Постанова

від 17.04.2019 по справі 620/3641/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Справа № 620/3641/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кравченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Шестовицької сільської ради Чернігівського району

Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє

самостійні вимоги

на предмет спору: Міжрайонне управління у Ріпкинському та

Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міжрайонне управління у Ріпкинському та Чернігівському районах Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 23.05.2018 р. про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1, за її заявою від 10.04.2018 р.;

- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.04.2018 р. та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що дійсно рішенням суду в іншій справі № 825/640/18 встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Шестовиця, але відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення керувався листом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому зазначено, що така земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору повинен був витребувати та дослідити судову справу № 825/640/18 і зібрані в ній докази.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 р. відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує на тому, що фактично відповідачем не визнаються обставини, які встановлені судовим рішенням, ухваленим за його ж участі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.03.2018 р. рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 825/640/18, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення дванадцятої сесії сьомого скликання Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.07.2017 р., яким ОСОБА_2 відмовлено в наданні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов'язано Шестовицьку сільську раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, що знаходиться в межах населеного пункту АДРЕСА_1.

10.04.2018 р. ОСОБА_2 повторно звернулась до відповідача із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,16 га на території АДРЕСА_1.

23.05.2018 р. на сімнадцятій сесії Шестовицької сільської ради позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Шестовиця Чернігівського району Чернігівської області.

Позивач, вважаючи протиправним зазначене рішення ради, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка орієнтованою площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в межах населеного пункту і що такі обставини мають преюдиціальне значення для розгляду даної справи, а також з того, що розташування вказаної земельної ділянки в межах населеного пункту також підтверджено Міжрайонним управлінням у Ріпкинському та Чернігівському районах ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області на підставі матеріалів інвентаризації земель Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Крім того, судом зазначено, що відповідач не довів правомірності прийняття ним спірного рішення, що воно не відповідає критеріям законності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості рішень суб'єкта владних повноважень.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Вдповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, ЗК, а саме ч. 7 ст. 118, регламентовано виключний перелік правових підстав для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, який не підлягає розширеному тлумаченню, а тому відмова особі в наданні вказаного дозволу за будь-якою іншою підставою є неправомірною.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18.09.2018 р. у справі № 806/5106/15, від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при вирішенні цієї справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку визначені в ч. 7 ст. 118 ЗК України підстави для відмови позивачу в наданні запитуваного нею дозволу на розробку відповідного проекту землеустрою для відведення земельної ділянки відсутні.

Крім того, обставини, на які посилається відповідач, а саме - розташування спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту та, відповідно необхідність, на його думку, застосування позивачем іншого порядку звернення із заявою щодо надання вказаного дозволу, спростовуються рішенням суду у справі № 825/640/18, яке набрало законної сили та у відповідності до ст. 78 КАС України має преюдиціальне значення для вирішення спірних правовідносин, а також матеріалами цієї справи.

При цьому, доводи апелянта про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, не зважаючи на рішення суду у справі № 825/640/18, керувався листом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому зазначено, що така земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як зазначалося вище факт розташування спірної земельної ділянки у межах населеного пункту підтверджується відповідними доказами, зокрема вказаним судовим рішенням та відомостями, наданими Міжрайонним управлінням у Ріпкинському та Чернігівському районах ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області з матеріалів інвентаризації земель Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 р. по справі Brumarescu v. Romania та від 24.07.2003 р. по справі Ryabykh v. Russia , відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору повинен був витребувати та дослідити судову справу № 825/640/18 і зібрані в ній докази, судова колегія вважає безпідставними, оскільки це не передбачено жодною нормою чинного процесуального законодавства і призвело б до оцінки доказів, яка вже була їм надана судом при вирішенні вказаної справи і покладена в основу рішення суду, тобто є порушенням принципу юридичної визначеності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення сімнадцятої сесії сьомого скликання Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 23.05.2018 р. та необхідності відновлення порушеного права позивача за даних обставин саме в обраний нею спосіб - шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,16 га, яка розташована по АДРЕСА_1, оскільки лише такий спосіб буде ефективним за виниклих обставин.

Водночас, апеляційний суд зазначає, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, проаналізувавши всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року - без змін.

При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 17 квітня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: