Постанова

від 28.01.2019 по справі 925/836/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа№ 925/836/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Доббі

на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 (повний текст складено та підписано 16.10.2018)

у справі № 925/836/18 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Доббі

до Приватного підприємства Росток

про стягнення 40 382,32 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю Доббі звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного підприємства Росток про стягнення 40 382,32 грн., з яких 25 245,00 грн. основного боргу, 545,71 грн. 3% річних, 1 312,74 грн. інфляційних втрат, 13 278,87 грн. пені, 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати монтажних робіт, які виконані в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 у справі №925/836/18 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що підрядником не передано замовникові разом з результатами роботи інформацію щодо експлуатації та технічного обслуговування секційної (ролетної) системи воріт. Також, місцевий господарський суд зазначив, що місце виконання пуско-налагоджувальних робіт, види та об'єми застосування розхідних матеріалів та спецтехніки, вартість пуско-налагоджувальних робіт та ціна цих робіт, кошторис робіт, перелік робіт, якість робіт, перелік застосованих матеріалів в поданих позивачем документах - відсутні.

Суд вказав, що сторонами не оформлено та не підписано акти пуско-налагоджувальних робіт за договором. Крім того, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000083 від 04.10.2017 по рахунку №СФ-0000153 від 10.07.2017, складений та підписаний позивачем в односторонньому порядку, не містить переліку робіт та підстав виконання робіт та не дозволяє ідентифікувати виконання робіт на користь та замовлення відповідача. Спірний акт вказує лише на один вид робіт, а саме: монтаж. Рахунок №СФ-0000153 від 10.07.2017 позивачем не надано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Доббі звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що акт №ОУ - 0000083 від 04.10.2017 відповідає всім вимогам, які ставляться національним законодавством до первинних документів та оформленню господарських операцій за ними. Крім того, на думку апелянта, відповідач ухиляється від виконання умов договору, а саме: від підписання видаткової накладної №РН-0000154 від 02.10.2017 року; від підписання акту здачі-прийняття монтажних робіт №ОУ-0000083; не скористався правом заявити про недоліки у виконаних монтажних роботах у встановлений Цивільним кодексом України та договором строк. Апелянт звертає увагу, що договір не містить порядку надання пуско-налагоджувальних робіт та їх зміст та вартість, натомість, додаток №2 містить лише інформацію про монтажні роботи.

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушень. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, зазначає, що інструкцію з експлуатації та технічного обслуговування секційної (ролетної) системи воріт відповідачем було отримано лише в ході судового розгляду вказаної справи в суді першої інстанції. Тобто, твердження апелянта, про те, що замовник втратив право посилатися на недоліки по виконаній роботі, не відповідає дійсності, оскільки після встановлення явних порушень - представник ПП Росток відмовився від підписання акту до надання інструкції та усунення недоліків. Також, пославшись на статті 854, 857, 859 Цивільного кодексу України відповідач вказує, що ТОВ Доббі неякісно виконавши роботи, не бажаючи усунути допущені недоліки, незаконно вимагає здійснити виплату коштів за договором підряду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Доббі на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 у справі № 925/836/18 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи закінчення встановленого ухвалою суду від 27.11.2018 строку для подачі сторонами документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по суті.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Доббі (далі - підрядник), в особі директора Павленка В.В., що діє на підставі статуту, та Приватним підприємством Росток (далі - замовник), в особі директора Омелюхи В.О., що діє на підставі статуту, було укладено договір підряду №07-10/17 (далі - договір) (т. 1; а.с. 11-18).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору замовник приймає, а підрядник поставляє товар у кількості, асортименті обумовлені в специфікації (додатку № 2), в терміни, обумовлені цим договором, далі "продукція", а також здійснює монтаж і пуско - наладку продукції на об'єкті замовника на умовах, викладених у п. 3 цього договору. Замовник оплачує вартість продукції, а також вартість монтажу і пуско - налагоджувальних робіт на умовах і в терміни, обумовлені цим договором.

Підрядник гарантує якість продукції (п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача продукції відбувається по кількості в місці монтажу, зазначеному у п. 3.1 договору та підтверджується видатковою накладною, виписаної на підставі довіреності замовником.

Згідно із п. 2.3 договору прийом продукції за якістю, перевірка на наявність дефекту проводиться замовником під час прийому монтажних і пуско-налагоджувальних робіт, і підтверджується актом виконаних робіт підписаним уповноваженими сторонами.

На всю продукцію, що поставляється підрядник надає замовнику інструкції з експлуатації та технічного обслуговування (п. 2.9 договору).

Сторони в пункті 3.5 договору встановили, що факт виконання монтажних та пуско-налагоджувальних робіт підтверджується актом приймання виконаних робіт, що підписується сторонами впродовж 10 банківських днів. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акту, про це зазначається в акті і він підписується другою із сторін. Сторона, що відмовилась підписувати акт, має надати обґрунтовані пояснення чи заперечення в письмовій формі.

Замовник проводить оплату продукції і вартості монтажних і пуско-налагоджувальних робіт згідно додатку №1 на підставі рахунків-фактур, акту виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 4.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами умов даного договору (п. 7.1 договору).

Пунктом 7.5 договору встановлено, що цей договір містить: додаток №1 ціна та порядок розрахунків; додаток №2 специфікація; додаток №3 схеми монтажу.

Відповідно до п. 1 додатку №1 до договору повна вартість договору складає 325 809,00 грн.

Пунктом 2 додатку №1 до договору передбачено, що замовник сплачує авансовий платіж 210 394,80 грн. протягом одного банківського дня з дня підписання цього договору.

Згідно із п. 3 додатку №1 до договору замовник здійснює оплату другого платежу у розмірі 90 169,20 грн. протягом п'яти банківських днів з дня повідомлення підрядником про готовність приступити безпосередньо до монтажних робіт на території замовника.

Пунктом 4 додатку №1 до договору сторони погодили, що замовник сплачує повну вартість робіт з монтажу у сумі 25 245,00 грн. протягом п'яти банківських днів з момету підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додатку №1 до договору №07-10/17 від 10.07.2017 відповідач оплатив авансовий платіж та другий платіж на загальну суму 300 564 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень: №179 від 11.07.2017 у розмірі 210 394,80 грн. та №1389 від 28.08.2017 у розмірі 90 169,20 грн.

Отже, відповідно до договору продукція була повністю оплачена Приватним підприємством Росток до виконання монтажу.

04.10.2017 позивач виконав роботи по монтажу, що не заперечується сторонами.

01.11.2017 листом №932 позивач звернувся до відповідача, в якому вказав, що підрядник відповідно до умов договору виконав монтажні та пуско-налагоджувальні роботи, у зв'язку з чим просив провести оплату виконаних монтажних робіт у розмірі 25 245,00 грн. (т. 1; а.с. 47-48).

В свою чергу, відповідач 01.11.2017 направив лист з претензіями, в якому вказав, що виявлено недоліки по змонтованому обладнанню, а саме: виявлено відсутність примикання нижньої частини герметизатора до проїжджої частини воріт (дорожньому покриттю). В результаті чого, герметизатор не виконує своїх прямих функцій. Вказав, що також виявлено проблеми з відкриванням-закриванням одних із воріт. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не надані інструкції з експлуатації та технічного обслуговування на продукцію.

02.11.2017 позивач надав відповідь про необхідність замовлення виїзду майстра та додаткову оплату діагностичних послуг.

Позивач вказує, що направив акт №ОУ-0000083 здачі-прийняття робіт рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується повідомленням про вручення зазначеного документу відповідачем від 20.11.2017 (т. 1; а.с. 25).

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач відмовляється підписувати видаткову накладну №РН-0000154 від 02.10.2017 та акт №ОУ-0000083 здачі-прийняття робіт від 04.10.2017, а також не виконує своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем згідно договору робіт.

Згідно із ст. 861 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що на всю продукцію, що поставляється підрядник надає замовнику інструкції з експлуатації та технічного обслуговування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач отримав вказану інструкцію лише в ході судового розгляду вказаної справи в суді першої інстанції, отже, інструкція з експлуатації та технічного обслуговування секційної (ролетної) системи воріт не була надана замовнику у строк, що суперечить умовам договору та нормам законодавства України.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду , або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 підрядник гарантує якість продукції. Прийом продукції за якістю, перевірка на наявність дефекту проводиться замовником під час прийому монтажних і пуско-налагоджувальних робіт, і підтверджується актом виконаних робіт підписаним уповноваженими сторонами.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що місце виконання пуско-налагоджувальних робіт, види та об'єми застосування розхідних матеріалів та спецтехніки, вартість пуско-налагоджувальних робіт та ціна цих робіт, кошторис робіт, перелік робіт, якість робіт, перелік застосованих матеріалів в поданих позивачем документах - відсутні.

Також, сторонами не оформлено та не підписано акти пуско-налагоджувальних робіт за договором.

Отже, об'єктивних доказів виконання пуско-налагоджувальних робіт позивачем до суду надано не було.

Крім того, акт №ОУ-0000083 від 04.10.2017 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку №СФ-0000153 від 10.07.2017 (т. 1; а.с. 20), складений та підписаний позивачем в односторонньому порядку не містить переліку робіт та підстав виконання робіт та не дозволяє ідентифікувати виконання будь-яких робіт на користь відповідача та на замовлення останнього. Спірний акт вказує лише на один вид робіт монтаж.

Також, рахунок №СФ-0000153 від 10.07.2017, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Більш того, позивач, звертаючись до суду із даним позовом, вказує, що направляв акт №ОУ-0000083 здачі-прийняття робіт та видаткову накладну №РН-0000154 від 02.10.2017 рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, що підтверджується повідомленням про вручення зазначених документів відповідачем від 20.11.2017. Проте, дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення листа відповідачем 20.11.2017 (т. 1; а.с. 25), однак в матеріалах справи відсутній лист з описом вкладення. Тому колегія суддів не приймає вказане повідомлення як доказ направлення акту №ОУ-0000083 здачі-прийняття робіт та видаткової накладної №РН-0000154 від 02.10.2017, оскільки достеменно не відомо, які саме документи було відправленно відповідачу.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не усунув недоліки вказані відповідачем у листі від 01.11.2017, натомість, вказав на додаткову оплату діагностичних послуг, що суперечить статті 857 ЦК України , в якій вказано, що виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підтверджені позивачем належними, допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності доказами, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких той звернувся до суду, не порушено відповідачем, то позовні вимоги про стягнення 40 382,32 грн. не підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Доббі на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 у справі № 925/836/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 у справі № 925/836/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Доббі на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 у справі № 925/836/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 04.10.2018 у справі № 925/836/18 залишити без змін.

Матеріали справи №925/836/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.М. Скрипка