Ухвала

від 22.01.2019 по справі 202/22/19

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/22/19

Провадження № 1-кс/202/130/2019

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

22 січня 2019 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 червня2018 року за № 12018040000000541 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Старший слідчий слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся за погодженням із прокурором з клопотанням про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні, а саме просить надати дозвіл на реалізацію посівів сільськогосподарської культури соняшника в кількості 6,3 тони з земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту на території Лихівської селищної ради П"ятихатського району Дніпропетровської області: земельної ділянки, що розташована східніше від земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:02:002:0113, земельної ділянки, що розташована поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 1224555600:02:002:0113, земельної ділянки, яка накладається та виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:01:001:0156.

Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2018 року накладено арешт на зазначені земельні ділянки та сільськогосподарську культуру соняшника, що розташована на них. На виконання ухвали суду із зазначених земельних ділянок зібрано врожай сільськогосподарської культури соняшника в кількості 6,3 тони, який визнано речовим доказом.

Вказує, що грошові кошти, отримані від реалізації речових доказів підлягають конфіскації у дохід держави.

Слідчий у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання в його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання про дозвіл на реалізацію речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Питання щодо зберігання речових доказів врегульоване положеннями ст. 100 КПК України, в п. 2 ч. 2 якої вказано, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. Частина 8 статті 100 КПК України передбачає, що реалізація речових доказів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19 листопада 2012 року затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, п. 28 якого встановлює, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340, п. 12 якої передбачає, що на початку кожного року територіальні органи ДФС із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов`язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться територіальними органами ДФС. Протягом року, в разі потреби, дозволяється доповнювати Єдиний реєстр торгівельних підприємств іншими торгівельними підприємствами за поданням органів, що вилучають та обліковують майно.

Між тим, у клопотанні слідчого ставиться питання не про передачу речових доказів торговельному підприємству для реалізації, а про надання дозволу на реалізацію речових доказів, в той час як чинне законодавство реалізацію речових доказів безпосередньо органами досудового розслідування не передбачає.

Крім того, слідчим у клопотанні не доведено, що зберігання посівів сільськогосподарської культури соняшника неможливе без зайвих труднощів або витрат по забезпеченню спеціальних умов зберігання, які співмірні з їх вартістю.

З урахуванням наведеного, в задоволенні клопотання необхідно відмовити. Керуючись ст. ст. 100, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженому прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1