Постанова

від 14.03.2019 по справі 345/5072/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/5072/18

Провадження № 22-ц/4808/447/19

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Західавтотранс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 21 січня 2019 року під головуванням судді Кардаш О.І. в м. Калуш,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Західавтотранс про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заявлені вимоги мотивував тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання та має право на пільги, встановленні чинним законодавством України, зокрема на пільгове перевезення. 01 лютого 2018 року він мав намір здійснити поїздку від зупинки в с. Новиця Калуського району Івано-Франківської області до зупинки Калуш АС , що по вул. Б. Хмельницького, 94а в м. Калуш Івано-Франківської області та намагався скористатися автобусом, що здійснює постійні перевезення за маршрутом Калуш-Середній Угринів , д.н.з. автобусу -НОМЕР_1, перевізник ПП Західавтотранс (ідентифікаційний номер юридичної особи 31144322). Зайшовши в автобус, позивач пред'явив документ, що підтверджує наявність пільги на безкоштовний проїзд - пенсійне посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи загального захворювання. Водій автобуса ОСОБА_3 відмовив йому у наданні послуги з перевезення і наказав залишити автобус. Свідками порушення права позивача на безкоштовний проїзд були пасажири автобуса. Крім цього, за вказаним маршрутом 01.02.2018 Укртрансбезпекою Івано-Франківської області за результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення ІІ № 0005076 від 01.02.2018 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на водія. Зважаючи на те, що він був змушений придбати квиток вартістю 10 грн., тому просив суд стягнути з відповідача вказану суму матеріальних збитків та 10 000 грн морального відшкодування, оскільки він був змушений приділяти значну частину свого особистого часу на вирішення цієї проблеми, багаторазово звертаючись до органів державної влади та місцевого самоврядування та за юридичною допомогою. Моральна шкода полягає в його душевних стражданнях, викликаних поведінкою відповідача, привселюдним приниженням його честі та гідності, як особи з інвалідністю 2 групи.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21 січня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 на вказане судове рішення подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що воно прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не з'ясовано фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, зокрема чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються, не перевірив доводи позивача про те, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Судом першої інстанції не враховано, що працівниками Укртрансбезпеки у Івано-Франківській області 01.02.2018 року в межах компетенції проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізника, який здійснює перевезення пасажирів на маршруті Калуш- Середній Угринів . В ході проведення перевірки встановлено факт порушення Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, зокрема факт безпідставної відмови у пільговому перевезенні про що складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення на водія перевізника та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

Апелянт вважає, що посилання суду на правомірність дій відповідача щодо відмови у пільговому перевезенні з підстав не виділення коштів з державного бюджету на зазначені цілі є безпідставним, оскільки чинним законодавством України, яке регулює правила пасажирських перевезень, не встановлено відмову в перевезенні пільгових категорій пасажирові з вказаної підстави, а відсутність відшкодування надає лише право особі на звернення до відповідних органів з вимогою відшкодування такі витрати, а також не може бути підставою для відмови у вказаному перевезенні.

Факт протиправної поведінки відповідача щодо безпідставної відмови від пільгового перевезення підтверджені відповідними доказами. Однак, під час розгляду справи судом порушено норми процесуального права внаслідок чого допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.37 Закону України Про автомобільний транспорт пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

За змістом п.2 ст. 49 цього Закону договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, з моменту посадки в автобус.

Відповідно ст. 38-1 до Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні особи з інвалідністю II групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі. Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт"

Позивач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання і користується пільгами, встановленими законодавством України, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.3)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до органів влади з приводу пільгового проїзду інвалідів ІІ групи на приміському маршруті Калуш - Середній Угринів . У відповідь на його звернення Калуською районною адміністрацією неодноразово позивача повідомлено про те, що відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні інваліди І та ІІ групи мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті(крім таксі) за наявності посвідчення, а також мають право на 50 відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного , річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня. Також позивачу роз'яснено, що управлінням соціального захисту населення райдержадміністрації, виходячи з фінансових можливостей місцевих бюджетів, розроблено проект районної Програми компенсації пільгових перевезень у Калуському районі на 2018-2021 роки, який буде розглянуто на черговій сесії Калуської районної ради.

Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні до грудня 2014 року передбачалося, що інваліди, діти - інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей інвалід (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також всіма видами приміського транспорту (ст. 38-1 Закону). Проте, Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України від 28.12.2014 року № 76- V-III внесено зміни до Закону , а саме ч.2 та 3 ст. 38-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні викладено у навій редакції: Інваліди І та ІІ групи, діти - інваліди та особи, які супроводжують інвалідів І групи або дітей - інвалідів (не більше однієї особи, яку супроводжує інваліда І групи або дитину - інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті(крім таксі) .

Судом встановлено, що відповідно до квитково-облікових листів № 025460 та № 025470, листів Калуської РДА від 02.04.2018 Д/21 та від 05.11.2018 №2492/01-30/022 відповідач ПП Західавтотранс здійснює перевезення пасажирів приміського сполучення, вартість проїзду на приміському автобусному маршруті Калуш-Середній Угринів станом на 01.02.2018 від зупинки Калуш АС (вул. Б. Хмельницького, 94 а) до с. Новиця становила 10,04 грн.

Відповідно до вимог ст. 29, 35 Закону України Про автомобільний транспорт позивач ОСОБА_2, як інвалід ІІ групи має право на безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті.

ОСОБА_2 у позові зазначив, що 01.02.2018 року намагався скористатися автобусом д.н.з. НОМЕР_1 (перевізник ПП Західавтотранс ), водієм якого був ОСОБА_3, який і відмовив йому у наданні послуги з перевезення.

Однак, в матеріалах справи наявна довідка вих. № 2 від 17.01.2019 згідно якої автобус ПАЗ 4234 д.р.н. НОМЕР_1 знаходився в ремонтній майстерні в період з 22.12.2017 по 14.02.2018, а водій ОСОБА_3 згідно наказу № 1-В від 05.01.2018 з 09.01.2018 по 05.02.2018 перебував у черговій відпустці. Даний факт позивачем та його представником не спростовано, жодних доказів які б свідчили про протилежне суду не надано.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку доводам позивача щодо його посилань про право на пільговий проїзд на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 р. № 354 Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування і обгрунтовано зазначив, що її дія поширюється і на інвалідів. При цьому з умовою, що Міністерство фінансів під час уточнення показників державного бюджету на кожний рік має враховувати витрати, пов'язані з безплатним проїздом інвалідів. Однак кошти на зазначені цілі з державного бюджету не виділяються.

Калуською районною радою місцеві відповідно до ст.19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії № 2017-ІІІ соціально - економічні програми не приймалися та додаткові соціальні гарантії для інвалідів не встановлювалися, що в свою чергу підтверджує факт відсутності додаткових соціальних гарантій з питань перевезень, які б зобов'язували відповідача, як перевізника, здійснювати додаткові пільгові перевезення громадян.

Як доказ завдання позивачу відповідачем матеріальної шкоди, позивачем долучено до матеріалів справи квиток на проїзд. Станом на 01.02.2018 вартість проїзду на приміському автобусному маршруті Калуш-Середній Угринів від зупинки Калуш АС (вул. Б. Хмельницького, 94 а) до с. Новиця становила 10,04 грн, а тому суд прийшов до правильного до висновку що відповідач має право, як особа з інвалідністю ІІ групи, придбати квиток з 50 відсотковою знижкою, як це передбачено чинним законодавством. З таким висновком погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Також позивач стверджував, що він поніс матеріальну шкоду на суму 10 грн. придбавши квиток вказаної вартості на проїзд.

Однак, відповідач у відзиві з додаванням квитково-облікових листів зазначив, що наявний в матеріалах справи квиток № 040007 відношення до маршруту Калуш-Середній Угринів не має, оскільки на цьому маршруті були інші автобуси із іншими номерами білетів.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог за недоведеністю неправомірності дій відповідача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про ненадання позивачем та відсутність будь-яких інших достатніх, переконливих доказів заподіяння йому матеріальної шкоди з вини відповідача.

Будь-яких достатніх, переконливих доказів заподіяння позивачу матеріальної шкоди з вини відповідача позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Оскільки факт порушення відповідачем прав позивача не знайшов свого підтвердження у належних та допустимих доказах, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку також і про відмову у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Також судом належно відхилено як доказ вини відповідача, посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що постановою № 0000944 від 06.02.2018 р. водія ОСОБА_3 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст.133-1 КУпАП - безпідставна відмова пасажиру у пільговому проїзді та накладено на нього штраф у розмірі 170 грн (а.с.14). ОСОБА_3 вказаної постанови не оскаржив у встановленому порядку, що є його правом. При цьому суд зазначив, що відсутні докази на підтвердження того факту, що за безпідставну відмову ОСОБА_2 у пільговому перевезенні до перевізника ПП "Західавтотранс" застосовувались будь-які санкції.

Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 21 січня 2019 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено і підписано14 березня 2019 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк