Постанова

від 24.01.2019 по справі 573/1867/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м.Суми

Справа №573/1867/18

Номер провадження 22-ц/816/321/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенко В. І. , Собина О. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вікторія ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 листопада 2018 року, ухваленого у складі судді Терещенко О.І., у приміщенні Білопільського районного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вікторія (далі - ТОВ Агрофірма Вікторія ) про зобов'язання припинити незаконне користування земельною ділянкою та передати її у користування власнику. Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої на території Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області. Вказану земельну ділянку вона отримала 19 лютого 2016 року у спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Земельну ділянку на підставі договору оренди від 01 січня 2014 року, укладеного з ОСОБА_2 обробляє відповідач. Позивач зазначає, що з моменту отримання земельної ділянки у власність вона 4 рази зверталася до відповідача з вимогою повернути їй земельну ділянку або укласти відповідний договір з нею, однак відповідачем її вимоги були відхилені з тих підстав, що між ним та попереднім власником було укладено договір оренди на строк до 01 січня 2024 року. Договором також визначено, що перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для розірвання договору та зміни його умов. Таким чином своїми діями відповідач створив такі умови, за яких вона змушена всупереч своїй волі, вступити у невизначені відносини з ТОВ Агрофірма Вікторія та отримувати орендну плату, яку вона вважає недостатньою компенсацією за незаконне володіння належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою.

Посилаючись на ч. 2 ст. 14, ч. ч. 1, 4 ст. 41, ч. 1 ст. 64 Конституції України, просить зобов'язати ТОВ Агрофірма Вікторія припинити незаконне користування належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,0 га, розташованою на території Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області та передати її позивачу у користування як законному власнику.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 12 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення її позову.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що вона не є стороною договору оренди, а тому не може мати які-небудь права чи обов'язки, передбачені цим договором. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про наявність між нею та відповідачем орендних відносин. Виплата орендної плати, яка відбувається за договором оренди, на її думку, не є орендною платою по своїй суті, так як договору з відповідачем у неї немає. Зазначає, що вона, як власник земельної ділянки, має необмежене право на її витребування у будь-кого, хто користується нею без належних підстав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача адвоката ОСОБА_4, який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач незаконно використовує спірну земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2016 року в порядку спадкування після баби ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданого Білопільською районною державною адміністрацією 25 грудня 2012 року та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №592060001001536. Відомості про реєстрацію права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2016 року за №13342823 (а. с. 6).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 19 лютого 2016 року, вбачається, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2014 року, орендодавцем за яким виступає ОСОБА_2, а орендарем - ТОВ Агрофірма Вікторія , 18 листопада 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права оренди вказаної вище земельної ділянки. Строк дії договору становить до 01 січня 2024 року з правом пролонгації. Орендна плата становить 2 429 грн 20 коп., що складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 4-5).

Фак укладення даного договору між ОСОБА_2 та відповідачем сторонами по справі не заперечується.

Позивач неодноразово зверталася до відповідача щодо повернення зазначеної вище земельної ділянки і отримувала роз'яснення, що 01 січня 2014 року між ТОВ Агрофірма Вікторія та ОСОБА_2, після смерті якої вона успадкувала спірну земельну ділянку, укладений договір оренди зі строком дії до 01 січня 2024 року. Пунктом 13.6. Договору оренди землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору. Крім того, позивачу пропонувалося укласти з відповідачем додаткову угоду до договору оренди землі від 01 січня 2014 року, однак остання відмовилася. З огляду на те, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням та орендарем у повному обсязі виконуються обов'язки згідно договору, укладеного з ОСОБА_2, ОСОБА_1 роз'яснено, що правові підстави для його розірвання до закінчення строку, на який його укладено, відсутні (а. с. 7-10).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідач незаконно використовує належну їй земельну ділянку. При цьому вона не погоджується з тим, що відповідач має право користуватися земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, оскільки він укладений не з нею, а з ОСОБА_2, яка у зв'язку зі смертю втратила правоздатність і дієздатність.

Відповідно до положень ст.ст. 387, 391 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що ТОВ Агрофірма Вікторія користується спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем 01 січня 2014 року. Пунктом 13.6. Договору оренди землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору. Тобто відповідач використовує земельну ділянку на відповідній правовій підставі - правочину, який є правомірним.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір оренди було зареєстровано 18.11.2014 року і з цієї дати він набув чинності, тобто після смерті ОСОБА_2, яка померла 30.06.2014 року, а тому до позивача не переходили права та обов'язки за договором, так як ОСОБА_2 їх не набула, колегія суддів відхиляє у зв'язку з наступним.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Законом України Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди землі с ОСОБА_2І.) передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14).

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір оренди землі було укладено відповідачем з ОСОБА_2 за її життя 01 січня 2014 року.

Стаття 18 Закону України Про оренди землі , яка передбачала набрання чинності договором оренди землі після його державної реєстрації була виключена згідно із Законом України від 11.02.2010 р. N 1878-VI. На час укладення договору оренди землі з ОСОБА_2 Законом України Про оренду землі передбачена реєстрація права оренди, як речового права, а не договору оренди землі (стаття 6). Саме речове право на спірну земельну ділянку на підставі укладеного з ОСОБА_2 договору оренди землі від 01 січня 2014 року і було зареєстровано відповідачем у відповідному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а не договір оренди землі, як помилково вважає позивач.

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги про те, що діями відповідача порушується, гарантоване Конституцією України, право власності позивача на спірну земельну ділянку.

Позивач набула право власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті орендодавця ОСОБА_2 Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Підстави припинення договору оренди землі, встановлені ст.ст. 31-32 Закону України Про оренду землі .

Згідно ч. 4 ст. 32 вказаного Закону, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином до позивача в порядку спадкування перейшло не тільки право власності на належну ОСОБА_2 земельну ділянку, а також і права та обов'язки за укладеним спадкодавцем договором оренди землі, які внаслідок її смерті відповідно до умов договору та положень Закону України Про оренду землі не припинилися.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 листопада 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 січня 2019 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: В.І. Криворотенко

О.І. Собина