Рішення

від 29.01.2019 по справі 908/2059/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2019Справа № 908/2059/18 За позовом Концерну "Міські теплові мережі"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Вєк"

про стягнення 83 304,47 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось з позовом Концерн "Міські теплові мережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Вєк" про стягнення 83304,47 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.11.2018 справу передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 1000 від 01.07.2004 зобов'язання по оплаті вартості спожитої теплової енергії у гарячій воді, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 року відкрито провадження у справі № 908/2059/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, процесуальні документи були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02660, м. Київ, вулиця Бориспільська, буд. 7.

Станом на дату розгляду справи поштове відправлення № 0103048191693 про вручення відповідачу ухвали від 03.12.2018 не було вручене під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Отже відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, проте не скористався своїм правом на надання відзиву, в зв'язку з чим, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 165, 178 ГПК України.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.07.2004 між Товариством (споживач) та Концерном (енергопостачальна організація) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №1000, відповідно до п. 1.2 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах згідно з п. 1.3, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: копчення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно з п. 6.3 Договору енергопостачальна організація після 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

Відповідно до п. 3.2.2. Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом ІV Договору.

Відповідно до п. 6.6 Договору споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Відповідно до умов договору, теплова енергія постачалась до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 10.1. цей Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 01.07.2004 по 30.06.2005. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2016-2017 та 2017-2018 років, відповідно до якого Концерном "Міські теплові мережі" було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Позивач за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 66503,19 грн, що підтверджується: рахунком № 1000/1 від 31.10.2016 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2016 на суму 1233,97 грн, рахунком № 1000/1 від 30.11.2016 та актом приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2016 на суму 4194,48 грн, рахунком № 1000/1 від 31.12.2016 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2016 на суму 6912,53 грн, рахунком № 1000/1 від 31.01.2017 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2017 на суму 5662,73 грн, рахунком № 1000/1 від 28.02.2017 та актом приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2017 на суму 8676,86 грн, рахунком № 1000/1 від 31.03.2017 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2017 на суму 4139,84 грн, рахунком № 1000/1 від 31.10.2017 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2017 на суму 663,55 грн, рахунком № 1000/1 від 30.11.2017 та актом приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2017 на суму 3891,66 грн, рахунком № 1000/1 від 31.12.2017 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2017 на суму 3855,47 грн, рахунком № 1000/1 від 31.01.2018 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2018 на суму 11128,13 грн, рахунком № 1000/1 від 28.02.2018 та актом приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2018 на суму 7036,93 грн, рахунком № 1000/1 від 31.03.2018 та актом приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2018 на суму 8084,68 грн, рахунком № 1000/1 від 30.04.2018 та актом приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2018 на суму 1022,36 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, вартість поставленої теплової енергії не сплатив. Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 66503,19 грн.

Позивач направив на адресу відповідача розрахункові документи за спірний період, що підтверджується реєстрами відправки рекомендованої кореспонденції, проте, відповідач належним чином оформлені акти приймання-передачі теплової енергії не повернув, заперечень щодо нарахованої теплової енергії також не надав.

Всупереч умовам договору, а саме п. 6.3. договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня 2016 року по квітень 2018 року, на адресу позивача не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Таким чином, згідно із п. 6.3. договору, зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості теплової енергії в повному обсязі позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою щодо погашення заборгованості (копія міститься в матеріалах справи). Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Договір між позивачем та відповідачем був укладений, в зв'язку з тим, що ТОВ "Новий Вєк" є орендарем приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею 139,10 кв. м на підставі договору № 01/06-04/01 від 01.06.2004, який укладений з власником приміщення ОСОБА_1. Право власності ОСОБА_1 на об'єкт оренди за яким надають комунальні послуги підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

В спростування доводів позивача, відповідач не надав доказів того, що орендні правовідносини щодо нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 припинились чи що відповідачем припинено користування вищезазначеним нерухомим майном та споживання теплової енергії, яка постачалась позивачем.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. 6.6 Договору споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Однак в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати заборгованості за використану теплову енергію, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 66503,19 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вірно та правомірно здійснено нарахування суми грошових коштів за спожиту теплову енергію у розмірі 66503,19 грн. за спірний період.

Заборгованість товариства перед Концерном у розмірі 66503,19 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 66503,19 грн. правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1957,96 грн. за період з 20.11.2016 по 31.08.2018 та інфляційних втрат у розмірі 5492,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період грудня 2016 року по червень 2018 року

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1957,96 грн. за період з 20.11.2016 по 31.08.2018 та втрат від інфляції у розмірі 5492,01 грн. за період з грудня 2016 року по червень 2018 року такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі 9351,31 грн.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, відповідачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 549 ЦК, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Частино 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а сума пені у розмірі 9351,31 грн за період з 20.11.2016 по 31.08.2018 по кожній сумі боргу з урахуванням піврічного обмеження строку нарахування, визначеного ст. 232 ГК України, є такою, що підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього вартості отриманої теплової енергії у розмірі 66503,19 грн та 3% річних у розмірі 1957,96 грн, пені у розмірі 9351,31 грн, втрат від інфляції у розмірі 5492,01 грн.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач просить покласти на відповідача витрати, які він поніс, в зв'язку з надсиланням копії позовної заяви відповідачу.

До позовних матеріалів долучено фіскальний чек від 08.10.2018 на суму 32,76 грн в підтвердження обставин щодо направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Оскільки, направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу є обов'язковою передумовою для відкриття провадження у справі, суд вбачає, що витрати пов'язані з пересиланням копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу є витратами, що пов'язані з розглядом справи, а тому підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 32,76 грн покладаються на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Вєк" (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, 7; ідентифікаційний код 32987555) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, вул. Гвардійська, 137; ідентифікаційний код 32121458) заборгованість у розмірі 66503 (шістдесят шість тисяч п'ятсот три) грн. 19 коп., 3% річних у розмірі 1957 (одна дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 96 коп., втрати від інфляції у розмірі 5492 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 32 (тридцять дві) грн 76 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В. Усатенко