Постанова

від 23.01.2019 по справі 177/187/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/552/19 Справа № 177/187/18 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання Євтодій К.С.

сторони:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю СК Родина

розглянувши відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Родина на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року, яка постановлена суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Родина , третя осба Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно - промислове підприємство Україна про визнання недійсним договору купівлі - продажу будівель та споруд.

В вересні 2018 року представник позивачів ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на металеві резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів об'ємом 50кб.м. в кількості 18-ти штук та металеві резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів об'ємом 60куб.м. в кількості 4-х штук, які мають знаходитися за адресою: АДРЕСА_1, оголосивши заборону на їх відчуження та заборонити будь-яким особам вчиняти відносно них будь-які дії.

В обґрунтування заяви вказано, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року заяву представника позивачів ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на металеві резервуари для зберігання паливо - мастильних матеріалів об'ємом 50 куб.м. в кількості 18-и штук та металеві резервуари для зберігання паливо - мастильних матеріалів об'ємом 60 куб.м. в кількості 4-х штук, які мають знаходитися за адресою: АДРЕСА_1, оголошено заборону на їх відчуження та заборонено будь - яким особам вчиняти відносно них будь - які дії.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, та неповне з'ясування і недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, звертає увагу на те, що суд першої інстанції не вказав на докази на підтвердження необхідності забезпечення позову, не обґрунтував необхідність задоволенням заяви позивача про забезпечення позову, що грубо протирічить приписам чинного законодавства України.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що оскаржувальна ухвала порушує прав та інтереси відповідача, пов'язані із забезпечення позову.

Також зазначає про те, що ухвала суду суперечить приписам ЦПК України, оскільки суд наклав арешт на майно, чітко не визначивши ані його обсяг, ані точного місця знаходження такого майна.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2018 року представник позивачів ОСОБА_3 подав до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ СК Родина про визнання недійсним договору купівлі - продажу будівель та споруд. В обґрунтування заяви зазначив, що згідно до виконавчого провадження № 55013332 більша частина спірних будівель та споруд, а саме металеві резервуари для зберігання паливно - мастильних матеріалів об'ємом 50 куб.м. в кількості 18 - штук та металеві резервуари для зберігання паливно - мастильних матеріалів об'ємом 60 куб.м. в кількості 4-х штук, які знаходилися за адресою: АДРЕСА_2 були вивезені і мають знаходитися за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Жовтонога, 55. Відповідно до матеріалів ВП № 55013332 вищевказані резервуари перейшли у власність ПП СТРОЙКАПІТАЛ - 2016 , у зв'язку з тим, що дані резервуари можуть бути відчужені третім особам, просив суд забезпечити позов, наклавши арешт на зазначені резервуари, оголосити заборону на її відчуження та заборонити будь - яким особам вчинити відносно них будь - які дії.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви представника позивачів, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 № 9, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ч. 2 ст. 151 у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Родина , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно - промислове підприємство Україна про визнання недійсним договору купівлі - продажу будівель та споруд.

Предметом спору є Договір купівлі - продажу № 14/08/08-1 від 14.08.2008 року, що був укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно - промислове підприємство Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю СК Родина .

Однак, як вбачається із матеріалів справи, представник позивачів, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову не навів правових підстав забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав докази на підтвердження необхідності забезпечення позову саме у такий спосіб, оскільки арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Ухвала суду не містить обґрунтування як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на металеві резервуари, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову,без належного обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення саме таким шляхом може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд повинен був перевірити: наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів.

Також, судом не перевірено та не встановлено чи не буде забезпечення позову шляхом накладення арешту на металеві резервуари порушувати інтереси інших осіб, права яких можуть бути обмежені, та чи не буде обмежувати господарську діяльність такий захід забезпечення позову ТзОВ СК РОДИНА , оскільки особам, які беруть участь у справі, та іншим особам, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, бо існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Отже, постановляючи ухвалу про накладення арешту на металеві резервуари, суд першої інстанції не з'ясував чи існує ризик спричинення збитків відповідачу у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими, у зв'язку із застосуванням саме такого виду забезпечення позову в зазначеній частині, як накладання арешту, необхідність застосування якого при розгляді саме цієї справи належним чином не обґрунтована.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Однак, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не перевірив необхідності забезпечення позову в межах заявлених позивачем позовних вимог, саме шляхом накладання арешту, не встановив факту того, чи існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, не перевірив можливість часткового задоволення заяви позивача в межах заявлених вимог, що свідчить про порушення судом порядку вирішення заяви про забезпечення позову, а тому ухвала від 24 вересня 2018 року, як постановлена з порушенням зазначених норм процесуального права, підлягає скасуванню.

Крім того накладаючи арешт на зазначене майно, суд першої інстанції не з'ясував його місце знаходження. В той час, як згідно Інструкції з організації примусового виконання рішення воно підлягає опису за місцем знаходження, зазначеним в ухвалі суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена без дотримання норм процесуального права щодо встановлення обставин, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню, з направленням матеріалів за заявою представника позивачів ОСОБА_3 до суду першої інстанції для розгляду, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Родина - задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2018 року - скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю СК Родина , третя особа, - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно - промислове підприємство Україна про визнання недійсним договору купівлі - продажу будівель та споруд для вирішення заяви про забезпечення позову направити до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, згідно вимог ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 25 січня 2019 року.

Головуючий:

Судді: