Рішення

від 28.01.2019 по справі 640/19778/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2019 року № 640/19778/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг (надалі по тексту також - позивач, ТОВ ДТК-Спецодяг ) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0545441212 від 22.08.2018;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0545401212 від 22.08.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ ДТК-Спецодяг зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, з огляду на те, що відповідачем порушено вимоги п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України в частині визначення зобов'язання за межами 1095 днів, з урахуванням того, що порушення терміну сплати грошового зобов'язання встановлено за тими зобов'язаннями, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях.

02.01.2019 до суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача наголосив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі встановлених перевіркою порушень та не підлягають скасуванню. (а. с. 33)

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ ДТК-Спецодяг зареєстровано 12.06.2002 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податку на додану вартість.

07.08.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, керуючись п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст.76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку ТОВ ДТК-Спецодяг з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки.

За наслідками проведення перевірки податковим органом складено акт № 5846/26-15-12-12-12/32011956 від 07.08.2018, яким установлено порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ ДТК-Спецодяг , задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 та 2014 роки. Фактична дата погашення податкового боргу 06.10.2015. (а. с. 13-14)

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0545441212 від 22.08.2018 та податкове повідомлення-рішення № 0545401212 від 22.08.2018. (а. с. 15-18)

Надалі, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві скаргу № 06/09 від 06.09.2018, за наслідком розгляду якої листом № 64720/10/26-15-10-01-16 від 17.09.2018 товариство повідомлено, що скарга залишена без розгляду. (а. с. 19-22)

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0545441212 від 22.08.2018 та № 0545401212 від 22.08.2018 є неправомірними та підлягають скасуванню, ТОВ ДТК-Спецодяг звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Положеннями п. п. 16.1.2 та 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписами п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, положеннями п. 57.1 ст. 57 ПК України визначено, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 113.1 ст. 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. (п. 114.1 ст. 114 ПК України)

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. (п. 102.1 ст. 102 ПК України)

Відповідно до п. 102.2 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Таким чином, суд зазначає, що контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення термінів сплати грошового зобов'язання у межах строку 1095 днів та відлік строку давності починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, адже приписи п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України пов'язують відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2018 у справі № 820/3544/17 та від 02.10.2018 у справі № 820/3543/17.

Оскільки у силу приписів ст. 102 ПК України контролюючий орган позбавлений можливості застосовувати штрафні санкції поза межами строків, то відповідно міра відповідальності у формі штрафу застосована до позивача більш ніж через 3 роки - наприкінці серпня 2018 року, не узгоджується з положеннями податкового законодавства, з огляду на що, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, наслідком чого є скасування таких актів індивідуальної дії.

Приписи ч. 2 ст. 77 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Необхідно врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню судами.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 139, 241, 244, 246, 255, 293, 295 - 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг (ЄДРПОУ 32011956, вул. Татарська, 21-а, м. Київ, 04107) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0545441212 від 22.08.2018.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0545401212 від 22.08.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТК-Спецодяг (ЄДРПОУ 32011956, вул. Татарська, 21-а, м. Київ, 04107) понесені витрати по сплаті судового збору у 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко