податкове зобов'язання, про що оформлено податкову накладну №7 від 26.12.2016 на суму 269615,02 грн.

Аналогічні операції щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання відображені в обліку і з мішками, зокрема ТзОВ Радехівський цукор сформовано ПН №505 від 31.05.2017, ПН №593 від 31.03.2017, та 31.01.2017, ПН №325, на загальну суму 7864,00 грн., а ПП Білявинці - ПН №8 від 26.12.2016 на суму 7864,00 грн.

Наведене підтверджує, що розрахунки з цукровим заводом (ТОВ Компанія Галичина Цукор ) за мішки під цукром, виробленого з давальницької сировини, що був належний клієнтам ПП Білявинці" (посередника), проводилися ПП Білявинці за рахунок клієнтів належною їм готовою продукцією, відповідно позивачем мішки віднесені на розрахунки з фізичними особами-виробниками цукрових буряків.

В рахунок вартості мішків, у які заводом упаковувався цукор - належний фізичним особам-виробникам цукрового буряку, останні розраховувалися належним їм цукровим буряком, який було прийнято ПП Білявинці" переробку та відображено на позабалансовому обліку.

Таким чином, ПП Білявинці від операцій по розрахунках з фізичними особами - виробниками цукрових буряків не мали ні права ні можливості списання мішків, оскільки такі відпущені як розрахунок цукром, на умовах визначених договором.

Отримуючи від ТОВ Компанія Галичина Цукор мішкотару для фасування готової продукції, ПП Білявинці відповідно до норм п.189.4 ст. 189 та п.198.2 ст. 198 ПК України на підставі складеної ТОВ Компанія Галичина Цукор та належним чином зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних на вказані господарські операції сформовано податковий кредит з ПДВ. В свою чергу, на вартість частини готової продукції, відрахованої (переданої) ТОВ Компанія Галичина Цукор в якості розрахунку за мішкотару (в структурі власності на яку 5% припадало на ПП Білявинці , а решта 95% - на фізичних осіб-виробників цукрових буряків пропорційно до прав на перероблений цукровий буряк), ПП Білявинці належним чином склало та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні на вказані товарообмінні операції, нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ та задекларувало їх шляхом подання податкових декларацій по податку на додану вартість.

Таким чином, за закінченими посередницькими угодами з придбання для клієнтів (ФО-виробників ЦБ) мішкотари та проведення за їх дорученням розрахунку за вказану мішкотару за рахунок належної їм готової продукції (цукром), посередник (ПП Білявинці ) забезпечив збалансування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за посередницькими операціями та, відповідно, у повному обсязі дотримався та виконав приписи чинного податкового законодавства України.

При цьому, ПП Білявинці як посередником окремо нараховано та задекларувано податкове зобов'язання з ПДВ з належної йому винагороди (плати за надані послуги) за посередницькими договорами, укладеними з ФО-виробникам цукрових буряків при фактичній передачі їм ФО-виробникам цукрових буряків готової продукції (цукру) після повного виконання посередником прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Крім того, перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям з придбання товару (меляси) у постачальників - ТОВ "Гамора Сервіс", ТОВ "Танос Груп", ТОВ "Бахус Трейд", ТОВ "Клевенс", ТОВ "Агро-К", ТОВ "Віват-Пром" та ТОВ "ОСОБА_8 Трейд" в сумі 2920028,16 грн, які стали об'єктом перевірки контролюючого органу до складу податкового кредиту, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Гамора Сервіс", ТОВ "Танос Груп", ТОВ "Бахус Трейд", ТОВ "Клевенс", ТОВ "Агро-К", ТОВ "Віват-Пром" та ТОВ "ОСОБА_8 Трейд" (постачальник) та ПП "Білявинці" (покупець) укладено договора поставки меляси бурякової (том 1, аркуш справи 109 - 178).

Відповідно до положень зазначених договорів Покупець зобов'язується прийняти та оплатити мелясу бурякову.

Згідно зі ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Оплата меляси здійснена на підставі платіжних доручень шляхом безготівкового перерахування коштів відповідно до п.2.2 договорів.

Умовами договору визначено, що поставка товару відбувається на умовах бази поставки EXW згідно редакції "Інкотермс" 2010 року, місце поставки - склад Постачальника.

Також були укладені договора про надання послуг найму транспортних засобів між контрагентами та ПП "Білявинці".

У межах спірних господарських операціях складено товарно-транспортні накладні.

На виконання умов п.3.4 зазначених договорів видано видаткові накладні підписані від ПП "Білявинці" та іншими контрагентами.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорах.

Також у ході виконання договору ПП "Білявинці" виписано податкові накладні (том 2, аркуш справи 144-160).

Надані позивачем виписки по банківських рахунках про отримання грошових коштів від даних контрагентів засвідчують факт виконання зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає набуття позивачем права власності на ці кошти. Доказів наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Щодо факту транспортування товару суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Позивачем на підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей до покупця надано товарно-транспортні накладні (том 1, аркуші справи 97,99,101,103,132-133,138).

Щодо відсутності певних товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є самостійною та достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання чи продажу товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання чи продаж товару, відсутність певних документів не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій й, як наслідок, не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.

Щодо документів, які підтверджують якість меляси, позивачем зазначено, що на час перевірки уже продав, відпустив зазначений товар та мав зобов'язання передати документи, що засвідчують якість покупцю за договором. А тому наявність на підприємстві гігієнічних висновків чи інших документів відсутні, оскільки знаходились в покупця.

Щодо висновку відповідача, що перевіркою не встановлено джерело походження (підміни номенклатури товару), виробника продукції меляси та не підтверджено легальність руху продукції в «ланцюгу» постачання від виробника до покупця - ПП «Білявинці» . Фіктивне введення в обіг товару, це первинне нереальне постачання ідентифікованого товару платником податків, який його документально оформив. Фіктивне введення в обіг товару характеризується «обривом» ланцюгів постачання, або постачанням товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього одержання (купівлі).

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на його контрагентів.

Платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податкові витрати та податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товари, роботи, послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Виходячи з наведеного, ПП «Білявинці» під час здійснення господарських операцій діяло відповідно до вимог чинного законодавства, тому порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З цього витікає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності чи сплати податків контрагентів - підприємств, вказаних в ОСОБА_5 перевірки, (якщо такі порушення мали місце) тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки у відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Із аналізу положень п.п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Щодо механізму підтвердження реальності тих господарських операції, по яких визначений податок на прибуток та був сформований податковий кредит з ПДВ. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та податку на прибуток. Як свідчать пред'явлені документи, такий порядок ПП «Білявинці» було дотримано.

Щодо висновку відповідача про відсутність у контрагентів основних фондів для здійснення господарських операції, то наявність або відсутність основних фондів не позбавляє можливості проведення господарських операцій.

Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що платником податків ПП «Білявинці» правомірно сформований податковий кредит та податок на прибуток від контрагентів-постачальників товару (меляси) та ПП "Білявинці" доведений факт отримання товару, що підтверджує реальність господарських операцій.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Вказані документи свідчать, про те, що усі первині та податкові бухгалтерські документи підприємства були відображені у податковому/бухгалтерському обліку та знайшли своє відображення в деклараціях з ПДВ за відповідний обліковий період, що не спростовується висновками акту перевірки.

З приводу контрагентів позивача в акті перевірки з посиланням на інформацію Головного Управління ДФС у Кіровоградській області за №23/11-28-14-06/4С699549 від 27.01.2017 по ТОВ «Гамора Сервіс" (ЄДРПОУ 40699549), відповідно якої зроблено висновок про те, що номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності працівником без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо та без залучення субпідрядних організацій.

Одночасно, п.5.2. зазначеної інформації, стверджує відсутність участі ТОВ «Гамора Сервіс» , код ЄДРПОУ 40699549 у схемах ухилення від оподаткування податком на додану вартість та відсутність оформлення ним нереальних господарських операцій за звітний період грудень 2016 року та січень 2017 року згідно з даними ЄРПН, іншою податковою інформацією, а також згідно з наявними матеріалами перевірок, зустрічних звірок, узагальнених податкових інформацій щодо контрагентів - не підтверджено (том 2, аркуш справи 17).

Із двох суперечливих суджень податкової інформації суд приходить до висновку про те, що твердження відповідача в акті «про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо та без залучення субпідрядних організацій, за відсутності будь-яких основних фондів та виробничих потужностей реалізацію широкої номенклатури товарів та виконання різноманітного комплексу робіт і послуг» є лише висновком-твердженням інспектора ДФС, яке будь-якими допустимими доводами не підтверджене.

З врахуванням викладеного та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, суд приходить до висновку, що з наданих позивачем первинних документів по зазначених контрагентах встановлено, що такі оформлено відповідно до законодавчо встановлених вимог, складені в момент проведення кожної господарської операції або безпосередньо після її завершення та підтверджують підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентам. Зазначені документи в силу приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та містять необхідні реквізити та інформацію, а відтак є підставою для включення даних за такими господарськими операціями до податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Наведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочинну, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні даної справи.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, надані сторонами докази, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги про скасування зазначених вище податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25 травня 2018 року №0005111401 (форми "Р"), №0005121401 (форми "Р") та №0005131401 (форми "П").

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь приватного підприємства "Білявинці" судовий збір в сумі 54 833, 17 грн сплачений згідно платіжних доручень №840 від 14.08.2018 та №877 від 26.09.2018.

Реквізити сторін:

позивач - приватне підприємство "Білявинці": 47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Студинського, 7, код ЄДРПОУ 30811807;

відповідач - Головне управління ДФС у Тернопільській області - 46021, м.Тернопіль, вул.Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 січня 2019 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.