Ухвала

від 28.01.2019 по справі 905/350/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/350/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Реліс"

на рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реліс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон"

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Реліс" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 905/350/18.

Проте зазначену касаційну скаргу слід залишити без руху з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю "Реліс" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєон" про визнання права власності на приміщення спортивного клубу з прибудовою басейну літ. А1-1 в адміністративній будівлі літ. А-2.9, площею 4 520,3 кв.м., розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Овнатаняна, б. 16-А, сплативши судовий збір у розмірі 9 000,00 грн, що підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 23.05.2018.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином за подання касаційної скарги у цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Реліс" мало сплатити судовий збір у сумі 18 000,00 грн., проте доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі скаржник не надав, про що також свідчить перелік додатків до касаційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві № 05-12/1731-6167 від 18.06.2018 повідомлено реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: 31219207026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

- Символ звітності банку: 207.

Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі у сумі 18 000,00 грн.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Реліс" рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені при неправильному застосуванні судами норм матеріального права та за умови неправильної оцінки встановлених обставин, а тому не є законними та обґрунтованими. При цьому скаржник не зазначає, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального права чи порушення норм процесуального права припустилися суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, та у чому саме полягає неправильне застосування норм права і яким чином це вплинуло на прийняття зазначених судових актів.

Також доводи скаржника стосуються оцінки доказів, в той час як відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю "Реліс" необхідно обґрунтувати в чому, на його думку, полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реліс" на рішення Господарського суду Донецької області від 23.05.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 905/350/18 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків до 12.02.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К. М. Пільков