Ухвала

від 22.01.2019 по справі 320/6116/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

22 січня 2019 року №320/6116/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І.,

представників позивача: Носача О.О., Тимчишеної Л.М.,

представника відповідача: не з'явився,

представника третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса до третя особадержавного реєстратора Броварської РДА Грабовецької Наталії Володимирівни Приватне підприємство Тур провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Щорса з позовом до Державного реєстратора Броварської РДА Грабовецької Наталії Володимирівни, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Броварської РДА Грабовецької Наталії Володимирівни від 07.12.2017 щодо державної реєстрації права приватної власності Приватного підприємства ТУР , ЄДРПОУ 30024209 на нерухоме майно земельні ділянки: кадастровий номер 3221284401:01:052:0021, площею 5.0096 га; кадастровий номер 3221284401:01:052:0022, площею 1.4317 га;

- зобов'язати державного реєстратора Броварської РДА Грабовецьку Наталію Дмитрівну внести відомості про скасування факту реєстрації земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі та призначене судове засідання.

У судовому засіданні 22.01.2019 суд поставив на розгляд учасників справи питання про закриття провадження у справі з підстав, визначених у пункті 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники позивача проти закриття провадження у справі з тих підстав, що спір у цій справі має приватно-правовий характер, не погодились. Звертали увагу суду, що державний реєстратор Броварської РДА є суб'єктом владних повноважень, а предметом позову є оскарження його дій, пов'язаних з реєстрацією речових прав, які були вчинені з порушенням вимог закону.

Вирішуючи питання, чи має спір між позивачем та відповідачем ознаки публічно-правового спору, і чи має він розглядатись за правилами адміністративного судочинства, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним публічно - владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів, серед іншого, належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. При цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Верховний Суд у низці постанов висловив правову позицію, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.

Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії (постанови від 30 травня 2018 року у справі № 523/16876/14-а, від 31 липня 2018 року справа №495/8001/16-а, від 12 липня 2018 року у справі №296/7213/14-а та багато інших)

З'ясовуючи правову природу спору, що виник між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з державною реєстрацією права приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221284401:01:052:0021, 3221284401:01:052:0022 за ПП Тур , що була проведена відповідачем 07.12.2017.

У якості підстави позову позивач зазначає, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221284401:01:052:0021, 3221284401:01:052:0022 відповідно до їх координат розташовані у межах масиву земель колективної власності, що належать КСП ім. Щорса, яке є правонаступником ВАТ Княжицьке на підставі державного акта на право колективної власності на землю серії КВ, виданим на підставі рішення Княжицької Сільської ради від 18.03.1997 (а.с. 16-19).

Наведені обставини позивач вважає такими, що доводять наявність у нього права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221284401:01:052:0021, 3221284401:01:052:0022.

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні стверджує, що не давав згоди на вилучення спірних земельних ділянок, у зв'язку з чим відповідач не мав правових підстав для державної реєстрації права власності на ці земельні ділянки за третьою особою.

У свою чергу з поданих відповідачем документів, що слугували підставою для державної реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки та пояснень третьої особи судом з'ясовано, що 14.11.2017 Загальні збори учасників СВК ім. Щорса прийняли рішення, оформлене протоколом від 14.11.2017 №4 , яким надали згоду на вилучення із земель СВК ім. Щорса земельних ділянок під будівлями і дворами, зокрема, МТП, автопарку загальною площею 7,0000 га - на користь ПП Тур ; будівельною бригадою площею 1,5 га - на користь ПП Тур (а.с. 110-111).

30 листопада 2011 року між СВК ім. Щорса в особі голови правління Руденка Т.М. (яким також підписана позовна заява) з однієї сторони та ПП Тур в особі директора Плаксі С.Л. з іншої сторони складені акти приймання-передачі, відповідно до якого СВК ім. Щорса передав, а ПП Тур прийняло земельні ділянки площею 1,5 га та 5,0096 га під сільськогосподарськими будівлями і дворами (для обслуговування об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності ПП Тур ) (а.с. 112, 122).

Судом встановлено, що саме рішення Загальних зборів учасників СВК ім. Щорса, оформлене протоколом від 14.11.2017 №4, та акти приймання-передачі земельних ділянок від 30.11.2011 слугували юридичною підставою для висновку про виникнення у ПП Тур речових прав на спірні земельні ділянки та вчинення спірних реєстраційних дій.

Разом з цим, 18.04.2018 Загальні збори учасників СВК ім. Щорса прийняли рішення, оформлене протоколом від 18.04.2018 №5, яким визнали недійсними рішення Загальних збори учасників СВК ім. Щорса, оформленого протоколом від 14.11.2017 №4 (а.с. 142-143). Як на підставу для скасування попереднього рішення, у рішенні Загальних зборів учасників СВК ім. Щорса від 18.04.2018 №5 зазначено, що ПП Тур змінило цільове призначення земельних ділянок, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України.

Судом також з'ясовано, що 20.04.2018 позивач звернувся до відділу реєстрації Броварської РДА із заявою, у якій, на підставі рішення Загальних зборів учасників СВК ім. Щорса, оформленим протоколом від 18.04.2018 №5, просив змінити власника земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284401:01:052:0021, 3221284401:01:052:0022 з ПП Тур на СВК ім. Щорса.

Отже, позовними вимогами у цій справі є, зокрема, визнання протиправним дій суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із державною реєстрацією права власності за третьою особою. Однак підстави, з яких позивач просить визнати протиправним відповідні реєстраційні дії обумовлені не порушенням суб'єктом владних повноважень - державним реєстратором Броварської РДА вимог закону при реалізації нею публічно-владних управлінських функцій у правовідносинах з СВК ім. Щорса, а порушенням нібито права власності позивача діями третьої особи.

Таким чином, спір у цій справі має очевидну приватно-правову природу, розв'язання якого неможливе без надання правової оцінки тому, хто є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284401:01:052:0021, 3221284401:01:052:0022 і чи дотримано відповідними учасниками правовідносин вимог закону при відчужені зазначених об'єктів нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 зазначила, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності правочинів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких правочинів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права , крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, даний спір, з огляду на його суб'єктний склад, відноситься до юрисдикції господарського суду і має бути вирішений на підставі норм цивільного і господарського законодавства за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Висновок про те, що спір, який має приватно-правову природу, не може бути розглянутий адміністративним судом, навіть за умови участі у ньому суб'єкта владних повноважень, відповідає також правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.03.2018 у справі № 461/14599/13-а, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3524,00 грн. підлягає поверненню на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі № 320/6116/18 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса до державного реєстратора Броварської РДА Грабовецької Наталії Володимирівни, третя особа - Приватне підприємство Тур про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Повернути Сільськогосподарському виробничому кооперативу імені Щорса з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп., що сплачений згідно з платіжним дорученням від 12.11.2018 №0.0.1182275032.1.

Ухвалу про закриття провадження у справі надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту ухвали - 28.01.2019.

Суддя Леонтович А.М.