Рішення

від 16.01.2019 по справі 527/849/18

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/849/18

провадження 2/527/9/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 січня 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судових засідань - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в режимі відеоконфереції з Автозаводським районним судом м. Кременчука цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватної агрофірми Урожай про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі.

В позові позивач зазначив, що йому на праві приватної власності, належить земельна ділянка площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Вказану земельну ділянку він згідно договору оренди землі б/н укладеного 23.10.2014 року та зареєстрованого 23.11.2014 року передав в оренду строком на п'ять років Приватній агрофірмі Урожай . Відповідно до п.п.9-11 Договору оренди, відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 5 % від нормативно грошової оцінки даної земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року з подальшими індексаціями. Однак відповідач порушує свої зобов'язанні та за весь період користування земельною ділянкою ним не здійснено сплату грошових коштів та ніяких послуг в рахунок орендної плати він не отримував. Посилаючись на викладене, позивач просив суд, розірвати Договір оренди землі б/н від 23.10.2014 року, укладений між ним та відповідачем, зобов'язати відповідача негайно передати йому земельну ділянку загальною площею 4,81 га, що розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5320689400:00:017:0067 в стані придатному для її цільового використання.

05 червня 2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у 2014 році ОСОБА_4 отримав в рахунок орендної плати за договором оренди від 01.09.2007 року орендну плату в сумі 6593 грн., після чого виникла переплата по орендній платі в сумі 1224,47 грн. 23.10.2014 року договір оренди земельної ділянки був поновлений шляхом укладення нового договору. В 2015 році вартість орендованої земельної ділянки становила 160383,29 грн., а тому 5% від вказаної суми становила 8019,16 грн. З урахуванням того, що відповідач є податковим агентом та сплачує податки на доходи фізичних осіб, позивачу у 2015 році мала б бути виплачена орендна плата в розмірі 6455,42 грн. У 2015 році ОСОБА_4 отримав орендну плату грошовими коштами в розмірі 5336,47 грн., що з урахуванням переплати за 2014 рік склала 6560,47 грн. У 2016 році ОСОБА_4 отримав орендну плату в розмірі 16892,00 грн. У 2017 - 15000,00 грн. Посилаючись на те, що виплата орендної плати позивачу підтверджується належними письмовими доказами, представник відповідача, просив суд відмовити за задоволенні позову.

17 липня 2018 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач в 2014 році виїхав на постійне місце проживання до іншої місцевості та особисто ніяких коштів та матеріальних цінностей не отримував, тому надані відповідачем документи про отримання коштів не є належними та допустимими доказами. Крім того, відповідач невірно обраховує розмір орендної плати без урахування індексу інфляції. За період з дії договору оренди відповідач мав сплатити позивачу 41482,63 грн., але не сплатив взагалі нічого. Доказів сплати відповідачем як податковим агентом сум ПДФО та військового збору також не надано.

В судове засідання позивач, не з'явився, належним чином повідомлений про місце та час проведення судового розгляду (а.с.132).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, крім того пояснив, що йому невідомо про отримання позивачем в рахунок орендної плати будь-яких платежів також наголосив, що у відомостях на отримання орендної плати стоять різні підписи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог із підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер: 5320689400:00:017:0067, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).

23 жовтня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_4 з одного боку та орендарем ПАФ Урожай укладений договір оренди земельної ділянки б/н (далі Договір) (а.с.136-139).

23 листопада 2014 року зазначений Договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 7793503 (а.с.11).

У справі яка розглядається судом, виникли правовідносини пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України , Законом України Про оренду землі , Цивільним кодексом України , а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.3 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Підставою для розірвання Договору, позивач та представник позивача зазначають невиконання орендарем умов договору в частині оплати орендної плати.

Згідно ст. 409 Цивільного кодексу України , власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду в порядку встановленому законом.

Згідно із пунктом д ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як зазначено в ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду зокрема в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього закону та умовами договору.

Як зазначено в п. 45 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Приймаючи до уваги те, що Договір було зареєстровано 23.11.2014 року, а також те, що позивач звернувся з позовом до суду в травні 2018 року, а відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня поточного року, на час звернення з позовом до суду строк виплати орендної плати за 2018 рік не настав, тому перевірці підлягають виконання відповідачем умов Договору за період з 2014 по 2017 роки.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: в грошовій формі 5 % від вартості земельної ділянки. Виплату орендної плати погоджено між сторонами у грошовій та натуральній формі.

Як вбачається з довідки відділу у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 110/104-18 від 31.05.2018 року, грошова оцінка земельної частки пай у 2014 році становила 128402,93 грн., у 2015 році становила 160383,29 грн., у 2016 році -192443,90 грн., у 2017 році - 192443,90 грн. (а.с.39).

Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 131871,39 грн., тому у 2014 році - 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки становила 6593,57 грн., отже нарахована орендна плата за 2014 рік мала становити 6593,57 грн., а з урахуванням того, що договір оренди було зареєстровано 23.11.2014 року, орендар мав нарахувати орендодавцю орендну плату за листопад та грудень 2014 року, яка за підрахунками суду становить 1098,92 грн.

Як вбачається з копії видаткової накладної, ОСОБА_4 31.10.2014 року (після підписання договору оренди 23.10.2014 року) отримав від ПАФ Урожай в рахунок орендної плати натуральну продукцію на суму 2093,00 грн. (а.с.32).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач виконав зобов'язання перед позивачем по виплаті орендної плати за 2014 рік.

У 2015 році - 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки становила 8019,16 грн., та з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, до виплати відповідачу підлягала сума орендної плати в розмірі 6455,42 грн.

Відповідно до копій видаткового касових ордерів у 2015 році ОСОБА_4 отримав орендну плату на загальну суму 5336,00 грн. (а.с.33,34).

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем на користь позивача було сплачено в 2015 на 1119,42 грн. менше ніж встановлено договором оренди.

У 2016-2017 роках - 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки становила 96221,19 грн. та з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, до виплати відповідачу підлягала сума орендної плати за ці роки в розмірі 7745,86 грн.

Відповідно до копії видаткового касового ордеру та відомостей на виплату грошей ОСОБА_4 у 2016 році отримав орендну плату на загальну суму 16892,00 грн. (а.с.35-37).

Отже, за таких обставин суд дійшов висновку, що в 2016 році відповідачем було виконано зобов'язання в частині виплати орендної плати за 2016 рік в тому числі у більшому розмірі, крім того погашено заборгованість, яка виникла у 2015 році.

Відповідно до копії видаткового касового ордеру ОСОБА_4 у 2017 році отримав орендну плату на загальну суму 15000,00 грн. (а.с.38).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання відповідача перед позивачем за спірним Договором у 2017 році виконано у повному обсязі, в тому числі у більшому розмірі.

Представник позивача в судовому засіданні наголошував на тому що у відомостях та видаткових касових ордерах стоять різні підписи.

Надаючи оцінку зазначеним твердженням представника, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів стосовно того, що ОСОБА_4 не ставив свої підписи у наданих представником відповідача відомостях та видаткових касових ордерах суду не надано , клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи до суду не надходило, тому суд дійшов висновку, що зазначені твердження представника позивача є лише припущенням, що суперечить принципу доказування, а подані представником відповідача письмові докази вважає належними доказами, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про джерела доходів за період з 01.01.2014 року по 30.09.2018 року ОСОБА_4, рнокпп: НОМЕР_1, за період з 01.10.2014 по 31.12.2015 року, з 01.10.2015 по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 по 31.03.2016 року, з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року, з 01.10.2016 по 31.12.2016 року, ОСОБА_4 отримувала дохід від ПАФ Урожай (код 30901811) (а.с.134-135).

Відповідно до п.п. абзацу першого підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Як вбачається із зазначених вище відомостей, ОСОБА_4 отримував дохід від ПАФ Урожай за кодом доходу 106 , який відповідно до Довіднику ознаку доходів фізичних осіб передбачає отримання доходу вiд надання майнa в лізинг, оренду абo суборенду (строкове володіння тa/абo користування).

Отже за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано зобов'язання за спірним Договором перед позивачем за 2014, 2016-2017 рік, крім того, нарахована та виплачена орендна плата за 2016-2017 роки значно перевищує розмір оплати встановленої Договором.

Представник позивача в судових дебатах зазначив, про те, що представником відповідача не надано суду оригіналів видаткових накладних та видаткових касових ордерів, тому надані докази є недопустимими.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Як вбачається із наданих представником відповідача письмових доказів, суду надано їх належним чином засвідчені копії.

Згідно ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В ході судового розгляду представник позивача не ставив під сумнів відповідність поданих копій оригіналу, не заявляв клопотання про витребування оригіналу письмового доказу, тому суд вважає подані представником відповідача докази допустимими.

Допущене порушення відповідачем перед позивачем в частині виплати орендної плати за 2015 рік, не свідчить про систематичне невиконання умов договору, що є відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою для розірвання договору, оскільки зазначена заборгованість була сплачена відповідачем у 2016 році, порушення умов договору відповідачем відбулося одноразово, тому суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову позивачу, не підлягають стягненню з відповідача також судові витрати.

Представником відповідача заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14767,20 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно матеріалів справи, 02 травня 2018 року між адвокатом ОСОБА_3 та ПАФ Урожай було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.45-47).

У акті наданих послуг наведено перелік наданих клієнту послуг (а.с.67-68).

Відповідно до рахунку - фактури від 12.06.2018 року, платіжного доручення від 12.06.2018 року, виписки по рахунку, відповідачем було сплачено 14767,20 грн. за договором про надання правової допомоги (а.с.69-71).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналізуючи зазначені норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що суд має право зменшити розмір витрат на правову допомогу виключно за наявності двох умов, а саме за наявності клопотання іншої сторони, а також у випадку доведення цією стороною не співмірності витрат.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що позивачем та її представником не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які поніс відповідач, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають стягненню з позивача. Разом з тим, підлягають частковому стягненню на суму 13517,20 грн. за виключенням стягнення коштів за підготовку клопотання про виклик в судове засідання свідків, оскільки представник відповідача в судовому засіданні відмовився від їх допиту судом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 13, 21, 31, 32 ЗУ Про оренду землі , ст.ст. 93, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 409, 628, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Приватної агрофірми Урожай про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватної агрофірми Урожай витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13517,20 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування ( ім'я) сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 (Полтавська область, Глобинський район, с. Сиротенки, рнокпп: НОМЕР_1).

Відповідач: Приватна агрофірма Урожай (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Карла Маркса, буд. 170, код ЄДРПОУ 30901811).

Повний текст рішення складено 24 січня 2019 року.

Суддя А. О. Олефір