Постанова

від 01.04.2019 по справі 904/4254/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2019 року Справа № 904/4254/18

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал-Нафта» , м. Київ

представник: ОСОБА_1, ордер КВ №404421 від 18.10.2018, адвокат;

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» , м. Кам'янське Дніпропетровської області

представник: ОСОБА_2, довіреність №4 від 03.01.2019, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4254/18, ухвалене суддею Мельниченко І.Ф., повне рішення складено 28.01.2019,

у справі

про стягнення 2445019,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У вересні 2018 року ТОВ «Термінал-Нафта» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» заборгованості у сумі 2445019,72 грн, з яких: 1437340,10 грн - основного боргу, 684449,54 грн та 2237,95 грн - пені, 69819,00 грн та 240,00 грн - 3% річних, 239136,03 грн та 1796,90 грн - інфляційних втрат та 20000,00 грн - витрат за надання правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що наданими доказами не підтверджується дата фактичної поставки товару; розрахунок річних є завищеним з огляду на невірно визначений початок періоду прострочення; інфляційні втрати розраховані неправильно; нарахування пені здійснено без врахування положень ч.6 ст. 232 ГПК України та з пропуском позовної давності до цих вимог.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4254/18 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-Нафта" 1 437 340,10 грн основного боргу, 70 012,69 грн - річних, 237 477,80 грн - інфляції, 26 172,46 грн - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 1437340,10 грн, 3% річних за період з 12.01.2017 по 20.01.2017 та з 31.01.2017 по 14.09.2018 в загальній сумі 70012,69 грн, інфляційних втрат за період з лютого 2017 року по серпень 2018 року у загальній сумі 237477,80 грн, а також доведеністю наявними в матеріалах справи доказами як факту поставки товару, так і факту прострочення його оплати Відповідачем.

У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено з огляду на неправильні розрахунки інфляційних втрат та 3% річних без урахування початку періоду прострочення та порядку нарахування інфляційних втрат, неврахуванням позивачем положень ч. 6 ст. 232 ГПК України при нарахуванні пені, застосуванням позовної давності до вимог про стягнення пені, що нараховані правомірно, та відсутністю підстав для стягнення витрат на правничу допомогу через не надання документального підтвердження понесення цих витрат.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просило рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд дійшов помилкового висновку щодо доведення Позивачем дат поставки товару, не врахував, що дати, зазначені у видаткових накладних, не можуть вважатися датами поставки, оскільки поставка була здійснена за різними адресами, які віддалені від місця завантаження нафтопродуктів; у доводах Відповідача зазначалося, що на дати складання видаткових накладних товар ще не було поставлено;

- судом порушено норми ст. ст. 14, 87 ГПК України та суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки Позивач просив стягнути 3% - 69819, а суд стягнув 70012,69 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4254/18. Розгляд апеляційної скарги призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 01.04.2019.

У судовому засіданні 01.04.2019 повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноважний представник Позивача у судовому засіданні 01.04.2019 підтримав позицію, викладену у поданому до суду 19.03.2019 відзиві на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначив, що відповідно до п. 4.2 договору датою поставки вважається дата, зазначена покупцем у видатковій накладній. Тому, враховуючи, що всі видаткові накладні були підписані Відповідачем без зауважень до проставленої в них дати, факт та дата поставки товару є встановленими; Відповідачем доказів на підтвердження своєї позиції щодо поставки товару в інші дати суду не надано. Крім того, в судовому засіданні представником Відповідача усно було визнано факт отримання товару. Умовами укладеного договору не передбачено попередньої оплати за поставлений товар та в цій частині доводи Відповідача є безпідставними. Відповідачем порушені умови договору щодо вчасної оплати товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1437340,10 грн та підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Рішення суду першої інстанції є законним та таким, що ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

25.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал-Нафта" як постачальником (надалі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" як покупцем (надалі - Відповідач) було укладено договір №ТН251116/1 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Позивач взяв на себе зобов'язання поставляти Відповідачу нафтопродукти (далі - товар) погодженими партіями, а останній зобов'язався прийняти його у власність та оплатити. Строк дії Договору - до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань сторонами договору.

Відповідно до п.1.2. договору кількість, номенклатура, ціна, умови та терміни поставок товару, умови оплати узгоджуються сторонами додатково в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціна товару погоджується в специфікаціях до даного договору й вказується на умовах відповідно до ІНКОТЕРМС - правил тлумачення термінів Міжнародної ОСОБА_3 в редакції 2010 року.

Оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку на умовах, додатково зазначених у специфікаціях до даного договору (п. 3.2. Договору).

Поставка товару проводиться в строки, зазначені в специфікаціях до даного договору. Датою поставки вважається дата, зазначена покупцем у видатковій накладній, іменованій товарно - супровідним документом (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 8.5 Договору у разі прострочення терміну оплати або оплати не в повному обсязі Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

В подальшому сторонами були підписані наступні додаткові угоди, яким Договір був доповнений специфікаціями:

- 04.01.2017 - додаткова угода №2, якою доповнено Договір специфікацією №3 (найменування товару - Євро ДТ-Л-К5 сорт С) до -27С (код УКТ ЗЕД - НОМЕР_1), виробництва ЛПДС «Новоград-Волинський» , ДСТУ 7688:2015, на суму з ПДВ - 840000,00 грн, термін поставки - січень 2017 року, умови оплати - по факту поставки, відстрочення платежу на 7 календарних днів);

- 23.01.2017 - додаткова угода №3, якою доповнено Договір специфікацією №4 (найменування товару - Євро ДТ-Л-К5 сорт С) до -27С (код УКТ ЗЕД - НОМЕР_1), виробництва ЛПДС «Новоград-Волинський» , ДСТУ 7688:2015, на суму з ПДВ - 831889,30 грн, термін поставки - січень 2017 року, умови оплати - по факту поставки, відстрочення платежу на 7 календарних днів);

- 23.01.2017 - додаткова угода №4, якою доповнено Договір специфікацією №5 (найменування товару - дизельне паливо ULSD 10 PPM (відповідає вимогам ДП-З-Євро5-В0) до -21С (код УКТ ЗЕД - НОМЕР_1), виробництво: RELIANCE INDUSTRIES LIMITED, Willege Meghpar, Padana, Taluka-Lalpur, Indian ДСТУ 7688:2015, на суму з ПДВ - 805450,80 грн, термін поставки - січень 2017 року, умови оплати - по факту поставки, відстрочення платежу на 7 календарних днів).

Відповідно до умов підписаних між сторонами Специфікацій, одержувачем товару є ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» , а платником - Відповідач.

На виконання умов Договору Позивач здійснив на адресу, узгоджену сторонами у Специфікаціях, поставку товару на загальну суму 2 407 140,10 грн, що підтверджується видатковими накладними №лРН-0104/01 від 04.01.2017 на суму 769800,00 грн, №лРН-0123/01 від 23.01.2017 на суму 805450,80 грн, №лРН-0123/02 від 23.01.2017 на суму 831889,30 грн (а.с. 26, 34, 42).

Відповідач зобов'язання за Договором виконав неналежним чином, здійснивши розрахунки з порушенням строків, встановлених в Договорі та не в повному обсязі. Здійснив оплату на загальну суму 969 800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №222 від 11.01.2017 на суму 212318,30 грн, №232 від 12.01.2017 на суму 250000,00 грн, №98 від 19.01.2017 на суму 100000,00 грн, №681 від 20.01.2017 на суму 207481,70 грн, №264 від 27.01.2017 на суму 100000,00 грн, №270 від 30.01.2017 на суму 100000,00 грн (а. с. 115-121).

Неналежне виконання Відповідачем умов Договору призвело до виникнення заборгованості за отриманий та неоплачений товару у сумі 1437340,10 грн, що стало підставою для звернення Позивача із даним позовом.

Згідно заявлених позовних вимог Позивач просив стягнути з Відповідача заборгованість у сумі 2445019,72 грн, з яких: 1437340,10 грн - основний борг, 684449,54 грн - пеня, 69819,00 грн - 3% річних, 239136,03 грн - інфляційні витрати. По тексту позовної зави Позивач просив стягнути, зокрема, пеню за загальний період з 11.01.2017 по 20.01.2017 в сумі 2237,95 грн та за період з 31.01.2017 по 14.09.2018 в сумі 684449,54 грн, 3% річних за загальний період з 11.01.2017 по 20.01.2017 в сумі 24,00 грн та з 31.01.2017 по 14.09.2018 в сумі 69819,00 грн, інфляційні витрати за період з січня 2017 року по вересень 2018 року у загальній сумі 250932,93 грн.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

З аналізу спірних правовідносин, що склалися між сторонами, суд доходить висновку, про наявність правовідносин з постачання товару, та відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти його і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було досліджено судом, у січні 2017 року на виконання умов Договору Позивачем було поставлено одержувачу, а останнім прийнято товар на загальну суму 2407140,10 грн, з яких оплачено 969 800,00 грн. Борг становить 1437340,10 грн. Поставки товару оформлені видатковими накладними, підписаними обома сторонами. До матеріалів справи Позивачем також надані товарно-транспортні накладні, які містять дату поставки товару, а також підписи осіб, які здали та прийняли товар, з боку одержувача зазначені документи підписані ОСОБА_4, наявний відтиск печатки (а.с. 26, 27, 34, 35, 92, 93). Таким чином, зазначені докази є належними доказами у справі, що підтверджують отримання одержувачем товару на суму 2407140,10 грн. Посилання Відповідача на неможливість встановлення дати поставки товару, яка на його думку не збігається з датою оформлення видаткової накладної, є безпідставними та не доведені ним належними доказами. Сторонами у п. 4.2 Договору узгоджено, що датою поставки товару вважається дата, зазначена покупцем у видатковій накладній. Судом досліджені подані видаткові накладні, що підписані з боку одержувача представником ОСОБА_4; оскільки останнім не зазначено дати отримання товару, судом береться до уваги саме дата складання видаткової накладної. Крім того, товарно-транспортні накладні, що також підписані представником одержувача ОСОБА_4, також датовані тим саме числом, що і видаткові накладні, що також підтверджує отримання товару саме в дати складання видаткових накладних.

З огляду на викладене, факт отримання товару є доведеним, а позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 1437340,10 грн - правомірними та обґрунтованими.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 8.5 Договору у разі прострочення терміну оплати або оплати не в повному обсязі покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Частиною шостою статті 232 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою та правомірною за період з 12.01.2017 по 20.01.2017 в сумі 1810,29 грн за несвоєчасно сплачений товар, поставлений 04.01.2017, та за період з 31.01.2017 по 31.07.2017 в сумі 189453,25 грн на заборгованість за товар, поставлений 23.01.2017. В решті вимоги про стягнення пені є неправомірними через неправильно визначений період прострочення та неврахування положень ч. 6 ст. 232 ГПК України.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції 18.10.2018, Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною другою вказаної вище статті визначено, що спеціальна позовна давність - в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до положень частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено вище, правомірно нарахованою є пеня за загальний період прострочення з січня по липень 2017 року, в той час як з позовом до суду Позивач звернувся 18.09.2018 (згідно поштового штемпелю на конверті), тобто, поза межами встановленого строку, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення пені за загальний період з 12.01. по 31.07.2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних є правомірно заявленими та задоволеними за період з 12.01.2017 по 20.01.2017 в сумі 193,96 грн та за період з 31.01.2017 по 14.09.2018 в сумі 69819,00 грн. В іншій частині у задоволенні 3% річних відмовлено з огляду на неправильно визначений Позивачем період прострочення за поставкою, що відбулася 04.01.2017.

Інфляційні втрати є правомірно заявленими та задоволеними за період з лютого 2017 року по серпень 2018 року у сумі 237477,80 грн. В решті вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки Позивачем не враховані положення щодо порядку її нарахування.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги частково та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 437 340,10 грн - основного боргу, 70 012,69 грн - річних, 237 477,80 грн - інфляції, 26 172,46 грн - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вище наведеним.

Відносно позиції Відповідача щодо виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог, апеляційний суд зазначає наступне.

По тексту позовної заяви Позивач нарахував за невчасне виконання Відповідачем зобов'язань за період з 11.01.2017 по 20.01.2017 пеню в сумі 2237,95 грн, 3% річних - 240,00 грн, інфляційні втрати - 11796,90 грн, які включив до загальної суми боргу 2445019,72 грн, що і є предметом позову, тому відсутні підстави вважати, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в загальній сумі Позивач просив стягнути 3% річних - 70059,00 грн, а суд стягнув 70012,69 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції відмовлено Позивачу у відшкодуванні витрат на послуги адвоката в сумі 14000,00 грн з огляду на не надання доказів, що підтверджують здійснення зазначених витрат.

З огляду на те, що в апеляційній скарзі апелянтом не порушується питання перегляду рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційним судом не надається оцінка правомірності застосування судом положень ст. 126 ГПК України.

Таким чином, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4254/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 у справі №904/4254/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.04.2019.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова