Постанова

від 24.01.2019 по справі 820/3398/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №820/3398/16

адміністративне провадження №К/9901/35748/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року

у складі судді Панченко О.В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року

у складі суддів Бартош Н.С., Курило Л.В., Присяжнюк О.В.,

у справі № 820/3398/16

за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова Шляхрембуд

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

21 червня 2016 року Комунальне підрядне спеціалізоване підприємство по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова Шляхрембуд (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 09 червня 2016 року №0000681401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 68143 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 34072 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

27 жовтня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою від 08 лютого 2017 року Харківського апеляційного адміністративного суду, задоволено позов Підприємства, скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 09 червня 2016 року № 0000681401, з мотивів правомірності формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару та недоведеності податковим органом складу податкового правопорушення покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

20 лютого 2017 року податковим органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити у повному обсязі.

13 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України внаслідок усунення податковим органом недоліків наведених в ухвалі цього суду від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №820/3398/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

Фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Позивачем заперечення або відзив на касаційну скаргу відповідача до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

07 березня 2018 року матеріали касаційного провадження К/9901/35748/18 передані до Верховного Суду.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/35748/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу № 820/3398/16 з Харківського окружного адміністративного суду.

26 березня 2018 року справа №820/3398/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 03359182, перебуває на податковому обліку податкового органу з 01 вересня 2000 року, є платником податку на додану вартість з 14 травня 2003 року.

У травні 2016 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Техком Плюс за грудень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю Еталонтехсервіс за травень 2015 року, результати якої викладені в акті від 23 травня 2016 року №1735/20-30-14-01/003359182 (далі - акт перевірки).

09 червня 2016 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення №0000681401, яким за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість на суму 68143 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 34072 грн., без зазначення правової підстави їх застосування.

Склад податкового правопорушення за висновком податкового органу полягає у неправомірному віднесенні Підприємством до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 250989,00 грн., а саме за лютий 2015 року на суму 21061,00 грн., за березень 2015 року на суму 47082,00 грн., за травень 2015 року на суму 182846,00 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між Підприємством як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Техком Плюс як постачальником укладено та виконано договір поставки від 08 січня 2014 року, в межах якого позивачем отримані запасні частини до тракторів, автомобілів, підшипники, ремені та інші товари (надалі - товар).

Реальність вчинення цього правочину підтверджена позивачем шляхом надання належним чином засвідчених копій податкових накладних, видаткових накладних, накладних на внутрішнє переміщення, актів на списання запасний частин, платіжних доручень та банківських виписок з розрахункового рахунку Підприємства, які долучені до матеріалів справи та досліджені судами попередніх інстанцій.

Між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю Еталонтехсервіс укладений та виконаний договір поставки від 17 квітня 2014 року, в межах якого позивачем отримано товар, а саме запасні частини, агрегати та комплектуючі, мастила, олив та технічні рідини до автомобілів, тракторів та спецтехніки.

Реальність вчинення цього правочину підтверджена податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків, доведенням транспортування запасних частин, що підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, їх оприбуткуванням на складі позивача та подальшим використанням в господарській діяльності, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення товарів та актами на списання запасних частин.

Між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю Еталонтехсервіс 01 жовтня 2013 року укладено та виконано договір про закупівлю продуктів нафтопереробних газоподібних (пропан бутан 23.20.2) на умовах ЕХW, отримання яких підтверджується позивачем шляхом надання податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок з розрахункових рахунків позивача, паспортами якості, сертифікатом відповідності Серії ВГ № 430937, зареєстрованого в Реєстрі за № UA1.185.0147341-14, отриманням та оприбуткуванням цього товару на складі, орендованим позивачем, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, використанням придбаного товару для обслуговування та ремонту спецтехніки, за допомогою якої безпосередньо здійснюється надання робіт та послуг Підприємством.

Оцінюючи доводи податкового органу про те, що видаткові накладні отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю Еталонтехсервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Техком Плюс не містять визначення посад, прізвищ та імен, по-батькові осіб, які приймали та передавали ТМЦ, не наданням до перевірки копій довіреностей на отримання товару або журналу реєстрацій виданих та отриманих довіреностей, не зазначення в наданих подорожніх листах на перевезення ТМЦ, що перевозилися, пункту навантаження, як підстав нереального навантаження та отримання ТМЦ від Товариства з обмеженою відповідальністю Еталонтехсервіс , не надання документів, що підтверджують фізичне переміщення придбаних від Товариства з обмеженою відповідальністю Техком Плюс ТМЦ та підтвердження використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності або їх подальшу реалізацію, суд апеляційної інстанції висновувався на аналізі положень Закону України Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні , визнав належними первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, надані позивачем видаткові, податкові накладні та розрахункові документи. При цьому, зауважив про те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Суд погоджується з оцінкою здійсненої судами попередніх інстанцій висновуючись на взаємозв'язку та сукупності доказів, відповідно до частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року, частини 3 статті 86 цього кодексу, в редакції, яка діяла на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, до 15 грудня 2017 року, та з висновком про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Прийнятними є висновки судів попередніх інстанцій стосовно обсягу документів, які можуть бути предметом судового розгляду, з огляду на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій зазначили, що обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час вирішення справи) є однією з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 159 КАС України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність або не зазначення якихось реквізитів в ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції. Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не впливають на суть спірних правовідносин.

Оприбуткування придбаних запасних частин на складі Підприємства, використання їх у власній господарській діяльності та використання паливно-мастильні засобів для обслуговування спецтехніки, за допомогою якої безпосередньо здійснюється надання робіт та послуг позивачем спростовує доводи контролюючого органу в цій частині та доводить відсутність складу правопорушення покладеного в основу збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням - рішенням, в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі № 820/3398/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер