Постанова

від 21.01.2019 по справі 629/5081/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

справа № 629/5081/17

провадження № 22-ц/818/253/19

16 січня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Лозівська міська рада Харківської області,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Павлюк Вікторії Олексіївни - представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Степанової Олени Сергіївни - представника Лозівської міської ради Харківської області на рішення Лозівського міськрайонного суду у Харківській області від 06 вересня 2018 року в складі судді Попова О.Г.,

у с т а н о в и в:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Лозівської міської ради Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними рішень міської ради та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що рішенням ХХХ сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 27 квітня 2017 року № 611 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова , зокрема, земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Лозова (землі запасу - землі житлової та громадської забудови) АДРЕСА_1 загальною площею 0,9438 га (кадастровий номер НОМЕР_1), цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, поділена на дві окремі земельні ділянки орієнтовними площами 0,0038 га та 0,9400 га.

Рішенням ХХХ1 сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 08 червня 2017 року № 638 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова , зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності АДРЕСА_1 загальною площею 0,9438 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури на дві окремі земельні ділянки площами 0,0064 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та 0,9374 га (кадастровий номер НОМЕР_3).

Позивач зазначала, що 04 березня 2016 року вона придбала нежитлову будівлю контрольно-пропускного пункту літ. А-1 загальною площею 12,2 кв. м., яка знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року в її користуванні залишено земельну ділянку навколо нежитлової будівлі контрольно-пропускного пункту, яка розташована за вказаною вище адресою, а саме - для догляду за будівлею та здійснення її поточного ремонту, відповідно до вимог пункту 3.25 ДБН 360-92** навколо всієї будівлі на відстані 1 м. (вимощення). В іншій частині її позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року скасовано. Визнано незаконним рішення ХУ сесії Лозівської міської ради УП скликання від 27 травня 2016 року № 216 Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин в частині, викладеній в підпунктах 4.1, 4.2, 4.3 пункту 4, Додатку № 1.

Посилаючись на те, що рішеннями ХХХ сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 27 квітня 2017 року № 611 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова та ХХХ1 сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 08 червня 2017 року № 638 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова порушуються її права як власниці нежитлової будівлі контрольно-пропускного пункту літ. А-1 загальною площею 12,2 кв. м., яка знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, ОСОБА_1 просила визнати їх незаконними та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області поновити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,9438 га за вказаною адресою.

12 червня 2018 року Степанова Олена Сергіївна - представник Лозівської міської ради Харківської області подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади міста Лозова Харківської області. 05 грудня 2017 року Виконавчим комітетом міської ради на ім'я позивача було направлено листа та запропоновано вжити невідкладних заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою на умовах оренди та необхідності оплачувати користування землею. У відповідь на цей лист позивач запропонувала поновити її порушене право та всіляко сприяти в оформленні та реєстрації права користування земельною ділянкою площею 0,9438 га АДРЕСА_1. Зазначає, що після поділу земельної ділянки, право користування на яку просить поновити позивач, не існує, а кадастровий номер не підлягає поновленню.

26 липня 2018 року Павлюк Вікторія Олексіївна - представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що діючим законодавством не передбачено такого порядку захисту прав як поновлення реєстрації земельної ділянки. Крім того, просила закрити провадження по справі за позовом ОСОБА_1 в частині поновлення державної реєстрації, посилаючись на те, що справа в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 вересня 2018 року в задоволенні клопотання ОСОБА_4 - представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про закриття провадження по справі в частині позовних вимог про поновлення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,9438 га АДРЕСА_1 відмовлено.

Позов задоволено. Визнано незаконними рішення ХХХ сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 27 квітня 2017 року № 611 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова в частині поділу земельної ділянки комунальної власності територіальної громади (землі запасу - землі житлової та громадської забудови) № 7 по вул. Севастопольський бульвар м. Лозова Харківської області загальною площею 0,9438 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на дві окремі земельні ділянки орієнтовними площами 0,0038 га та 0,9400 га та ХХХ1 сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 08 червня 2017 року № 638 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова в частині затвердження відповідної технічної документації. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зобов'язано поновити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,9438 га за вказаною адресою. Стягнуто з Лозівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору в розмірів 1 280 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції право позивача є порушеним та підлягає захисту у спосіб, зазначений ОСОБА_1 в позовній заяві. Оскільки спір є цивільно-правовим, незалежно від наявності суб'єкта владних повноважень, підстав для закриття провадженні у справі в частині поновлення державної реєстрації земельної ділянки немає (правова позиція Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а).

17 жовтня 2018 року ОСОБА_4 - представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулася до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про зобов'язання поновити державну реєстрацію земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що діючим законодавством не передбачено такого порядку захисту прав як поновлення реєстрації земельної ділянки. Позов в частині поновлення державної реєстрації не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

12 жовтня 2018 року Степанова О.С. - представник Лозівської міської ради Харківської області звернулася до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив обставин у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, та не застосував норму матеріального права, яка підлягала застосуванню. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, що містяться у відзиві на позовну заяву. Крім того, зазначено, що 06 вересня 2018 року резолютивна частина рішення не була проголошена публічно, а повний його текст був виготовлений 11 вересня 2018 року та надійшов до міської ради лише 13 вересня 2018 року; позивач не зверталась з заявою до органу місцевого самоврядування про заміну сторони в договорі оренди, а рішення про відмову в наданні ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду не приймалось.

15 січня 2019 року ОСОБА_5 - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційні скарги, в яких проси залишити судове рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтвердженими наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України)

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать, що на підставі Договору купівлі-продажу від 04 березня 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ АВТО СЕРВІС (далі - ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС ) і ОСОБА_1, останній належить нежитлова будівля контрольно-пропускного пункту літ. А-1 загальною площею 12,2 кв. м., яка знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1.

Право власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано 04 березня 2016 року, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

Рішенням ХХХ сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 27 квітня 2017 року № 611 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова , зокрема, земельна ділянка комунальної власності територіальної громади м. Лозова (землі запасу - землі житлової та громадської забудови) АДРЕСА_1 загальною площею 0,9438 га (кадастровий номер НОМЕР_1), цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, поділена на дві окремі земельні ділянки орієнтовними площами 0,0038 га та 0,9400 га.

Рішенням ХХХ1 сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 08 червня 2017 року № 638 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова , зокрема, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності АДРЕСА_1 загальною площею 0,9438 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури на дві окремі земельні ділянки площами 0,0064 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та 0,9374 га (кадастровий номер НОМЕР_3).

Вважаючи, що вказаними рішеннями органу місцевого самоврядування порушуються її права як власника нежитлової будівлі, ОСОБА_1 звернулась у суд із відповідним позовом.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 120 ЗК України, особа, як набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У випадку невизнання або порушення прав на земельну ділянку нового власника нерухомого майна, такі права підлягають захисту в судовому порядку.

Згідно з частинами 1, 3 статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна передбачає перехід від продавця до покупця всього обсягу наявних у нього прав відносно майна, що відчужується.

Після придбання за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі контрольно-пропускного пункту літ. А-1 загальною площею 12,2 кв. м., яка знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, до позивача ОСОБА_1 перейшов обсяг прав стосовно набутого майна, яким володів попередній власник ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС , до якого право власності на спірну земельну ділянку при купівлі цієї нежитлової будівля не переходило.

Земельна ділянка площею 0,9438 га (кадастровий номер НОМЕР_1) належала на праві користування ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС на підставі Договору оренди, укладеного 26 травня 2014 року з Лозівською міською радою Харківської області для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури строком на 5 років.

Рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 27 травня 2016 року № 216 вирішено: припинити право користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди у зв'язку з добровільною відмовою ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС та продажем цього нерухомого майна ОСОБА_1; укласти угоду про дострокове розірвання договору оренди з визначенням зобов'язань ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС щодо сплати боргу за землекористування в розмірі 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 141 476 грн. 00 коп.; передати земельну ділянку до земель запасу (землі житлової та громадської забудови); поділити земельну ділянку на дві окремі земельні ділянки площами 0,0038 га та 0,9400 га (підпункти 4.1, 4.2, 4.3 пункту 4 Додатку № 1).

08 липня 2016 року між Лозівською міською радою Харківської області та ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС було підписано Угоду про дострокове розірвання договору оренди землі № 28 від 26 травня 2014 року. Державна реєстрація проведена 11 липня 2016 року.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року в користуванні ОСОБА_1 залишено земельну ділянку навколо нежитлової будівлі контрольно-пропускного пункту, яка розташована за вказаною вище адресою, а саме - для догляду за будівлею та здійснення її поточного ремонту, відповідно до вимог пункту 3.25 ДБН 360-92** навколо всієї будівлі на відстані 1 м. (вимощення). В іншій частині її позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 червня 2017 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року скасовано. Визнано незаконним рішення ХУ сесії Лозівської міської ради УП скликання від 27 травня 2016 року № 216 Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин в частині, викладеній в підпунктах 4.1, 4.2, 4.3 пункту 40 Додатку № 1.

В листі від 05 грудня 2017 року № 02-13-10/1389 Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області повідомив ОСОБА_1 про необхідність вжити невідкладних заходів щодо оформлення права користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 0,9438 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка належала на праві користування ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС на підставі Договору оренди, укладеного 26 травня 2014 року з Лозівською міською радою Харківської області для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури строком на 5 років.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушеним, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так як спірна земельна ділянка спочатку виділась у користування ТОВ ЕЛІТ АВТО СЕРВІС для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури, а після припинення його права власності на нежитлову будівлю, що на ній розташована, повернулась у власність територіальної громади на підставі акту прийому-передачі від 08 липня 2016 року і про виділення її частини для обслуговування нежитлової будівлі - контрольно-пропускного пункту літ. А-1 загальною площею 12,2 кв. м., яка знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не зверталась до органу місцевого самоврядування, позивач не довів порушення свого права рішеннями ХХХ сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 27 квітня 2017 року № 611 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова та ХХХ1 сесії Лозівської міської ради Харківської області УП скликання від 08 червня 2017 року № 638 Про вирішення питань земельних відносин в м. Лозова .

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1, 4 статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позов в частині поновлення державної реєстрації не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не ґрунтуються на законі. За правилами частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами пунктів б , в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, понесені, документально підтверджуються: за подачу апеляційної скарги ОСОБА_4 - представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - в розмірі 2 977 грн. 20 коп.; за подачу апеляційної скарги Степановою О.С. - представником Лозівської міської ради Харківської області - в розмірі 1 920 грн. 00 коп. (а. с. 197, 215).

Оскільки апеляційні скарги підлягають задоволенню, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з позивача: на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - в розмірі 2 977 грн. 20 коп.; на користь Лозівської міської ради Харківської області - в розмірі 1 920 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. п. 1, 4, 382, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Павлюк Вікторії Олексіївни - представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Степанової Олени Сергіївни - представника Лозівської міської ради Харківської області - задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду у Харківській області від 06 вересня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Лозівської міської ради Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними рішень міської ради та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір в розмірі 2 977 грн. 20 коп. (дві тисячі дев'ятьсот сімдесят сім грн. 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Лозівської міської ради Харківської області судовий збір в розмірі 1 920 грн. 00 коп. (одна тисяча дев'ятьсот двадцять грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 січня 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова