Постанова

від 24.01.2019 по справі 805/2554/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №805/2554/16-а

адміністративне провадження №К/9901/31281/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року

у складі судді Христофорова А.Б.

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року

у складі колегії суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., Чебанова О.О.

у справі № 805/2554/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адепт-Груп"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адепт-Груп" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними дії та скасування рішення №24/2655-11-06 від 31 березня 2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, зобов'язання поновити реєстрацію, як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість, зобов'язання відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму ліміту податку на додану вартість у сумі 6 833 353,06 грн, яка там знаходилась на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, з мотивів безпідставності винесення спірного рішення.

10 жовтня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, позов Товариства задоволений, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача №24/26-55-11-06 від 31 березня 2016 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Адепт-Груп", зобов'язано відповідача поновити реєстрацію Товариства, як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про відміну анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість та зобов'язано податковий орган відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 6 833 353,06 грн, станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

21 грудня 2016 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду змінено постанову суду першої інстанції шляхом викладення абзаців третього і четвертого резолютивної частини в наступній редакції:

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення в Реєстрі платників податку на додану вартість даних щодо платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Адепт-Груп.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 6833 353,06 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Адепт-Груп. В іншій частині позовних вимог відмовити. . В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій висновувалися на відсутності підстав у податкового органу для анулювання свідоцтва про реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість з підстав неподання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців податкової декларації з податку на додану вартість (у період з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2016 року) з огляду на встановлення фактів подання позивачем податкових декларацій 11 січня 2016 року, 08 лютого 2016 року, 19 лютого 2016 року особисто до податкового органу, про що свідчать штампи контролюючого органу на податкових деклараціях.

Суди першої та апеляційної інстанції, проаналізувавши підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також наслідки такого анулювання визначені статтею 184 Податкового кодексу України, положення пункту 200-1.1 статті 200-1 цього кодексу, Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 № 1130 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233, здійснили висновок про те, що внаслідок протиправності дій відповідача позивач позбавлений права використати право на реєстрацію податкових накладних на суму 6 833 353,06 грн. та визначили способи відновлення порушених прав, виходячи з компетенції Державної фіскальної служби України та її територіальних органів.

У січні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій податковий орган, посилаючись на незаконність судових рішень внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

01 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України, після усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 12 січня 2017 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу №805/2554/16 з суду першої інстанції не витребувано.

01 березня 2018 року матеріалами касаційного провадження №К/9901/31281/18 в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передані до Верховного Суду.

07 березня 2018 року матеріали касаційної скарги прийняті до свого провадження Верховним Судом, справа №805/2554/16 витребувана з суду першої інстанції.

19 березня 2018 року справа №805/2554/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону вони відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що

Товариство з обмеженою відповідальністю Адепт-Груп (код ЄДРПОУ 38844981, вул. Урицького, буд.9, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122), пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації з 29 липня 2013 року № 1 266 102 0000 043901, що підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно Свідоцтва № 200136671 Серії НБ№484120 вбачається, що Товариство з 01 вересня 2013 року зареєстровано як платник податку на додану вартість.

31 березня 2016 року з підстав ненадання Товариством податкової звітності у період з 01 лютого 2015 року по 01 лютого 2016 року відповідачем прийнято Рішення № 24/26-55-11-06, яким анульовано реєстрацію Товариства, як платника податку на додану вартість.

Стаття 184 Податкового кодексу України визначає порядок анулювання реєстрації платника податків, яке здійснюється шляхом вилучення особи з реєстру платників податку. При цьому підстави для такого вилучення визначені даною статтею та є виключними, а також не підлягають розширеному тлумаченню.

Підпунктом г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо, особа яка зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем до податкового органу надавалася податкова звітність з податку на додану вартість: 11 січня 2016 року за грудень 2015 року, яка отримана податковим органом, згідно штампу 11 січня 2016 року; 08 лютого 2016 року за січень 2016 року, яка отримана податковим органом, згідно штампу 08 лютого 2016 року; 19 лютого 2016 року за третій квартали 2015 року, яка отримана податковим органом, згідно штампу 20 лютого 2016 року.

У період з 01 січня 2016 року по 17 травня 2016 року позивач неодноразово намагався укласти договір про визнання електронних документів задля своєчасного подання податкової звітності, надсилаючи його до податкового органу, але відповідач з підстав, що не відповідали фактичним обставинам, відмовлявся від укладення таких договорів, що підтверджується Квитанціями №1 та №2.

Судами попередніх інстанцій проаналізовані положення пунктів 49.2, 49.3, 49.8, 49.9 щодо обов'язку платника податків подавати податкові декларації у передбачений законодавством спосіб, щодо обов'язку відповідача приймати податкові декларації, враховано обставини щодо особистого подання позивачем 11 січня 2016 року, 08 лютого 2016 року, 19 лютого 2016 року податкових декларацій до податкового органу, про що свідчать штампи контролюючого органу на податкових деклараціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що згідно діючого законодавства з 1 липня 2015 року платники податку повинні подавати декларації з податку на додану вартість виключно в електронній формі, однак суди, врахувавши особливі обставини стосовно розірвання договору про визнання електронних документів між сторонами 11 грудня 2015 року та укладання нового договору 24 листопада 2015 року, правильно застосували положення абзацу 3 пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, за якими у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті, тобто, в паперовій формі, що і було зроблено позивачем.

Суди попередніх інстанцій також установили, що у відповідності до пунктів 49.11, 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, контролюючий орган не надіслав/не надав позивачу письмової відповіді про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, чим порушив спосіб реалізації владних управлінських функцій, а також, не надав суду докази, що підтверджують не отримання контролюючим органом вказаних декларацій, а тому наведені декларації вважаються прийнятими контролюючим органом.

Відтак, фактичні обставини встановлені судами попередніх інстанцій спростовують підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість щодо неподання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців податкової декларації з податку на додану вартість, що свідчить про безпідставність та протиправність спірного рішення від 31 березня 2016 року № 24/26-55-11-06.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що до дня прийняття відповідачем спірного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивачем проводилися фінансово-господарські операції, у т.ч. придбання імпортованих товарів зі сплатою на митниці податку на додану вартість на загальну суму 6 833 353,06 грн, про свідчить наступне.

Здійснюючи господарську діяльність, позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт № 29/12 від 29 грудня 2015 року з нерезидентом FLYNDER TRADING LP (Шотландія, Великобританія), предметом якого є постачання товарів народного вжитку.

На підтвердження придбання товарів сформовані митні накладні:

50470000/2016/100337;504070000/2016/100316;504070000/2016/100334;4070000/2016/100335;504070000/2016/100336;504070000/2016/100338;504070000/2016/100339;5070000/2016/10036;504070000/2016/100387;504070000/2016/100393;504070000/2016/100407;504070000/2016/100412;504070000/2016/100413;504070000/2016/100416;504070000/2016/100425;504070000/2016/100425;504070000/2016/100427;504070000/2016/100437;504070000/2016/100166;504070000/2016/100303;504070000/2016/100317;504070000/2016/100318;504070000/2016/100319;504070000/2016/100359;504070000/2016/100363;504070000/2016/100366;504070000/2016/100408;504070000/2016/100409;504070000/2016/100410;504070000/2016/100411;504070000/2016/100433 та інвойси, з яких вбачається, що у період з 19 березня 2016 року по 25 березня 2016 року позивачем отримано імпортований товар на суму 31 788 340,07 грн., з яких митний збір у сумі 2 378 425,17 грн. та сума податку на додану вартість 6 833 353,06 грн.

На підставі платіжних доручень №1, 3, 6, 7, 8, 9, 10 у період з 26 лютого 2016 року по 25 березня 2016 року позивачем внесено до Миколаївської ДФС передоплату за митне оформлення у сумі 6 833 353,06 грн.

Також, між позивачем та ПАТ Фрост укладений договір оренди складу №12/03-16 від 05 березня 2016 року для складання придбаного товару.

Судами встановлено, що разом з рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було списано значення реєстраційної суми 6 833 353,06 грн. у системі електронного адміністрування ПДВ, що позбавило позивача використати право на реєстрацію податкових накладних.

Зазначені фактичні обставини встановлені судами попередніх інстанції не є спірним між сторонами.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: - суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; - суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; - суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; - суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; - інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569)

Згідно з пунктом 13 Порядку №569 електронного адміністрування податку на додану вартість, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, який здійснений з врахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, щодо права кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном, що внаслідок протиправності дій відповідача позивач позбавлений права використати право на реєстрацію податкових накладних на суму 6 833 353,06 грн. Створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від'ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Судом апеляційної інстанції застосовано до спірних правовідносин приписи пунктів 2.3, 2.6, 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року № 1130 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 року за № 1456/26233, за якими формування та ведення Реєстру платників податку на додану вартість здійснює Державна фіскальна служба України, а Контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків у Реєстрі, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Державні податкові інспекції здійснюють, в тому числі, підготовку та обробку документів щодо відміни анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

З огляду на наведені норми Положення, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо обраного способу відновлення порушеного права позивача, враховуючи те, що відповідачем у справі є територіальний орган ДФС, та межі його компетенції, зобов'язавши відповідача здійснити певні дії в межах повноважень Інспекції (направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення в Реєстрі платників податку на додану вартість даних щодо платника податку на додану вартість та для відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 6833 353,06 грн), що спростовує доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі відносно необхідності залучення до участі у справі Державної фіскальної служби України.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм належну правову оцінку на підставі норм закону.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року в частині залишеній без змін судом апеляційної інстанції та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 805/2554/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер