Постанова

від 28.01.2019 по справі 905/404/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р. Справа № 905/404/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю:

приватного виконавця - не з'явився;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1, м.Київ, (вх.№657 Д/2) на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18 постановлену за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ (від 03.08.2018р. №17/829-1925) на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва щодо виконання судового рішення у справі №905/404/18 (суддя Хохуля М.С., постановлену в м.Харків, час постановлення ухвали - не зазначено, дата складення повного тексту ухвали 17.09.2018р.)

за позовом: Приватного підприємства "Союз-Стандарт-Південь", м.Одеса,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ,

про стягнення заборгованості в сумі 11948,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.03.2018р. у справі №905/404/18 позов Приватного підприємства "Союз-Стандарт-Південь" про стягнення заборгованості в сумі 11948,11грн., у тому числі основний борг в сумі 11100,07грн. та пеня в сумі 848,04грн. задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь Приватного підприємства "Союз-Стандарт-Південь" основний борг в розмірі 11100,07грн. та пеню в сумі 816,96грн., всього заборгованість в сумі 11917,03грн., судовий збір в сумі 1757,32грн.

25.04.2018р. на виконання вищевказаного рішення було видано відповідний судовий наказ.

07.08.2018р. Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" було подано до господарського суду Донецької області скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 щодо виконання судового рішення у справі №905/404/18, в якій скаржник просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 в частині не передачі наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста ОСОБА_1 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №56898249 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р.;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №56898249, винесену 01.08.2018р. приватним виконавцем ОСОБА_1 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р.;

- скасувати постанову про арешт коштів боржника виконавчого провадження №56898249, винесену 01.08.2018р. приватним виконавцем ОСОБА_1 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р.;

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста ОСОБА_1 щодо списання з рахунку ПАТ "Енергомашспецсталь", відкритого в ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві (МФО 300346), боргу за виконавчим провадженням №56898249 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р., а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 повернути на рахунок ПАТ "Енергомашспецсталь" (р/р № 26006011377801, ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві, МФО 300346) незаконно списану суму боргу за виконавчим провадженням №56898249 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р., а також основну винагороду приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій за зазначеним виконавчим провадженням;

- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 усунути порушення відповідно до вимог статі 30 Закону України "Про виконавче провадження" шляхом передачі наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р. на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної скарги заявник посилався не те, що приватним виконавцем було неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, з огляду на те, що приватним виконавцем ОСОБА_1 не здійснювалось відкриття першого виконавчого провадження про стягнення коштів з ПАТ "Енергомашспецсталь" та в відповідності до статей 24, 30 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець повинен був передати відповідний наказ на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205, яке вже існує.

03.09.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 було подано до господарського суду Донецької області пояснення по суті скарги (вх.№18019/18), в яких вона заперечує проти вимог скарги, посилаючись на правомірність своїх дій, вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою. Зокрема, за твердженнями приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, нею правомірно винесено постанову від 01.08.2018р. про відкриття виконавчого провадження №56898249, оскільки право вибору пред'явлення виконавчого провадження до органу ДВС або до приватного виконавця належить стягувачу, а також у зв'язку з наявністю зареєстрованого за боржником майна на території м.Києва. Крім того, приватним виконавцем в запереченнях зазначено про те, що законодавством не врегульовано процедуру передачі виконавчих проваджень від приватних виконавців до державних, у зв'язку з чим відповідні вимоги скаржника не можуть підлягати задоволенню.

Крім того, 03.09.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 було подано до господарського суду Донецької області заяву про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду рішення суду в подібних правовідносинах у справі №904/7326/17 (вх.№18017/18).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18 задоволено частково скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м.Краматорськ (№17/829-1925 від 03.08.2018р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва щодо виконання судового рішення по справі №905/404/18 на дії приватного виконавця виконавчого округу м.Києва щодо виконання судового рішення по справі №905/404/18; визнано неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 в частині не передачі наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205; визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо списання з рахунку ПАТ "Енергомашспецсталь", відкритого в ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві (МФО 300346), боргу за виконавчим провадженням №56671890 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р., а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій; в іншій частині вимог скарги відмовлено; відмовлено в задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі (від 01.08.2018р).

Задовольняючи частково скаргу Публічного акціонерного товариство «Енергомашспецсталь» місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 не здійснювалося відкриття першого виконавчого провадження про стягнення коштів з боржника ПАТ «Енергомашспецсталь» , то приватний виконавець повинен був передати матеріали виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р. на виконання органу ДВС, який здійснює зведене виконавче провадження для приєднання його до зведеного виконавчого провадження, як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5).

Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь". Одночасно апелянт звернувся з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що те що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було враховано принципу диспозитивності виконавчого провадження, що полягає у наданні права стягувачу за виконавчим провадженням визначити орган, який буде здійснювати примусове стягнення; було невірно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 30 Закону "Про виконавче провадження", предметом регулювання якої є порядок виконання декількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведеному виконавчому провадженні державними та приватними виконавцями незалежно один від одного, а також пункти 14, 15 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки положення цього Закону та Інструкції не зобов'язують приватного виконавця передавати матеріали виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби для приєднання до зведеного виконавчого провадження; не було надано оцінку тому, що боржником не доведено порушення його прав, та не вказано, які саме права порушено.

Указом Президента України від 29.12.2017р. №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", крім іншого, постановлено ліквідувати Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області з місцезнаходженням у місті Харкові.

Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно територіальних одиниць) та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

На підставі Указу Президента України від 28.09.2018р. №295/2018 "Про переведення суддів" переведено суддів Харківського апеляційного господарського суду на роботу на посадах суддів Східного апеляційного господарського суду.

У відповідності до частини 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в газеті "Голос України" (№185 (6940) від 03.10.2018р.) розміщено повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду з 03.10.2018р.

26.10.2018р. до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №905/404/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 26.10.2018р. визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.10.2018р. поновлено приватному виконавцю виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18; встановлено сторонам у справі строк до 21.11.2018р. для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 26.11.2018р.

19.11.2018р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№1199, від 23.11.2018р. вх.№1509), в якому просить суд зупинити провадження у справі №905/404/18 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Так, зокрема, в обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання, апелянт посилається на те, що предметом розгляду у даній справі є визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця в частині не передачі до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ виконавчих проваджень для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження; зобов'язання приватного виконавця передати до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження №55418627 для приєднання його до зведеного виконавчого провадження; зобов'язання приватного виконавця усунути допущені порушення, а правовідносини у справі №904/7326/17, переданої на розгляд ОСОБА_2 Верховного Суду, є подібними. Враховуючи викладене, апелянт наголошує на необхідності зупинення провадження у даній справі до прийняття відповідного рішення ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду у справі № 904/7326/17.

23.11.2018р. боржником подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1492), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва ОСОБА_1, ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2018р. зупинено апеляційне провадження у справі №905/404/18 до закінчення перегляду судових рішень у подібних правовідносинах ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду у справі №904/7326/17.

02.01.2019р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№3), в якому просив суд поновити провадження у справі №905/404/18 у зв'язку із закінченням перегляду судових рішень у подібних правовідносинах ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду у справі №904/7326/17; скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь".

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019р. у зв'язку із відпусткою судді Гези Т.Д., для розгляду справи №905/404/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019р. поновлено провадження у справі № 905/404/18 та призначено справу до розгляду на 28.01.2019р.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що учасники провадження у даній справі про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином (т.1 а.с.224-226), колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Донецької області від 29.03.2018р. у справі №905/404/18 позов Приватного підприємства "Союз-Стандарт-Південь" про стягнення заборгованості в сумі 11948,11грн., у тому числі основний борг в сумі 11100,07грн. та пеня в сумі 848,04грн. задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" на користь Приватного підприємства "Союз-Стандарт-Південь" основний борг в розмірі 11100,07грн. та пеню в сумі 816,96грн., всього заборгованість в сумі 11917,03грн., судовий збір в сумі 1757,32грн. (т.1 а.с.54-55).

25.04.2018р. на виконання вищевказаного рішення було видано відповідний судовий наказ (т.1 а.с.58).

З доданих до матеріалів справи копій виконавчого провадження №56898249 вбачається, що 01.08.2018р. Приватне підприємство "Союз-Стандарт-Південь" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 із заявою про примусове виконання рішення, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 29.03.2018р. про стягнення заборгованості з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ПП "Союз-Стандарт-Південь"; накласти арешт на всі рахунки боржника в ПАТ "Альфа-Банк", а також розшукати інші рахунки та майно боржника та накласти на них арешт; стягнути з боржника заборгованість в розмірі 13674,35грн. (т.1 а.с.93).

У заяві стягувач зазначив про те, що за боржником відкриті банківські рахунки у ПАТ "Альфа Банк", місцезнаходження: м.Київ, вул. Десятинна, 4/6; виконавчий документ пред'являється приватному виконавцю за місцем знаходження майна боржника (грошових коштів).

Відтак, визначаючи підвідомчість місця відкриття виконавчого провадження, заявником вказано про наявність майна боржника (грошових коштів), враховуючи відкриття рахунку боржника у ПАТ "Альфа Банк" (м.Київ).

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 на підставі відповідної заяви стягувача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56898249 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 29.03.2018р. (т.1 а.с. 101-102).

Згідно з пунктом 5 вказаної постанови сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, із зазначенням приватним виконавцем відповідної адреси в мережі Інтернет, а також ідентифікатору доступу.

У пункті 6 вказаної постанови, з посилання на приписи статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватним виконавцем повідомлено сторін виконавчого провадження про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 1367,43грн. (10% від загальної суми до стягнення за виконавчим документом).

Згідно відомостей автоматизованої системи виконавчих проваджень постановою від 01.08.2018р. (ВП №56898249) приватним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти боржника, згідно відповіді ДФС України щодо відкритих банківських рахунків боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця - 15041,78грн., та направлено платіжні вимоги про списання зазначеної суми грошових коштів у відповідні банківські установи (т.1 а.с.104-105, 106-110).

Листом від 01.08.2108р. №56898249 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 було направлено для виконання постанову про арешт коштів боржника від 01.08.2018р., у тому числі до ПАТ "Альфа-Банк" та ПАТ КБ "Приватбанк" (т.1 а.с.106-110).

01.08.2018р. приватним виконавцем надіслано до ПАТ "Альфа-Банк" вимогу щодо надання інформації про залишок коштів на рахунках боржника ПАТ "Енергомашспецсталь", які відкриті у вказаній банківській установі, та інформацію про інші відкриті рахунки за боржником (т.1 а.с.106).

Крім того, постановою від 01.08.2018р. (ВП №56898249) приватним виконавцем було стягнуто з боржника ПАТ "Енергомашспецсталь" витрати на проведення виконавчих дій в сумі 210,00грн. (т.1 а.с.117-118).

Згідно платіжного доручення №56898249 від 01.08.2018р. на депозитний рахунок приватного виконавця з рахунку відповідача (№26006011377801) зараховано 15041,78грн. (т.1 а.с.116).

Як свідчать надані приватним виконавцем копії виконавчого провадження ВП №56898249, на підставі платіжних доручень №256 від 01.08.2018р., №255 від 01.08.2018р. грошові кошти у розмірі 13743,35грн. були перераховані приватним виконавцем стягувачу - ПП "Союз-Стандарт-Південь" (т.1 а.с. 114-115).

01.08.2018р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1, з огляду на приписи п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56898249 згідно якої виконавчий документ господарського суду Донецької області №922/408/18 від 25.04.2018р. виконано фактично; закінчено виконавче провадження та припинено чинність арешту коштів на рахунках боржника в ПАТ "Альфа-Банк" (т.1 а.с.121-122).

Листом від 03.08.2018р. №17/827-1924 ПАТ "Енергомашспецсталь" звернулось до приватного виконавця, в якому, посилаючись на неправомірність дій щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №922/408/18 від 25.04.2018р., наполягав на необхідності передати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження, яке було відкрито 04.07.2018р. згідно вказаного наказу, для приєднання його до зведеного виконавчого провадження № 49554205 (т.1 а.с.82-73).

03.08.2018р. у відповідь на зазначений лист приватний виконавець повідомив ПАТ "Енергомашспецсталь" про те, що у зв'язку з повним фактичним виконанням наказу господарського суду Донецької області №922/408/18 від 25.04.2018р. заявлені вимоги не підлягають задоволенню (т.1 а.с.127).

Водночас, матеріали справи свідчать про те, 19.06.2018р. постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на підставі статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» приєднано виконавче провадження №56631657 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у справі №905/57/18 у справі №905/1841/17 до зведеного виконавчого провадження №49554205, яке веде ВПВР ДДВС МЮУ.

Зі змісту вказаної постанови старшого державного виконавця вбачається, що у вказаному відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №49554205 про стягнення коштів з ПАТ "Енергомашспецсталь" (т.1 а.с.74-75).

Як було зазначено вище, Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо виконання судового рішення у справі №905/408/18 ((№17/829-1925 від 03.08.2018р.).

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної скарги Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" посилалось на те, що приватний виконавець ОСОБА_1 при здійсненні виконавчих дій з примусового виконання наказу №905/404/18 від 25.04.2018р. порушив приписи законодавства щодо проведення виконавчих дій, а саме: вимоги частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо прийняття ним виконавчих документів за місцезнаходженням майна боржника; вимоги статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення боржникові копії процесуальних документів виконавчого провадження; вимоги статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 7, 14, 15 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р., в частині обов'язку приватного виконавця щодо передання документів приватним виконавцем до зведеного виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у даній справі скаргу ПАТ "Енергомашспецсталь" на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 щодо виконання судового рішення у справі №905/408/18 задоволено частково, з підстав викладених вище (т.1 а.с.143-146).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Судова колегія зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на час вчинення відповідних дій).

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами, у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 вказаного Закону).

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пункт 6 частини першої статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та пункт 4 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.

Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону).

Тобто, вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.

Частина перша статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" і частина друга статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачають право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Залежно від вибору стягувача та після пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" права й обов'язки, зокрема, обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Застосування правила щодо обов'язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.

Забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015 - 2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20.05.2015р. №276/2015.

ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 13.07.2018р. у справі №904/7326/17 наголосила про право стягувача вільно обирати орган для здійснення примусового виконання рішення - державну виконавчу службу або приватного виконавця.

Судова колегія зазначає, що в оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що приватний виконавець у випадку наявності всіх підстав, зобов'язаний за заявою стягувача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа шляхом винесення відповідної постанови, а отже відсутня неправомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття спірного виконавчого провадження.

Водночас, за висновком місцевого господарського суду за наявності зведеного виконавчого провадження приватний виконавець повинен передати виконавче провадження до зведеного, яке перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Проте, колегія суддів не погоджується з наведеним вище висновком господарського суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Абзацом другим частини першої цієї норми передбачено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Положення, викладені у двох абзацах частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", по суті становлять два логічно завершених автономних аспекти регулювання, що відносяться до предмета цієї статті, яка визначає особливості виконання кількох рішень державним або приватним виконавцем залежно від того, до кого надійшли на виконання кілька виконавчих документів щодо одного боржника.

Разом з тим встановлене абзацом першим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абзацу другого частини першої цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

Отже, за наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про порушення судом норм матеріального права, зокрема, щодо невірного застосування приписів статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", предметом регулювання якої є лише порядок виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника у зведеному виконавчому провадженні державним або приватним виконавцем незалежно один від одного.

Судова колегія зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5) (надалі - Інструкція), розробленою відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Пункт 14 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов'язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі, якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби або ВДВС, виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції, об'єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції вона розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог цих законів, та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення Закону України "Про виконавче провадження" не зобов'язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника.

Натомість частина п'ята статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.

Системний аналіз норм Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що законодавцем визначено неоднаковий порядок дій для державних та приватних виконавців у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника та допущено можливість одночасного виконання судових рішень щодо одного боржника різними виконавцями у випадку обрання стягувачем приватного виконавця для примусового виконання виконавчого документа, тоді як Інструкція не може визначати такого обов'язку.

Окрім того, за змістом положень законодавства, яким визначено порядок здійснення виконавчого провадження, будь-яка передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від одного виконавця до іншого здійснюється лише за згодою стягувача.

Закони України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", "Про виконавче провадження" та Інструкція фактично визначають три ключові процедури (механізми), пов'язані з рухом виконавчого документа та виконавчого провадження між приватними виконавцями та/або органами державної виконавчої служби, а саме «об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження» , «передача виконавчого документа» та «передача виконавчого провадження» .

Так, механізм об'єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися:

- органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);

-приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини першої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).

При цьому, в обох зазначених випадках згоди стягувача на формування зведеного виконавчого провадження чи приєднання до нього інших проваджень не потрібно, оскільки не йдеться про зміну виконавця.

Передача виконавчого документа визначається, зокрема, частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом V Інструкції та може здійснюватися:

- від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця;

- від приватного виконавця до органу державної виконавчої служби;

- від одного приватного виконавця до іншого.

Отже, в усіх наведених випадках передача виконавчого документа здійснюється лише за заявою стягувача (принцип диспозитивності).

Порядок передачі виконавчого провадження визначається статтями 42 і 44 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Така передача відбувається лише у прямо передбачених законом випадках, зокрема в разі зупинення діяльності сам приватний виконавець або Міністерство юстиції України (у випадку припинення діяльності на підставі наказу за наявності незакінчених проваджень) вирішує питання про заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем. Така передача здійснюється за погодженням із стягувачем. У разі відсутності згоди стягувача приватний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу або відповідно до рішення останнього передає його відповідному органу державної виконавчої служби або іншому приватному виконавцю.

Принцип передачі виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, повною мірою не може бути реалізований щодо приватних виконавців, оскільки вони мають низку обмежень у своїй діяльності, зокрема:

- щодо змісту рішень (частина друга статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" містить перелік рішень, які можуть виконуватися лише державними виконавцями. За змістом цієї норми до таких рішень фактично відносяться рішення, де боржником чи стягувачем є держава, або здійснюється виконання рішень адміністративних судів, рішень Європейського суду з прав людини, рішень про виселення та вселення фізичних осіб, рішень про конфіскацію майна, рішень, де боржники - діти або недієздатні особи та інші);

- щодо кількості виконавчих документів (згідно з пунктом 1 частини третьої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу, якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця);

- щодо суми стягнення (протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (абзац тринадцятий частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Таким чином, поширення на приватних виконавців дії правила щодо передачі всіх виконавчих проваджень виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, призведе до створення для державних виконавців більш сприятливих умов діяльності, що є неприйнятним з огляду на мету реформи системи примусового виконання рішень - дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 13.07.2018р. у справі №904/7326/17 дійшла висновку про те, що передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача, а стаття 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника.

У зв'язку із чим приватний виконавець не зобов'язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи скаргу боржника на дії та бездіяльність приватного виконавця, господарським судом першої інстанції було невірно застосовано положення Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження" та не враховано принципу диспозитивності виконавчого провадження, що призвело до помилкових висновків стосовно виникнення у приватного виконавця ОСОБА_1 обов'язку передати виконавче провадження до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження.

При цьому, передбачені статтями 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень щодо боржника.

Крім того, у випадку платоспроможності боржника та недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів одночасна наявність зведених виконавчих проваджень на виконанні державної виконавчої служби та приватних виконавців не порушує передбаченого цими порядку черговості задоволення вимог стягувачів. Натомість у випадку неплатоспроможності боржника, до нього можуть застосовуватися процедури, встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_2 Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі № 904/7326/17.

Отже, судова колегія вважає такими, що відповідають вимогам закону доводи апелянта про відсутність обов'язку у приватного виконавця, який не здійснював відкриття першого виконавчого провадження щодо боржника - ПАТ "Енергомашспецсталь", передати відповідні накази органу державної виконавчої служби, що відкрив перше виконавче провадження відносно цього боржника, для приєднання їх до зведеного виконавчого провадження, тоді як висновок господарського суду першої інстанції в цій частині є помилковим.

Крім того, колегія суддів, з урахуванням зазначених боржником підстав в обґрунтування вимог скарги на дії приватного виконавця (щодо обов'язку приватного виконавця передати матеріали виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби для приєднання до зведеного виконавчого провадження) не погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність дій приватного виконавця щодо списання з рахунку боржника боргу за виконавчим провадженням №56898249, основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій, враховуючи наступне.

Так, частиною 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках (частина 3 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Матеріалами справи підтверджується, що на час розгляду скарги господарським судом першої інстанції, у зв'язку із фактичним списанням із банківського рахунку ПАТ "Енергомашспецсталь" суми боргу та перерахуванням вказаної суми стягувачу Приватному підприємству "Союз-Стандарт-Південь" , виконавче провадження ВП №56898249 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р. було закінчено, тобто судове рішення виконано в повному обсягу, а оригінал вказаного наказу було направлено на адресу господарського суду Донецької області.

Судова колегія також зазначає, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 Господарського процесуального кодексу України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Проте, звертаючись до суду на підставі статті 339 Господарського процесуального кодексу України, боржником - ПАТ "Енергомашспецсталь" не було доведено наявності порушень своїх прав рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі, оскільки виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника (частина друга стаття 15 Закону України "Про виконавче провадження"), та під час його виконання будь-яких порушень прав скаржника судом не встановлено.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

У рішенні від 17.05.2005р. "Чижов проти України" вказано на те, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., заява № 3236/03, п. 43).

Отже, виконання приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 виконавчого провадження №56898249 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р. без передачі останнього до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205 жодним чином не суперечить приписам законодавства, та не порушує прав боржника, а доводи скарги є безпідставними.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до суду стороною виконавчого провадження із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд Господарського процесуального кодексу України України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №905/404/18 підлягає скасуванню в частині задоволення вимог скарги ПАТ «Енергомашспецсталь» , з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні скарги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, судова колегія керується приписами статі 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладає витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №904/404/18 в частині задоволення вимог скарги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (№17/829-1925 від 03.08.2018р.) на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва щодо виконання судового рішення по справі №905/404/18.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог скарги про:

- визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 в частині не передачі наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р. до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України для приєднання його до зведеного виконавчого провадження №49554205;

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста ОСОБА_1 щодо списання з рахунку ПАТ "Енергомашспецсталь", відкритого в ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві (МФО 300346), боргу за виконавчим провадженням №56671890 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №905/404/18 від 25.04.2018р., а також основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій;

В іншій частині ухвалу господарського суду Донецької області від 17.09.2018р. у справі №904/404/18 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, місто Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15, код РНОКПП: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1762,00грн.

Повний текст постанови складено 29 січня 2019р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.А. Шутенко