Постанова

від 24.01.2019 по справі 2а-4108/12/1470

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №2а-4108/12/1470

адміністративне провадження №К/9901/26535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2016 року

у складі колегії суддів Димерлія О.О., Романішина В.Л., Єщенка О.В.

у справі № 2а-4108/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ареал-Снігурівка

до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ареал-Снігурівка (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступник - Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0000043500, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 238 068 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41 036 грн 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

16 травня 2013 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено.

04 березня 2016 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 238 068 грн та за штрафними санкціями на суму 38 996 грн 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення у зв'язку з недоведенням податковим органом складу податкового правопорушення, а саме завищення податкового кредиту у 2010-2011 роках на загальну суму 238 068 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 040 грн за несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість у 2010 році.

12 грудня 2016 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме вимог статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), статей 198, 201 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відтворює встановлені актом перевірки обставини, не погоджується з оцінкою суду апеляційної інстанції, наданою встановленим обставинам справи. У зв'язку із зазначеним відповідач просить за наслідками касаційного перегляду прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

12 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику тридцятиденний строк для усунення її недоліків з моменту отримання цієї ухвали (суддя Маринчак Н. Є.).

03 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення відповідачем недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 2а-4108/12/1470.

28 лютого 2017 року справа № 2а-4108/12/1470 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

21 лютого 2018 року справу № 2а-4108/12/1470 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відзив або заперечення позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є юридичною особою, сільгоспвиробником, платником податків, в тому числі фіксованого сільгоспподатку та податку на додану вартість та перебуває на обліку у відповідача.

У червні-липні 2012 року посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складений акт від 16 липня 2012 року № 508/22/31427847 (далі - акт перевірки).

24 липня 2012 року податковим органом розглянуто заперечення Товариства та прийнято рішення про їх задоволення на суму 1 061 415 грн. При цьому, в рішенні зазначено, що: по п. 3 заперечення. До заперечення не надано документів, які спростовують висновки акту перевірки щодо формування податкового кредиту на підставі двічі включених податкових накладних. Дані заперечення мають загальний характер та не дають підстав для перегляду висновку акту перевірки .

30 липня 2012 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України посадовою особою податкового органу винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 -ВР пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97 -ВР, пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини", абзацу а підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 238 068 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 41 036 грн 50 коп.

Штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням-рішенням застосовано на підставі положень абзацу другого пункту 123.1 статті 123, абзацу другого пункту 120.1 статті 120, підпункту сьомого пункту 11 підрозділу 10 Податкового кодексу України.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад податкових правопорушень доводиться за актом перевірки податковим органом за наслідком аналізу низки господарських операцій платника податків з контрагентами, частина з яких, на думку податкового органу, була нереальними (з Публічним акціонерним товариством Агрофірма Авіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Спецсанобробка ).

За господарськими операціями з іншими контрагентами, згідно висновку податкового органу, не зареєстровано податкові накладні або наявні розбіжності між сумами податкових зобов'язань, зареєстрованих контрагентами. Крім того, податковим органом виявлено факти дворазової реєстрації одних і тих самих податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції, порівнюючи суми податкових зобов'язань, що визначені актом перевірки та спірним податковим повідомленням-рішенням, встановив їх невідповідність.

З метою усунення розбіжностей між вказаними в акті перевірки сумами, сумами, визначеними рішенням податкового органу про задоволення скарги Товариства, а також податковим повідомленням-рішенням від 30 липня 2012 року №0000043500, суд апеляційної інстанції 05 жовтня 2015 року та 06 листопада 2015 звернувся до відповідача з запитом про надання розрахунку фінансових (штрафних) санкцій стосовно повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року №0000043500.

Податковим органом надано розрахунки, де у порівнянні з актом перевірки, без посилань на підстави, зменшено показники виявлених під час перевірки сум заниження податкового зобов'язання, що підлягає нарахуванню, по особовому рахунку платника та виправлено арифметичні помилки, допущені в раніше наданому розрахунку, на які вказав суд апеляційної інстанції. Пояснень щодо збільшення грошового зобов'язання Товариству за основним платежем саме на суму 238 068 грн відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судом апеляційної інстанцій встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. У касаційні скарзі відповідач також не вказує, які саме обставини, на його думку, не були досліджені судом апеляційної інстанції, а відтворює зміст акта перевірки, без жодного врахування рішення, прийнятого за результатом розгляду заперечень платника податків.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд апеляційної інстанції на виконання вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи) та в силу принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі вжив усі передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Разом з тим, податковим органом на неодноразові вимоги суду не надано жодної конкретної інформації, яка стала підставою для визначення розміру податкового зобов'язання платнику податків спірним податковим повідомленням-рішенням. Не наведена така інформація і у касаційній скарзі.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо обґрунтування прийнятого ним рішення про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству за основним платежем на суму 238 068 грн та не надав доказів, які вказують на правомірність визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідному розмірі.

Верховний Суд визнає, що, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2016 року

у справі № 2а-4108/12/1470 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер