Рішення

від 16.01.2019 по справі 620/3641/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року Чернігів Справа № 620/3641/18

Чернігівський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кравченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міжрайонне управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 (далі- позивач) до Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі- відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міжрайонне управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі- третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 23.05.2018 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_2, за її заявою від 10.04.2018 та зобов'язання Шестовицьку сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2018 та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_2.

Свої вимоги мотивує тим, що рішення Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 23.05.2018 року є протиправним, оскільки підстава, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, спростовується інформацією, викладеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.07.2018, в якому вказано, що відповідно до матеріалів інвентаризації земель Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, спірна земельна ділянка на додатках до заяви картографічних матеріалах, знаходиться в межах населеного пункту с. Шестовиця в адміністративних межах Шестовицької сільської ради. За таких обставин просить суд позов задовольнити повністю.

08.11.2018 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

23.11.2018 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувала інформація ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, викладена у листі № 18-25-0212-1912/118-18 від 17.05.2018, в якому було вказано, що земельна ділянка, стосовно якої мало бути прийнято рішення, знаходиться за межами населеного пункту с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області. За таких обставин вважає, що рішення є правомірним.

27.11.2018 на адресу суд від позивача надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.05.2018, проте докази останнього суду не надає. Крім того, позивач на підтвердження своїх доводів надала всі підтверджуючи документи, що земельна ділянка, на яку позивач просила надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, по вулиці Зелена село Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області, знаходяться в межах населеного пункту.

27.11.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання ОСОБА_1 про залучення Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

28.12.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.03.2018 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 825/640/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення дванадцятої сесії сьомого скликання Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.07.2017, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зобов'язано Шестовицьку сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, що знаходиться в межах населеного пункту с. Шестовиця по вул. Зелена. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10.04.2018 ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,16 га, на території Шестовицької сільської ради по вул. Зелена.

23.05.2018 на сімнадцятій сесії Шестовицької сільської ради позивачу відмовлено у наданні дозволу у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,16 га, яка розташована в АДРЕСА_2, в зв'язку з тим, що згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту АДРЕСА_2 (а.с. 16).

Не погоджуючись з даним рішенням позивач звернувся до суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що основними засадами судочинства обов'язковість судового рішення.

Частина 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судовим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 825/640/18 встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Шестовиця Чернігівського району та області.

Отже, обставина щодо розташування земельної ділянки в межах населеного пункту с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області при розгляді даної справи не доказується.

Крім того, 20.07.2018 на звернення позивача надійшов лист Міжрайонного управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № К-816/0-0.212-626/148-18, в якому зазначено, що відповідно до матеріалів інвентаризації земель Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, вказана земельна ділянка на додатках до заяви картографічних матеріалах, знаходиться в межах населеного пункту с. Шестовиця та в адміністративних межах Шестовицької сільської ради.

Що стосується оскаржуваного рішення, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проте рішення сімнадцятої сесії Шестовицької сільської ради від 23.05.2018 не містить правової підстави, яка визначена ч. 7 ст. 118 Земельним кодексом України.

На думку суду, такий підхід до прийняття рішень суб'єктами владних повноважень є неприйнятним у демократичному суспільстві. Суд вважає, що визначені Конституцією та законами України вимоги до дій і рішень суб'єктів владних повноважень, які є важливими гарантіями дотримання прав особи, не були дотримані.

Водночас, прийняття юридично значущих рішень виключно на підставі закону, так само як і неухильне дотримання юридичної процедури їх прийняття є проявом принципу законності і має сутнісне значення передовсім для забезпечення прав особи, стосовно якої суб'єкт владних повноважень таке рішення приймає. Дотримання принципу законності є гарантією недопущення свавілля з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, що є однією з передумов дотримання принципу верховенства права, який відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє в Україні.

Принцип законності гарантовано ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень. І саме це положення Конституції України фактично забороняє приймати рішення в такий спосіб, як це зробив відповідач.

Перш за все, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України для дій чи рішень суб'єктів владних повноважень має бути визначена законом підстава. Саме ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб'єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає передовсім закону як підстави для вчинення суб'єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб'єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція в межах повноважень у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність владних суб'єктів діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб'єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Нарешті, у спосіб у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов'язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб'єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов'язкових для інших суб'єктів рішень. По-третє, суб'єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб'єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб'єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом.

На окрему увагу заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб'єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб'єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права..

Таким чином, порядок прийняття рішення, порядок перевірки обставин, що можуть бути підставою для його прийняття, механізм забезпечення права особи на участь у прийнятті такого рішення повинні відповідно до положень ст. 19 Конституції України бути визначені тільки на рівні закону.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Суд наголошує на тому, що відповідачу як суб'єкту владних повноважень повинні бути відомі вимоги ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, на відповідність яким суд оцінює його дії і рішення. Ці вимоги є однаково важливими, ієрархічно не підпорядкованими й відповідають міжнародним, передовсім європейським стандартам щодо діяльності публічної адміністрації. Вони можуть і повинні бути застосовані всіма суб'єктами владних повноважень безпосередньо для попереднього аналізу своїх дій і рішень.

Натомість, відповідач вочевидь не скористався таким механізмом, оскільки оскаржуване рішення не відповідає цілій низці критеріїв ч. 2 ст. 2 КАС. Так, оскаржуване рішення не містить правової підстави з посиланням на нормативно-правовий акт, на підставі якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_2, що свідчить про порушення відповідачем вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України та, відповідно, п. 1 ч.2 ст. 2 КАС. Неприйняття доводів і письмових доказів позивача, так само як і ненадання йому можливості висловити свою позицію порушує вимоги обґрунтованості, розсудливості та забезпечення права особи на участь у прийнятті рішення, встановлені п.п. 3, 6 та 9 ч. 2 ст. 2 КАС, зокрема, з протоколу сімнадцятої сесії сьомого скликання Шестовицької сільскої ради Чернігівського району Чернігівської області від 23.05.2018 ( а.с. 63) неможливо встановити факт надання позивачу висловити свою позицію з розглянутого питання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності прийнятого рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_2 від 23.05.2018. Натомість, суд установив, що оскаржене рішення не відповідає критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості рішень відповідача як суб'єкта владних повноважень, а отже, є протиправним і підлягає скасуванню.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання Шестовицьку сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2018 та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_2, то суд зазначає таке.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право особи на суд передбачає можливість отримати не лише формальний захист (визнання і підтвердження порушених прав), але й фактичний захист (тобто дійсне й ефективне поновлення порушених прав).

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірного рішення. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, і це прямо вбачається зі змісту статті 245 КАС України.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права. Це цілком узгоджується з наведеними вище положеннями Кодексу адміністративного судочинства.

Аналіз зазначених норм, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 23.05.2018 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_2, за її заявою від 10.04.2018.

Зобов'язати Шестовицьку сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2018 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_2 та прийняти відповідне рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок), сплачений відповідно квитанції від 07.11.2018 № 49.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Сторони можуть одержати копію рішення суду в повному обсязі 25 січня 2019 року після 16:00 год.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Шестовицька сільська рада Чернігівського району Чернігівської області (вул. Шевченко, 2, с. Шестовиця, Чернігівський район, Чернігівська область, 15561, код ЄДРПОУ 04412053).

Третя особа: Міжрайонне управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П'ятницька, 11а, м. Чернігів, 14000).

Суддя І.І. Соломко