Постанова

від 10.04.2019 по справі 527/849/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/849/18 Номер провадження 22-ц/814/934/19Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.,

суддів: Кривчун Т.О., Кузнєцової О.Ю.,

секретар: Радько О.М.

за участю представник позивача - адвоката Риля В.Є.

представник відповідача - адвоката Левицького В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватної агрофірми Урожай про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватної агрофірми Урожай про розірвання договору оренди землі.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що йому на праві приватної власності, належить земельна ділянка площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Вказану земельну ділянку він, згідно договору оренди землі б/н від 23 жовтня 2014 року, передав в оренду строком на п'ять років Приватній агрофірмі Урожай . Вказував, що відповідач порушує виконання зобов'язань за договором, оскільки не сплачує орендну плату, що визначена умовами договору.

Просив суд розірвати Договір оренди землі №б/н від 23 жовтня 2014 року, укладений між ним та відповідачем та зобов'язати відповідача негайно передати йому спірну земельну ділянку в стані придатному для її цільового використання.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 517 грн. 20 коп.

Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає, що судом проігноровано той факт, що відповідачем не надано належних доказів щодо виплати орендної плати згідно спірного договору, а також із вказаних документів неможливо встановити, що розмір орендної плати в натуральній формі відповідав узгодженому розміру орендної плати, що встановлений у договорі оренди.

Крім того, звертає увагу суду на необґрунтованість заявлених відповідачем судових витрат на правову допомогу, які не підтверджені належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Приватної агрофірми Урожай - адвокат Левицький В.І. зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм як матеріального так і процесуального права, з урахуванням усіх обставин по справі, а тому вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вказував, що ПАФ Урожай , як відповідач у справі подав до суду усі належні та допустимі письмові докази, які були досліджені судом першої інстанції та не спростовані позивачем.

Окрім цього, позивачем не заявлялося клопотання про огляд оригіналів доказів, на яких ґрунтується позиція агрофірми, а тому посилання в апеляційний скарзі на не дослідження є необґрунтоване.

Також вважає, що подаючи апеляційну скаргу позивач переклав обов'язок доказування на суд, зазначаючи, що судом не досліджувалося питання відповідності підпису та наявності ще одного договору.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що у проведенні експертизи ніякої необхідності не було, оскільки, по-перше, позивач, ще у 2014 році виїхав на постійне місце проживання до іншої місцевості, де фактично зараз і проживає, що не спростовано відповідачем, відтак він не міг тільки підписувати якісь документи, а й взагалі отримувати якусь продукцію, оскільки не займається сільським господарством та працює водієм-далекобійником, здебільшого за кордоном, по-друге підписи на документах не містять ознак підробки підпису позивача, оскільки це взагалі підписи інших осіб, які відрізняються, один від одного, і аж ніяк не схожі на його підпис.

Окрім цього вважає, відповідачем не надано ніяких доказів щодо понесених ним судових витрат, та не направлено позивачу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 4,81 га, яка розташована на території Фрунзівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а. с. 12/.

23 жовтня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_4 з одного боку та орендарем ПАФ Урожай укладений договір оренди земельної ділянки б/н /а. с. 136-139/.

23 листопада 2014 року зазначений Договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 7793503.

За умовами п. 45 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Договір було зареєстровано 23 листопада 2014 року, а також те, що позивач звернувся з позовом до суду в травні 2018 року, а відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня поточного року, на час звернення з позовом до суду строк виплати орендної плати за 2018 рік не настав, тому перевірці підлягають виконання відповідачем умов Договору за період з 2014 по 2017 роки.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: в грошовій формі 5 % від вартості земельної ділянки. Виплату орендної плати погоджено між сторонами у грошовій та натуральній формі.

Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 131871 грн. 39 коп., тому у 2014 році - 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки становила 6 593,57 грн., отже нарахована орендна плата за 2014 рік мала становити 6593 грн 57 коп., а з урахуванням того, що договір оренди було зареєстровано 23 листопада 2014 року, орендар мав нарахувати орендодавцю орендну плату за листопад та грудень 2014 року, яка за підрахунками суду становить 1098,92 грн.

Як вбачається з копії видаткової накладної, ОСОБА_4 31 жовтня 2014 року (після підписання договору оренди 23 жовтня 2014 року) отримав від ПАФ Урожай в рахунок орендної плати натуральну продукцію на суму 2093 грн. /а. с. 32/.

У 2015 році - 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки становило 8019,16 грн., та з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, до виплати відповідачу підлягала сума орендної плати в розмірі 6455,42 грн.

Відповідно до копій видаткового касових ордерів у 2015 році позивач отримав орендну плату на загальну суму 5336,00 грн. /а. с. 33, 34/.

Відповідачем на користь позивача було сплачено у 2015 на 11 19,42 грн. менше ніж встановлено договором оренди.

У 2016-2017 роках - 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки становила 96221,19 грн. та з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, до виплати відповідачу підлягала сума орендної плати за ці роки в розмірі 7745 грн. 86 коп.

Відповідно до копії видаткового касового ордеру та відомостей на виплату грошей ОСОБА_4 у 2016 році отримав орендну плату на загальну суму 16 892,00 грн. /а. с. 35-37/.

У 2016 році відповідачем було виконано зобов'язання в частині виплати орендної плати за 2016 рік в тому числі у більшому розмірі, крім того погашено заборгованість, яка виникла у 2015 році.

Відповідно до копії видаткового касового ордеру ОСОБА_4 у 2017 році отримав орендну плату на загальну суму 15 000,00 грн. /а. с. 38/.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про джерела доходів за період з 01.01.2014 року по 30.09.2018 року ОСОБА_4, рнокпп: НОМЕР_1, за період з 01.10.2014 по 31.12.2015 року, з 01.10.2015 по 31.12.2015 року, з 01.01.2016 по 31.03.2016 року, з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року, з 01.10.2016 по 31.12.2016 року, ОСОБА_4 отримував дохід від ПАФ Урожай (код 30901811) (а.с.134-135).

Відповідно до п.п. абзацу першого підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Як вбачається із зазначених вище відомостей, позивач отримував дохід від ПАФ Урожай за кодом доходу 106 , який відповіднодо Довіднику ознаку доходів фізичних осіб передбачає отримання доходу вiднадання майнa в лізинг, оренду абo суборенду (строкове володіння тa/абo користування).

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні його позову, районний суд виходив з того, що відповідачем доведено факт виконання перед позивачем своїх обов'язків згідно оспорюваного договору, а тому відсутні підстави для його розірвання.

Колегія суддів погоджується з даним висновком районного суду, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.

Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Так, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, основним значенням, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати, тоді як у вказаній справі позивач посилається на виплату орендної плати у натуральній формі, замість грошової.

Відповідачем було належними та допустимими доказами доведено виплату орендодавцю орендної плати, як у грошовій, так і натуральній формі, факт її отримання і відповідність розміру платежів і вартості виданої продукції умовам договору.

Посилання у апеляційній скарзі на систематичну несплату відповідачем орендної плати належними доказами не підтверджено.

Інші доводи апеляційної скарги, зводяться лише до власного тлумачення норм права та не згоди з рішення суду першої інстанції.

В той же час, аналізуючи стягнутий судовим рішенням з позивача розмір витрат, понесених відповідачем на отримання професійної правничої допомоги, колегія суддів вбачає підстави для його зменшення, з огляду на наступне.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Однак, з огляду на те, що витрати у сумі 13 517 грн. 20 коп. є неспівмірними зі склад-ністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, тому не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, окрім того, їх стягнення з позивача є надмірним тягарем для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових вмтрат підлягає зміні зі зменшенням розміру стягнутих з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу з 13 517 грн. 20 коп. до 7 000 грн.

В іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2019 року змінити в частині вирішення питання розподілу судових витрат, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню ОСОБА_4 на користь Приватної агрофірми Урожай з 13 517 грн. 20 коп. до 7 000 грн.

В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Кривчун Т.О.

Кузнєцова О.Ю.