Рішення

від 25.01.2019 по справі 510/1880/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1880/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.19 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Бошков І.Д.;

-за участю секретаря Занфір О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - Долинської сільради позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачі на задоволенні позовних вимог наполягали, просили розглянути справи у їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч.3ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися із відповідними вимогами та просили визнати за ними в порядку спадкування право власності на спадкове майно, зазначивши, що за життя їхньому батькові - ОСОБА_3 належало право власності на :

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Долинське, вул. Центральна, № 81, що підтверджується технічним паспортом на вказаний житловий будинок, виготовлений 29.03.2018р. КП Ренійське БТІ .

-земельну ділянку загальною площею 1,37 га. (із кадастровим номером: 5124180500:01:004:0052), яка розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області, мас.№28, діл.№5, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №018071 від 13 березня 2006 року.

-земельну ділянку загальною площею 0,2500 га. (із кадастровим номером: 5124180500:02:001:0043), яка розташована за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Долинське, вул. Центральна (Леніна), 81, виділена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №386781 від 27 листопада 2009 року.

-земельну ділянку загальною площею 0,91 га., яка розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області, мас.№24, діл.№5, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД №071625 від 19 червня 2003 року.

На випадок смерті ОСОБА_3 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив, 23.12.2009р. - помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємство після його смреті здійснюється за законом. У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивачі (як спадкоємці першої черги за законом), прийняли спадщину з наступних підстав. Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. На час відкриття спадщини, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали із спадкодавцем, оскільки обидва доглядали за ним, протягом строку, встановленого для прийняття спадщини з моменту її відкриття, позивачі про відмову від спадщини не заявляли, а отже фактично прийняли спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3, в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вступом в управління та володіння спадковим майном.

Враховуючі ці обставини, пізніше позивачі звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що нотаріусом винесено вмотивовані постанови про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину від 20.12.2017 року. Після смерті ОСОБА_3, це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на вказаний житловий будинок і земельні ділянки, як на об'єкти спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачі фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інші спадкоємці, які б мали обов'язкову частку у спадщині відсутні, представник відповідача не заперечував, щоб позивачі оформили право власності на спадкове майно на своє ім'я.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивачі у справі є спадкоємцями першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України). У відповідний 6-місячний строк, ніхто із спадкоємців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, однак позивачі на час відкриття спадщини, проживали разом із спадкодавцем, оскільки обидва доглядали за ним, про відмову від спадщини не заявляли, отже фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, та в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину.

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч.ч. 3,5 ст. 1268 ЦК України, однак, вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, оскільки за життя ОСОБА_3 не зареєстрував у встановленому законом порядку своє право власності на спадковий житловий будинок, також за життя спадкодавця були втрачені оригінали правовстановлюючих документів на право власності на земельні ділянки, а на підставі їх копій неможливо оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, у зв'язку із тим, що закон пов'язує набуття права власності на нерухоме майно із відповідною державною реєстрацією цього права, а згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність, тобто здатність мати цивільні права та обов'язки фізичної особи припиняється у момент її смерті, про що нотаріусом винесено вмотивовані постанови від 20.12.2017р. у зв'язку із чим в даний час позивачі вимушені звернутися до суду із позовом. У випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку.

У відповідності до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування , в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України, одним із шляхів захисту прав громадян на землю є визнання прав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб'єктами набуття права власності на вищевказаний житловий будинок і земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом однак, з незалежних від них причин вони не можуть оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво про право власності на вищевказані об'єкти спадкового майна, у зв'язку із чим були вимушені звернутися за захистом прав та інтересів до суду.

З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їх вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 126, 152 ЗК України, ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно , суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

2.Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Долинське, вул. Центральна, № 81.

-земельну ділянку загальною площею 1,37 га. (із кадастровим номером: 5124180500:01:004:0052), розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області, мас.№28, діл.№5, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №018071 від 13 березня 2006 року.

-земельну ділянку загальною площею 0,2500 га. (із кадастровим номером: 5124180500:02:001:0043), розташовану за адресою: Одеська область, Ренійський район, с. Долинське, вул. Центральна (Леніна), 81, виділену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №386781 від 27 листопада 2009 року

після смерті ОСОБА_3, померлого 23.12.2009 року,

3.Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельну ділянку загальною площею 0,91 га., розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області, мас.№24, діл.№5, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД №071625 від 19 червня 2003 року,

після смерті ОСОБА_3, померлого 23.12.2009 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду .

Суддя: І.Д. Бошков