Рішення

від 21.01.2019 по справі 345/5072/18

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/5072/18

Провадження № 2/345/213/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2019 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Кардаш О.І., з участю секретаря судового засідання Заткальницької Н.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Західавтотранс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивує наступним. Так, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання та має право на пільги, встановленні чинним законодавством України, зокрема на пільгове перевезення. 01.02.2018 він мав намір здійснити поїздку від зупинки Новиця , що в с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області до зупинки Калуш АС , що по вул. Б. Хмельницького, 94а в м. Калуш Івано-Франківської області та намагався скористатися автобусом, що здійснює постійні перевезення за маршрутом Калуш-Середній Угринів , д.н.з. автобусу -НОМЕР_2, перевізник ПП Західавтотранс (ідентифікаційний номер юридичної особи 31144322). Зайшовши в автобус, позивач пред'явив документ, що підтверджує наявність пільги на безкоштовний проїзд - пенсійне посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи загального захворювання. При цьому, водій автобуса ОСОБА_2, відмовив йому у наданні послуги з перевезення, заявив, що посвідчення його не цікавить та у грубій формі наказав залишити автобус. Свідками порушення права позивача на безкоштовний проїзд були пасажири автобуса. Крім цього, за вказаним маршрутом 01.02.2018 Укртрансбезпекою Івано-Франківської області було проведено рейдову перевірку транспортних засобів відповідача, за результатами якої складено протокол про адміністративне правопорушення ІІ № 0005076 від 01.02.2018 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. З урахуванням вимог чинного законодавства, зважаючи на те, що він був змушений придбати квиток вартістю 10 грн., то просить суд стягнути з відповідача вказану суму матеріальних збитків. Окрім цього, позивачу було завдано значної моральної шкоди, оскільки він був змушений приділяти значну частину свого особистого часу на вирішення цієї проблеми, багаторазово звертаючися до органів державної влади та місцевого самоврядування та за юридичною допомогою. Моральна шкода полягає в його душевних стражданнях, викликаних поведінкою відповідача, привселюдним приниженням його честі та гідності, як особи з інвалідністю 2 групи. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яку він визначив в сумі 10 000 гривень.

Відповідач подав до суду відзив на позов, згідно якого позов не визнає. Зокрема зазначив, що відомості в позовній заяві не відповідають дійсності так як, 01.02.2018 на маршруті Калуш-Середній Угринів автобус з д.н.з. НОМЕР_1 перевезення не здійснював та знаходився на ремонті, а водій ОСОБА_2 того дня не працював.

Позивач своїм правом подання відповіді на відзив відповідно до норм ст.166 ЦПК України не скористався, позов підтримав та просив суд його задоволити.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч.,ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст.37 Закону України Про автомобільний транспорт пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Пунктом 2 ст. 49 даного Закону договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Відповідно ст. 38-1 до Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні особи з інвалідністю II групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі. Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт".

Позивач являється інвалідом ІІ групи загального захворювання і користується пільгами, встановленими законодавством України, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.3).

В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують те, що ОСОБА_1 з приводу пільгового проїзду інвалідів ІІ групи на приміському маршруті Калуш - Середній Угринів неодноразово звертався до органів влади, і як вбачається із відповідей Калуської РДА від 19.01.2018 № Д/11, від 11.01.2018 Д/5, від 05.05.2015 Д/89, від 02.04.2018 Д/21, від 01.04.2016 Д/66, від 22.11.2016 Д/7, позивача повідомлено про те, що відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні інваліди І та ІІ групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті(крім таксі) за наявності посвідчення, а також мають право на 50 відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного , річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Окрім цього, позивачу роз'яснено, що управлінням соціального захисту населення райдержадміністрації, виходячи з фінансових можливостей місцевих бюджетів, розроблено проект районної Програми компенсації пільгових перевезень у Калуському районі на 2018-2021 роки, який буде розглянуто на черговій сесії Калуської районної ради.

Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні до грудня 2014 року передбачалося, що інваліди, діти - інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалід (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (ст..38-1 Закону). Проте, Законом України Про внесення змін та визнання такими , що втратили чинність , деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року № 76- V-III внесено зміни до Закону , а саме ч.2 та 3 ст. 38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні викладено у навій редакції: Інваліди І та ІІ групи, діти - інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей - інвалідів (не більше однієї особи, яку супроводжує інваліда І групи або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті(крім таксі) .

Відповідно до квитково-облікових листів № 025460 та № 025470, листів Калуської РДА від 02.04.2018 Д/21 та від 05.11.2018 №2492/01-30/022 відповідач ПП Західавтотранс здійснює перевезення пасажирів приміського сполучення, вартість проїзду на приміському автобусному маршруті Калуш-Середній Угринів станом на 01.02.2018 від зупинки Калуш АС (вул. Б. Хмельницького, 94 а) до с. Новиця становила 10,04 грн.

Відповідно до вимог ст. 29, 35 Закону України Про автомобільний транспорт позивач ОСОБА_1, як інвалід ІІ групи має право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті.

З позовної заяви вбачається, що 01.02.2018 позивач намагався скористатися автобусом д.н.з. НОМЕР_2, перевізник ПП Західавтотранс , водієм якого був ОСОБА_2, який і відмовив йому у наданні послуги з перевезення.

Однак, в матеріалах справи наявна довідка вих. № 2 від 17.01.2019 згідно якої автобус ПАЗ 4234 д.р.н. НОМЕР_1 знаходився в ремонтній майстерні в період з 22.12.2017 по 14.02.2018, а водій ОСОБА_2 згідно наказу № 1-В від 05.01.2018 з 09.01.2018 по 05.02.2018 перебував у черговій відпустці. Даний факт позивачем та його представником не спростовано, жодних доказів які б свідчили про протилежне суду не надано.

З приводу посилань позивача про право на пільговий проїзд на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування , то постановою Кабінету Міністрів від 16.08.1994 р. № 555 поширено чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування на інвалідів. Пунктом 2 постанови доручено Міністерству фінансів під час уточнення показників державного бюджету на кожний рік враховувати витрати, пов'язані з безплатним проїздом інвалідів. Проте, кошти на зазначені цілі з державного бюджету не виділяються.

Також позивач в позовній заяви стверджує, що він поніс матеріальну шкоду на суму 10 грн. придбавши квиток вказаної вартості на проїзд.

05.10.2000 Верховною Радою України прийнято Закон України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії № 2017 -ІІІ. Статтею 19 Закону регламентовано порядок визначення та застосування державних соціальних гарантій в реалізації державної соціально - економічної політики. Виключно законами України визначаються : мінімальний розмір заробітної плати, мінімальний розмір пенсії за віком, неоподаткований мінімум доходів громадян, величина порогу індексації грошових доходів громадян, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Частиною 2,3 зазначеної статті визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів , органів місцевого самоврядування , підприємств , установ і організацій незалежно від форм власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачити додаткові соціальні гарантії та рахунок коштів місцевих бюджетів.

Калуською районною радою місцеві соціально - економічні програми не приймалися та додаткові соціальні гарантії для інвалідів не встановлювалися, що в свою чергу підтверджує факт відсутності додаткових соціальних гарантій з питань перевезень, які б зобов'язували відповідача, як перевізника, здійснювати додаткові пільгові перевезення громадян.

Як доказ завдання позивачу відповідачем матеріальної шкоди, позивачем долучено до матеріалів справи квиток на проїзд. Станом на 01.02.2018 вартість проїзду на приміському автобусному маршруті Калуш-Середній Угринів від зупинки Калуш АС (вул. Б. Хмельницького, 94 а) до с. Новиця становила 10,04 грн., а тому суд приходить до висновку що відповідач має право інваліда ІІ групи придбати квиток з 50 відсотковою знижкою, як це передбачено чинним законодавством.

Однак, відповідач у відзиві з додаванням квитково-облікових листів зазначив, що наявний в матеріалах справи квиток № 040007 відношення до маршруту Калуш-Середній Угринів не має, оскільки на цьому маршруті були інші автобуси із іншими номерами білетів.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з урахуванням відсутності будь-яких інших достатніх, переконливих доказів заподіяння позивачу матеріальної шкоди з вини відповідача позивачем суду не надано, в частині стягнення матеріальної шкоди ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю неправомірності дій відповідача.

Як вбачається із копії постанови № 0000944 від 06.02.2018 про накладення адміністративного стягнення , водія ОСОБА_2, визнано винним за вчинене ним адміністративне правопорушення ,передбачене ч.7 ст.133-1 КУпАП - безпідставна відмова пасажиру у пільговому проїзді та накладено на нього штраф у розмірі 170 грн. (а.с.14). Не зважаючи на те, що ОСОБА_2 своїм правом щодо оскарження даної постанови у відповідності до КУпАП не скористався, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що за безпідставну відмову ОСОБА_1 у пільговому перевезенні до перевізника ПП "Західавтотранс" застосовувались адміністративно-господарські штрафи.

Суд також бере до уваги і той факт, що позивач 08.05.2018 звертався до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з аналогічним позовом до іншого відповідача - ТзОВ Автотранспортна асоціація . За результатами розгляду справи ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено. Дане рішення суду від 21.06.2018 постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.08.2018 залишено без змін.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3, як інвалід ІІ групи загального захворювання, має право на безоплатний проїзд, що встановлено нормою Закону, а саме: безоплатний проїзд - на міському автобусному маршруті, та 50-відсоткову знижку в період з 1 жовтня по 15 травня - на приміському автобусному маршруті. Однак, вина ПП "Західавтотранс" у порушенні прав позивача жодним чином не доведена.

Будь-яких достатніх, переконливих доказів заподіяння позивачу матеріальної шкоди з вини відповідача позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Враховуючи, що під час судового розгляду факт порушення відповідачем прав позивача не знайшов свого підтвердження у належних та допустимих доказах, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Західавтотранс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківськоuj апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: