Постанова

від 23.01.2019 по справі 0840/3126/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3126/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Дніпрі апеляційну

скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Садовий І.В.) в адміністративній справі

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-87"

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-87" (далі - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Головного управління Держпраці в Запорізької області Ганненко О.О від 21.06.2018 №ЗП 881/581/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у сумі 111 690,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що оскаржувана постанова не ґрунтується на вимогах закону, винесена Відповідачем за відсутності належних правових підстав та з грубим порушенням законодавства. З підстав наведених у позовній заяві Позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду 02 жовтня 2018 року у справі №0840/3126/18 адміністративний позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-87" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено (т. 2, а.с. 21-25).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постанова про накладення штрафу №ЗП881/581/АВ/П/ПТ/ТД-ФС прийнята 21.06.2018 року уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Запорізькій області не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), не з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже є протиправною і підлягає скасуванню

Відповідач - Головне управління Держпраці у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржило його в апеляційному порядку (т. 2, а.с. 29-34).

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що надання Позивачем трудовому договору форми цивільно-правової угоди, перешкоджає реалізації працівником права на працю гарантованого ст. 2 КЗпП України, шляхом укладення трудового договору, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання.

Позивач - ОСББ Мрія-87 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області подано клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на участь представника Відповідача в іншому судовому засіданні Запорізького окружного адміністративного суду, що унеможливлює забезпечення ним участі в судовому засіданні по даній справі.

Дослідивши зміст даного клопотання, колегія суддів, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, підтверджуючих обставини, викладені у клопотанні, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2018 до Головного управління Держпраці у Запорізькій області надійшло повідомлення від Пенсійного фонду України за вх.№6203/04 про те, що на даному підприємстві працівники виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами більше року (т.2, а.с.9).

24.05.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №722 про проведення інспекційного відвідування ОСББ "Мрія-87" з питань додержання законодавства про працю у термін до 31.05.2018 (т.2, а.с.10).

На підставі вказаного Наказу №722 від 24.05.2018 оформлено Направлення на проведення інспекційного відвідування №301 від 24.05.2018 (т.2, а.с.11).

Документальною перевіркою наданих ОСББ "Мрія-87" (цивільно-правових договорів, актів прийому наданих послуг по цивільно-правових договорах, інших бухгалтерських документів) було встановлено, що в цивільно-правових договорах № б/н від 03.01.2017, 01.02.2017, 01.03.2017, 03.04.2017, 03.05.2017, 01.06.2017, 03.07.2017, 01.08.2017, 01.09.2017, 02.10.2017, 01.11.2017, 01.12.2017, 02.01.2018 (а.с.25-37, 157-169 т.1), укладених між ОСОБА_2 як Виконавцем та ОСББ Мрія-87" в особі голови правління Відлоги Н.М., як Замовник вбачаються ознаки трудових договорів.

За результатами інспекційного відвідування 31.05.2018 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП/881/581/АВ від 31.05.2018 року (т. 1, а.с. 18-19).

У зв'язку з виявленими порушеннями, які зафіксовано в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № ЗП881/581/АВ від 31.05.2018, керуючись п.2 та п. 3 Порядку №509 08.06.2018, заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу на позивача, яке не направлялось роботодавцю (т. 2, а.с.13).

На підставі прийнятого Рішення, позивача листом (вих. №08/03.4-06/4732 від 15.06.2018) повідомлено про розгляд справи 21.06.2018 о 14-45 год. за адресою: м.Запоріжжя, вул.Поштова, буд.159-Б (а.с.22, 154 т.1, а.с. 16 т.2).

21.06.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О., на підставі акта про виявлення під час невиїзного інспектування суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю, винесено постанову про накладення штрафу № ЗП 881/581/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 111 690,00 грн. (т. 1, а.с.20-21, 152-153).

Визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ЗП 881/581/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 111 690,00 грн. є предметом судового спору.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII; Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV; Закону України від 05.04.2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295; Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02. 2015 року №96.

Надаючи оцінку діям суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 4 Положення №96, Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд зазначає, що право особи на вільну працю може бути реалізоване кількома шляхами. Перш за все, це трудові відносини між роботодавцем і працівником. Чинне законодавство України дозволяє реалізувати право особи вільно обирати собі працю, зокрема шляхом укладання цивільно-правових угод у передбаченому законом порядку.

Стаття 626 Цивільного кодексу України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Незважаючи на деякі спільні риси договорів про надання послуг та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та підрядника) поширюються норми цивільного законодавства України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовного того, що у правовідносинах між Позивачем та громадянкою ОСОБА_2 як сторонами цивільно-правових угод, містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам, а не трудовим.

Так, з матеріалів справи встановлено, що між ОСББ "Мрія-87", в особі голови правління Відлоги Н.М., як Замовника, та ОСОБА_2, як Виконавцем, укладено цивільно-правові договори про надання послуг від 03.01.2017 року, 01.02.2017 року, 01.03.2017 року, 03.04.2017 року, 03.05.2017 року, 01.06.2017 року, 03.07.2017 року, 01.08.2017 року, 01.09.2017 року, 02.10.2017 року, 01.11.2017 року, 01.12.2017 року, 02.01.2018 року (прибирання придомової території) (т. 1, а.с. 25-37).

Предметом вказаних договорів про надання послуг, є виконання працівником певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці.

Зазначене підтверджується, зокрема тим, що відповідно до протоколів засідання правління ОСББ Мрія-87 за 2017 рік та січень 2018 року встановлено обсяги та суми винагороди за цивільно-правовими договорами з прибирання придомової території (т. 1, а.с. 52-64, 184-196), тобто встановлено кількісні та якісні показники робіт, за виконання яких Виконавцю сплачується відповідна сума винагороди.

Таким чином з аналізу вищезазначених цивільно-правових договорів вбачається, що працівник (ОСОБА_2) не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовував свою роботу і виконував її на власний ризик, трудові функції виконував разово, так як після закінчення виконання визначеного завдання, відповідним договором, трудова діяльність робітника з Позивачем припинилася і за кожну виконану роботу здійснювалася оплата, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт, наявними в матеріалах справи (т. 1, а.с. 38-50, 170-182).

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги і те, що укладені Позивачем цивільно-правові договори із ОСОБА_2 у встановленому порядку недійсними - не визнані.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для притягнення Позивача до відповідальності за порушення ст. 24 КЗпП України, що свідчить про протиправність прийнятої Відповідачем постанови про накладення штрафу на ОСББ Мрія-87 у розмірі 111 690 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 02 жовтня 2018 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року в адміністративній справі №0840/3126/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 28 січня 2019 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова