Рішення

від 16.01.2019 по справі 904/4254/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4254/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Нафта", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське

про стягнення 2 445 019,72 грн.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Терехов А.В. дов. № 4 від 03.01.19 р. адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-Нафта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 2 445 019,72 грн. з яких: 1 437 340,10 грн. складають заборгованість за товар, поставлений на підставі договору № ТН251116 від 25.11.2016 р. за видатковими накладними № РН-0104/01 від 04.01.2017 р., № лРН-0123/01, № лРН-0123/02 від 23.01.2017 р.; 240,00 грн. річних, 11 796,90 грн. інфляції, 2237,95 грн. пені за порушення виконання грошового зобов'язання у період з 11.01.2017 р. по 20.01.2017 р.; 69 819,00 грн. - річних, 239 136,03 грн. - інфляції, 684 449,54 грн. - пені, нарахованих за порушення виконання грошового зобов'язання у період з 31.01.2017 р. по 14.09.2018 р.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача вартість витрат за надання правничої допомоги, яка згідно попереднього (орієнтованого) розрахунку склала 20 000,00 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, вказуючи на відсутність у накладних інформації, яка необхідна для ідентифікації товару (марка, ДСТУ, виробник), а також відомостей щодо дат фактичного отримання спірного товару, а отже, у позивача відсутні підстави стверджувати, що спірні поставки були здійснені саме на виконання Специфікацій № 3-5 до договору.

Таким чином, на думку відповідача, в межах наявних доказів, неможливо встановити дати фактичної поставки спірного товару, а твердження позивача про те, що відповідачем отримано товар цього ж дня, коли були складені товарно-супровідні документи на цей товар, не підтверджені належним чином.

Відносно стягнення суми річних відповідач також заперечує, зазначаючи про те, що її розрахунок завищено, з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення, а розрахунок інфляції здійснений без врахування положень, викладених у п.3.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Не погоджується відповідач і з нарахованою сумою пені, вказуючи на те, що її розрахунок здійснено без врахування положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не передбачено договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, відповідач вказує на пропуск строку позовної давності, яка для нарахування пені встановлена в один рік та просить її застосувати.

Витрати на оплату послуг адвоката в сумі 20 000,00 грн. вважає необґрунтованими, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували понесення позивачем таких витрат.

У відповіді на відзив, позивач із запереченнями ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" викладеними у відзиві не погоджується, вважаючи їх необґрунтованими, з огляду на те, що спірні накладні відповідачем підписані та скріплені печаткою підприємства останнього, що свідчить про прийняття ПАТ ДМК товару, та в свою чергу призвело до виникнення в нього грошового зобов'язання.

Крім того, підписавши видаткові накладні без зауважень, та не проставивши в них іншої дати, відповідач визнав, що фактична дата поставки товару відповідає даті складення видаткової накладної, що спростовує посилання ПАТ ДМК на неможливість встановлення фактичної дати поставки товару.

Позицію відповідача, відносно невірного розрахунку інфляційних втрат та річних вважає необґрунтованою, оскільки власних, правильних розрахунків, які б спростовували його твердження, останній не наводить.

Заперечення відповідача, щодо стягнення витрат на послуги адвоката позивач не спростував, вказавши на те, що суду будуть надані всі необхідні документи, які підтверджують понесення таких витрат.

Представником відповідача в підготовчому засіданні подано клопотання про залучення до участі у справі на стороні відповідача третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Ухвалою від 25.09.2018 р. господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4254/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2018 р.

Клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів господарським судом задоволено, про що 19.11.2018 р. постановлено відповідну ухвалу.

Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладався, про що були постановлені ухвали від 22.10.2018 р., 19.11.2018 р.

18.12.2018 р. господарським судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду спору по суті на 15.01.2019 р.

15.01.2019 р. оголошувалася перерва до 16.01.2019 р., про що постановлено відповідну ухвалу.

У судове засідання, яке відбулося 16.01.2019 р. представник позивача не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

16.01.2019 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2016 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Нафта" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (Покупець) укладено договір № ТН251116/1.

Відповідно до п.1.1. вказаного вище договору, Постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання поставляти Покупцеві (відповідачу) нафтопродукти (далі - товар) погодженими партіями, а останній зобов'язався прийняти його у власність та оплатити.

Згідно частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.2. договору, кількість, номенклатура, ціна, умови та терміни поставок товару, умови оплати узгоджуються сторонами додатково в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору визначається сумою Специфікацій за отриманий товар Покупцем впродовж всього терміну його дії (п.2.2. договору).

За умовами п.4.1, 4.2. договору, поставка товару здійснюється на умовах та в строки, що зазначаються у Специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата, зазначена Покупцем у видатковій накладній.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту передачі товару та оформлення накладних на товар на складі Постачальника при поставці на умовах EXW або на складі Покупця при поставці на умовах CPT , DDP (п.4.5. договору).

04.01.2017 р. та 23.01.2017 р. сторони уклали Додаткові угоди № 2 та № 3, в яких дійшли згоди про доповнення договору № ТН251116/1 від 25.11.2016 р. Специфікаціями № 3 та № 4 (а.с. 24, 32).

У зазначених вище Специфікаціях, сторони узгодили поставку дизельного палива (Євро ДТ-Л-К5 сорт С) до -27С (код УКТ ЗЕД - 2710194300), виробництва ЛПДС Новоград-Волинський , ДСТУ 7688:2015 на загальну суму 1 671 889,30 грн.

Крім того, 23.01.2017 р. сторони уклали Додаткову угоду № 4, в якій дійшли згоди про доповнення договору № ТН251116/1 від 25.11.2016 р. Специфікацією № 5, якою узгодили поставку дизельного палива ULSD 10 PPM (відповідає вимогам ДП-З-Євро5-В0) до -21С (код УКТ ЗЕД - 2710194300), виробництво: RELIANCE INDUSTRIES LIMITED, Willege Meghpar, Padana, Taluka-Lalpur, Indian ДСТУ 7688:2015 на загальну суму 805 450,80 грн. (а.с.40).

Відповідно до умов підписаних між сторонами Специфікацій, які вказані вище, одержувачем товару є ПАТ Алчевський металургійний комбінат , а платником - ПАТ Дніпровський металургійний комбінат .

Термін поставки товару згідно Специфікацій № 3-5 - січень 2017 р.

Виконуючи умови договору, позивач здійснив на адресу, узгоджену сторонами у Специфікаціях, поставку товару на загальну суму 2 407 140,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № лРН-0104/01 від 04.01.2017 р., № лРН-0123/01, № лРН-0123/02 від 23.01.2017 р., копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 26, 34, 42).

У п.3.1. договору сторони узгодили, що розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України.

Оплата поставленого товару, проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника відповідно до виставленого рахунку на умовах, додатково зазначених у Специфікаціях до договору.

Відповідно до умов, підписаних між сторонами Специфікацій, оплата поставленого товару здійснюється по факту поставки з відстроченням платежу на 7 календарних днів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов'язання за договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки з порушенням строків встановлених в договорі та не в повному обсязі (969 800 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями № 222 від 11.01.2017 р., № 232 від 12.01.2017 р., № 98 від 19.01.2017 р., № 681 від 20.01.2017 р., № 264 від 27.01.2017 р., № 270 від 30.01.2017 р., копії яких залучені до матеріалів справи (а. с. 115-121).

Доказів погашення заборгованості з оплати товару в сумі 1 437 340,10 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що оплата товару за видатковою накладною № лРН-0104/01 від 04.01.2017 р. відповідачем була здійснена з порушенням строків, встановлених в договорі, на прострочену заборгованість позивачем нараховані 3% відсотка річних та інфляцію грошових коштів.

Згідно розрахунку, за вказаною накладною позивачем нараховані річні за період з 11.01.2017 р. по 20.01.2017 р. в сумі 240 грн.

З огляду на невірно визначений позивачем початок періоду прострочення, до стягнення підлягають річні в сумі 193,96 грн. з 12.01.2017 р.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляції грошових коштів, нарахованих на зазначену вище заборгованість, за січень 2017 р. в сумі 11 796,90 грн. задоволенню не підлягають, бо останнім не враховано положення п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким встановлено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Розрахунок річних на прострочену заборгованість за видатковими накладними №№ лРН-0123/01, лРН-0123/02 від 23.01.2017 р. за період з 31.01.2017 р. по 14.09.2018 р. в сумі 69 819,00 грн. відповідає умовам договору, нормам чинного законодавства та підлягає до примусового стягнення.

Вимоги, щодо стягнення інфляції грошових коштів, що нарахована на вказану заборгованість, підлягають задоволенню частково в сумі 237 477,80 грн. за період: з лютого 2017 р. по серпень 2018 р.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати, сторонами у договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (п.8.5.договору).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що умови спірного договору не містять посилань на інші строки нарахування пені, її нарахування, в даному випадку повинно бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що прострочення в оплаті товару, поставленого за видатковими накладними №№ лРН-0123/01, лРН-0123/02 від 23.01.2017 р. розпочалось з 31.01.2017 р., нарахування пені повинно бути припинено після 31.07.2017 р.

Сума пені, нарахована на заборгованість за товар, поставлений 23.01.2017 р., за вказаний період, складає 189 453,25 грн.

Правомірною також є пеня в сумі 1810,29 грн., яку нараховано за період з 12.01. по 20.01.2017 р. за несвоєчасно сплачений товар, поставка якого була здійснена 04.01.2017 р. за видатковою накладною № лРН-0104/01.

Нарахування пені з 11.01.2017 р. позивачем здійснено безпідставно, з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення.

Відносно пені, що нарахована позивачем протягом шестимісячного строку з моменту порушення зобов'язання, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною другою вказаної вище статті визначено, що спеціальна позовна давність - в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до положень частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як встановлено вище, правомірно нарахованою є пеня за загальний період прострочення з січня по липень 2017 р., в той час як з позовом до суду позивач звернувся 18.09.2018 р. (згідно поштового штемпелю на конверті), тобто, поза межами встановленого строку, що є підставою для відмови в задоволенні вимог, щодо стягнення пені за загальний період з 12.01. по 31.07.2018 р.

Вимоги, щодо стягнення пені за інший період, задоволенню не підлягають, з огляду на її нарахування в порушення вимог, встановлених частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Заперечення відповідача відносно неможливості, в межах наявних доказів встановити дату фактичної поставки спірного товару, до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як вже вказувалося вище, сторони в договорі узгодили, що датою поставки товару вважається дата, зазначена Покупцем у видатковій накладній .

Видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи підписані обома сторонами, у тому числі і Покупцем (відповідачем) без будь-яких зауважень та скріплені печатками їх підприємств.

Відповідно до ч. 1 статтті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б свідчили, що поставка товару за спірними накладними була здійснена в інші дати, відповідач не надав.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Нафта", щодо покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, які згідно наданого до матеріалів справи акту прийому передачі наданих послуг складають суму 14 000,00 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу чи розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених позивачем витрат, останнім надані наступні докази: копія договору про надання правничої допомоги № 01-06/17 від 01.06.2017 р. та додаткову угоду до нього (а.с.110-113), копія акту прийому наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 25.10.2018 р. (а.с. 115), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000916 від 23.06.2015 р. (а.с.55) та ордер на надання правової допомоги від 01.06.2017 р.

При цьому, доказів (платіжних доручень), які б свідчили про перерахування позивачем грошових коштів в сумі 14 000,00 грн., як витрат на оплату послуг адвоката матеріали справи не містять, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для їх покладення на відповідача.

Керуючись статтями 258, 261, 267, 526, 625, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", (51925, м. Кам'янське, вул. Кірова (Соборна),18-Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Нафта" (01042, м. Київ, вул.Академіка Філатова, буд.10, офіс 3/12, код ЄДРПОУ 38651513) 1 437 340,10 грн. (один мільйон чотириста тридцять сім тисяч триста сорок гривень 10 коп.) основного боргу, 70 012,69 грн. (сімдесят тисяч дванадцять гривень 69 коп.) річних, 237 477,80 грн. (двісті тридцять сім тисяч чотириста сімдесят сім гривень 80 коп.) інфляції, 26 172,46 грн. (двадцять шість тисяч сто сімдесят дві гривні 46 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 28.01.2019

Суддя І.Ф. Мельниченко