Постанова

від 24.01.2019 по справі 766/20613/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2019 р.м. ОдесаСправа № 766/20613/17

Категорія: 5 Головуючий в 1 інстанції:Дорошинська В.Е. П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Кравченка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новокаховської міської ради Херсонської області на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Сінтекс ЛТД до Новокаховської міської ради Херсонської області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Сінтекс ЛТД звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення 30-ї сесії 7-го скликання Новокаховської міської ради Херсонської області від 25.05.2017 року в частині відмови у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 2,1569 га, яка знаходиться під майновим комплексом, за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, пр-т Дніпровський, 18 (кадастровий номер 6510700000:02:011:0037); зобов'язати Новокаховську міську раду Херсонської області розглянути заяву про викуп земельної ділянки площею 2,1569 га, яка знаходиться під майновим комплексом, за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, пр-т Дніпровський, 18 (кадастровий номер 6510700000:02:011:0037) на найближчому пленарному засіданні.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником майнового комплексу харчової промисловості, який розташований на земельній ділянці площею 2,1569 га (кадастровий номер 6510700000:02:011:0037). Разом з цим, відповідач відмовив у продажі позивачу вказаної земельної ділянки, посилаючись на відсутність реєстрації вказаної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відсутність правовстановлюючих документів на землю. Не погоджуючись із рішенням відповідача, посилаючись на його неправомірність і необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2018 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав незаконним та скасував рішення 30-ї сесії 7-го скликання Новокаховської міської ради Херсонської області від 25.05.2017 року в частині відмови ТОВ Торгівельна компанія СІНТЕКС ЛТД у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 2,1569 га, яка знаходиться під майновим комплексом харчової промисловості, розташованого за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, пр-т Дніпровський, 18 (кадастровий номер 6510700000:02:011:0037). Зобов'язав Новокаховську міську раду Херсонської області розглянути заяву ТОВ Торгівельна компанія СІНТЕКС ЛТД про викуп земельної ділянки площею 2,1569 га, яка знаходиться під майновим комплексом харчової промисловості, розташованого за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, пр-т Дніпровський, 18 (кадастровий номер 6510700000:02:011:0037) на найближчому пленарному засіданні.

В апеляційній скарзі Новокаховської міської ради Херсонської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових повісток, з огляду на достатність доказів для вирішення справи за наявними матеріалами, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва від 18 червня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу, ТОВ Торгівельна Компанія Сінтекс ЛТД є власником комплексу нежитлових виробничих будівель та споруд маслозаводу за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, пр-т Дніпровський, 18, який розташований на земельній ділянці площею 2,1569 га (кадастровий номер 651070000000:02:011:0023).

ТОВ Торгівельна Компанія Сінтекс ЛТД звернулось до Новокаховської міської ради Херсонської області із заявою від 01.03.2017 року №01-03/Л, в якій просило здійснити продаж вказаної земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс харчової промисловості (Н.Каховський завод).

Також, у заяві підприємство зазначило про згоду на укладення договору про сплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки та повідомило орган місцевого самоврядування про те, що копії документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно і установчих документів відповідно до ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України надавались у додатках до листів від 29.01.2015 року №29-01/Л, від 20.04.2015 року №20-04/Л.

Розглянувши заяву позивача, відповідач відмовив у її задоволенні, про що прийняв рішення від 25.05.2017 року №821.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття стала відсутність реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та відсутність правовстановлюючих документів на землю.

У відзиві на адміністративний позов відповідач пояснив, що вказаний комплекс нежитлових будівель та споруд розташований на орендованій земельній ділянці кадастровий номер 651070000000:02:011:0023.

Тобто, до позивача переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені будівлі на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а саме на правах оренди, у зв'язку із чим вимоги позивача щодо набуття права власності на земельну ділянку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, у рішенні відповідача не наведені підстави для відмови у продажу земельної ділянки, передбачені ч. 5 ст. 128 Земельного кодексу України.

Оскільки перелік підстав для залишення вимог особи щодо продажу земельної ділянки є вичерпним і таких не наведено у рішенні відповідача, суд першої інстанції вбачав всі підстави для скасування рішення суб'єкта владних повноважень із зобов'язанням його повторно розглянути спірне питання у встановленому законом порядку.

Разом з цим, оскільки позов ухвалено на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивач підтвердив витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом справи, суд першої інстанції дійшов висновку про їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову правильними, проте такими, що не у повній мірі відповідають правилам адміністративного процесуального законодавства, з огляду на наступне.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно наявних матеріалів справи земельна ділянка, на якій розміщені об'єкти, що належать позивачу, значаться за кадастровим номером 651070000000:02:011:0023.

З огляду на те, що відповідач заперечує відносно продажу позивачу земельної ділянки за вказаним кадастровим номером, колегія суддів вважає, що зазначення у судовому рішенні відомостей щодо кадастрового номеру земельної ділянки - 6510700000:02:011:0037, є суто технічної опискою та не впливає та правильність вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, у тому числі, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадян - копія документа, що посвідчує особу.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті Земельного кодексу України орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Частиною 5 ст. 128 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Аналіз наведених правових норм показав, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови особі у продажу земельної ділянки.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 128 Земельного кодексу України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване за цим позовом рішення відповідача не містить посилань на те, що позивач під час звернення до органу місцевого самоврядування не подав документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; орган місцевого самоврядування виявив недостовірність відомостей у поданих документах, заборону на передачу земельної ділянки у приватну власність; позивач відмовляється від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Зазначених обставин не наводиться відповідачем і у відзиві на адміністративний позов та в апеляційній скарзі.

Фактично, підставою для залишення вимог позивача без задоволення стало те, що комплекс нежитлових виробничих будівель і споруд розташований на орендованій земельній ділянці, у зв'язку із чим, на думку відповідача, до позивача з набуттям прав на цей об'єкт перейшло і право користування земельною ділянкою і відповідний обов'язок щодо укладення договору оренди землі.

Водночас, колегія суддів такі доводи відповідача вважає безпідставними і необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини виникли з приводу відмови позивачу у продажу земельної ділянки та це питання не вирішено відповідачем з урахуванням вимог ст. 128 Земельного кодексу України.

За таких обставин, оскільки оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування не підстав, за яких земельна ділянка не може бути передана позивачу у заявленому ним порядку із посиланням на відповідні правові норми закону, що свідчить про його необґрунтованість, колегія суддів висновок суду першої інстанції про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та його зобов'язання повторно розглянути у встановленому порядку відповідну заяву позивача є правильним та у повній мірі відповідає завданням адміністративного судочинства, закріпленим у ст. 2 КАС України.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч.ч. 6, 7 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, згідно додаткової угоди від 01.07.2017 року №1 до договору про надання правової допомоги від 01.07.2017 року, укладеного між позивачем та адвокатом, за послуги згідно п. 4.1 основного Договору ТОВ Торгівельна Компанія Сінтекс ЛТД сплачує адвокату винагороду у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до опису наданих послуг від 15.05.2018 року, за цим договором адвокатом надано наступні послуги: підготовка до розгляду справи, визначення правової позиції (4 години); складання адміністративного позову (2 години); участь у судовому засіданні 15.05.2018 року (орієнтовно 1 година).

Таким чином, розмір наданих послуг визначався між сторонами договору, виходячи з витраченого часу адвокатом, пов'язаним із розглядом цієї справи.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 01.07.2017 року позивач здійснив оплату наданих послуг у сумі 6 000 грн., як передбачено умовами договору.

Водночас, згідно матеріалів справи та змісту судового рішення, 15.05.2018 року розгляд справи відбувся в одному судовому засідання за відсутності учасників справи.

Отже, витрати адвоката на участь у судовому засіданні не підтвердились.

З огляду на те, що фактично за витрачену годину послуг позивач мав сплатити 857,14 грн. (6 000 грн. (вартість усіх послуг) : 7 год. (час, витрачений на визначені послуги)), а матеріалами справи не підтвердились надані адвокатом послуги на участь у судовому засіданні за одну годину, вартість яких складає 857,14 грн., колегія суддів вважає, що в цій частині витрати за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що визначений розмір витрат на послуги адвоката не є значним, цілком відповідає характеру спірних правовідносин і наданих адвокатом послуг, витраченому на послуги часу та їх обсягу, а отже доводи апелянта про їх неспіврозмірність є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача лише в частині 5 142,86 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів вважає, що помилковий розподіл судових витрат не є порушенням правил адміністративного процесуального законодавства, яке призвело до неправильного вирішення справи та свідчить про наявність обставин для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України рішення суду підлягає зміні шляхом внесення змін до його резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської міської ради Херсонської області - задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 травня 2018 року - змінити, виклавши абз. 4 рішення наступного змісту:

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Сінтекс ЛТД за рахунок бюджетних асигнувань Новокаховської міської ради Херсонської області витрати на правничу допомогу у розмірі 5 142,86 грн. та витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1 600 грн.

В іншій частині судове рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28.01.2019 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

К.В. Кравченко