Постанова

від 28.01.2019 по справі 314/5265/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.01.2019 Справа № 314/5265/16-ц

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 314/5265/16Головуючий у 1-й інстанції Беспалько Т.Д. Пр. № 22-ц/807/683/19Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 2), який у подальшому уточнила (а.с. 8) та в якому на підставі ст. ст. 60-70 СК України просила поділити спільно набуте майно нею та відповідачем за час шлюбу, а саме визнавши за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (державний акт на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_3 від 19 червня 200 6 року, кадастровий номер НОМЕР_4).

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що у період часу з 28.10.1994 року по липень 2014 року вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Ухвалою суду першої інстанції (а.с.5) провадження у цій справі за вищезазначеним позовом позивача відкрито.

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року (а.с. 20-22) позов ОСОБА_3 у цій справі задоволено.

Поділено спільне майно подружжя, придбане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час шлюбу.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19 червня 2006 року, кадастровий номер НОМЕР_4.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2018 року (а.с. 49-51) заяву ОСОБА_2 про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 54-79) просив рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах від 29.12.2017 року №452/2017 ліквідовано зокрема: Апеляційний суд Запорізької області та утворено Запорізький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Запорізьку область з місцезнаходженням у місті Запоріжжі.

Указом Президента України № 297/2018 від 28.09.2018 Про переведення суддів судді Апеляційного суду Запорізької області переведені до Запорізького апеляційного суду, який почав роботу з 05 жовтня 2018 року.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Маловічко С.В. (а.с. 81).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 29 листопада 2018 року (а.с. 82), справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 84).

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Позивач ОСОБА_3 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі у встановлений апеляційним судом 15-денний строк з дня отримання нею 06.12.2018 року (а.с. 86) копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у цій справі, у тому числі станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2

В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … і ухвалити … нове рішення …

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового… є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. ст. 60, 61, 65, 69, 70 СК України, ст. 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.

Проте із такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

З 15.12.2017 року набрав законної сили ЦПК України в новій редакції, тому саме його нормами має керуватись апеляційний суд при апеляційному перегляді цієї справи.

Проте, при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд має також враховувати положення ЦПК України, в редакції, що була чинною до 14.12.2017 року включно, тобто чинною на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі (18 квітня 2017 року).

Так, ст. 263 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, (аналог ст. 213 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно) містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (аналог ст. 214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно), - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (аналог ст. 10 ч.4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно), не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи; неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими; має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам цієї справи; порушено судом першої інстанції норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Так, хоча судом першої інстанції правильно було встановлено, що сторони у цій справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1994 року по 28 липня 2014 року (а.с. 10).

26 травня 200 1 року, тобто під час шлюбу сторони на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбали житловий будинок № 18 по вул. Новій в селі Павлівське, Вільнянського району Запорізької області, право власності на який було зареєстровано на чоловіка ОСОБА_2 (а.с.12).

Проте, висновки суду першої інстанції про те, що земельна ділянка площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд була придбана сторонами у цій справі також на підставі вищезазначеного договору купівлі - продажу від 26.05.2001 року, ґрунтуються на припущеннях, спростовуються змістом цього договору (а.с.12) та державним актом на право власності на цю земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 (а.с.11), виданим останньому 19 червня 2006 року на підставі рішення Павловської СР від 16.02.2006 року № 5.

Крім того, помилковим є застосування судом першої інстанції до правовідносин сторін у цій справі з приводу придбання вищезазначеного житлового будинку 26.05.2001 року норм Сімейного кодексу України, який набрав чинності лише з 01.01.2004 року.

В даному випадку застосуванню підлягали норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, який був чинний до 01.01.2004 року, зокрема ст. ст. 22,28 останнього.

Так, за змістом ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними (ст. 28 КпШС України).

Таким чином, дійсно існує презумпція спільності права власності подружжя на майно набуте під час шлюбу (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17), який також має бути врахований апеляційним судом при апеляційному перегляді цієї справи в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Проте, встановлено, що станом на 26.05.2001 року вищезазначений житловий будинок представляв собою; житловий будинок А саман., 79% обкл.. цеглою, жилою площею 29,0 кв. м, літня кухня Б, сараї Г, Д, вбиральня Е, гараж Ж, душева З, паркан № 1, ворота № 2, та розташовувався на земельній ділянці площею 1647 кв. м (а.с. 12).

Проте, станом на час ухвалення оскаржуємого заочного рішення суду першої інстанції у цій справі (18 квітня 2017 року) вищезазначений житловий будинок мав вже зовсім інший вигляд та інший правовстановлюючий документ, про що відповідач ОСОБА_2 зазначав у своїй вищезазначеній заяві про перегляд заочного рішення у цій справі та додавав відповідні докази (а.с.30-32, 3645), проте суд першої інстанції не звернув на це належної уваги (ухвала від 24 жовтня 2018 року а.с.49-51).

Так, встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року в іншій цивільній справі ЄУН № 314/5310/15-ц, яке набрало законної сили 31.05.2016 року (а.с.71-72) за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету павловської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Павлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., Вільнянське УЕГГ ПАТ Запоріжгаз про визнання права власності на самочинне будівництво , визнано за ОСОБА_2 (колишнім чоловіком позивача вже після розірвання шлюбу сторін) право власності на житловий будинок літера А , який вже складається з приміщень 1-1,1-2,1-3 згідно технічного паспорту на житловий будинок, складеного ОП ЗМБТІ станом на 12.01.2015 року , розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

Встановлено, що ОСОБА_3 не була учасником іншої цивільної справи ЄУН № 314/5310/15-ц, проте у матеріалах цієї справи станом на час її апеляційного перегляду відсутні докази того, що вищезазначене рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року в іншій цивільній справі ЄУН № 314/5310/15-ц є нечинним чи скасовано, відсутні.

На підставі вищезазначеного рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року в іншій цивільній справі ЄУН № 314/5310/15-ц ОСОБА_2 у подальшому 31.07.2018 року, тобто вже після ухвалення у цій справі заочного рішення, зареєстрував лише за собою право власності (а.с.79) на житловий будинок, К-2, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 108,2 кв. м, житловою площею 65,5, ворота №8, паркан № 5, басейн № 7, зливна яма № 4, хвіртка № 9, паркан №10, паркан № 6, замощення І, складові частини об'єкта нерухомого майна: прибудова, к, ганок до к, літня кухня, А., сарай Д, сарай Г., гараж Л., оглядова яма, вбиральня Е, господарчий блок, М-2, погріб з шийкою, Пг.

Таким чином, станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуємого заочного (18 квітня 2017 року) житлового будинку, що був придбаний сторонами у цій справі на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2001 року, вже не існувало в натурі.

В силу вимог ст. 82 ч.4 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року (аналог ст. 61 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно) обставини, встановлені рішенням суду у…цивільній…справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи чи особа, щодо якої встановлено ці обставини…

Суд першої інстанції не мав права у цій справі ділити спільне сумісне майно колишнього подружжя у вигляді вищезазначеного житлового будинку, якого в натурі вже не існувало.

Крім того, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

У відповідності до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Проте, в силу вимог ст. 57 ч. 1 п. 5 СК України особистою приватною власністю …чоловіка є земельна ділянка, набута …ним за час шлюбу … одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У матеріалах цієї справи відсутні докази того, що державний серія НОМЕР_3 від 19 червня 2006 року акт на ім'я відповідача ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_2, цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, був визнаний недійсним.

Тому, суд першої інстанції мав виходити із презумпції правомірності останнього та відсутності у цій справі правових підстав для визнання спільним сумісним майном сторін у цій справі, як колишнього подружжя, вищезазначеної земельної ділянки та поділу останньої між ними у рівних частках.

При вищевикладених встановлених фактичних обставинах цієї справи, суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову позивача до відповідача у цій справі у повному обсязі за його необґрунтованістю та недоведеністю.

Крім того, встановлено, що оскаржуємим рішенням суд першої інстанції в порядку ст. 88 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. 13 ЦПК України у разі відмови позивачеві ОСОБА_3 у задоволенні її позову у цій справі у повному обсязі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у тому числі у вигляді судового збору, сплаченого нею за подачу вищезазначеного позову до суду першої інстанції у цій справі (а.с. 1).

Разом із тим, у разі задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, понесені останнім судові витрати у цій справі, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 1852,40 грн. (розрахунок: судовий збір за подачу заяви відповідача суду першої інстанції у цій справі про перегляд вищезазначеного заочного рішення останнього у розмірі 352,40 грн. (а.с. 29) + судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідачем до апеляційного суду у розмірі 1500,00 грн. (а.с.53)), підлягають стягненню з позивача ОСОБА_3

Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити ОСОБА_3 її право у подальшому, у разі скасування рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року в іншій цивільній справі ЄУН № 314/5310/15-ц чи визнання оновленого житлового будинку спільним сумісним майном подружжя з будь-яких правових підстав, окремо від цієї справи вирішувати питання про поділ останнього шляхом подання відповідного позову з інших правових підстав та поділу земельної ділянки в порядку ст. 377 ЦК України (право власності на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок).

Керуючись ст. ст. 10 ч. 4, 88, 213-214 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року включно, ст. ст. 7, 12, 141, 367-369, 371 - 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року у цій справі скасувати.

Ухвалити у цій справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя у цій справі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 1852,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 28.01.2019 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Маловічко С.В.