Рішення

від 15.01.2019 по справі 922/2664/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2664/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол Транс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель", м. Харків

про стягнення 35397,26 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол Транс", м. Київ

про стягнення 9706,84 грн.

за участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 адвокат; ОСОБА_2 директор

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 (директор згідно наказу № 20 від 27.08.2008)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Вікол Транс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель", про стягнення 35397,26 грн., яка складається з 34000,00 грн. основного боргу, 1288,27 грн. пені, 108,99 грн. - 3% річних. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором-дорученням про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та регіональному сполученні № ДП 31/07/18-1 від 31.07.2018 р. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. та витрати щодо оплати послуг з надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.2018 р. було залишено без руху позовну заяву ТОВ "Вікол Транс", у зв'язку з порушенням приписів п. 5 та п. 8 ч. 3 ст. 162 та ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не було надано до суду належних доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2018 р. прийнято позовну заяву ТОВ "Вікол Транс" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2664/18 та керуючись ч. 1 ст. 247 ГПК України призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 13.11.2018 о 10:00.

В свою чергу, відповідач, ТОВ "Корсель", звернувся до суду 06.11.2018 р. із зустрічною позовною заявою (вх. 31543), в якій, останній, посилаючись на неналежне виконання ТОВ "Вікол Транс", як перевізником, своїх зобов'язань за договором-дорученням № ДП 31/07/18-1 від 31.07.2018 р. щодо забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу на вантажній платформі, що призвело до пошкодження вантажу в наслідок транспортування, просить суд стягнути з ТОВ "Вікол Транс" збитки, вартість яких становить 302,58 євро, що на день подачі зустрічного позову становить 9706,84 грн. Крім того, просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судовий збір за подачу зустрічного позову у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.11.2018 р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Корсель" для спільного розгляду з первісним позовом по справі № 922/2664/18; здійснено перехід до розгляд справи № 922/2664/18 за правилами загального позовного провадження та замінено судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на "13" листопада 2018р. о 10:00 год., підготовчим засіданням.

У підготовчому засіданні 13.11.2018 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України, на 04 грудня 2018 року об 11:30 год.

У підготовчому засіданні 04.12.2018 р., судом встановлено, що протягом підготовчого провадження виконано всіх необхідні процесуальних дій, з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, учасниками справи протягом підготовчого провадження надані заяви по суті справи та докази на підтвердження своїх правових позицій по суті спору, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи, а відтак постановлено: протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів до 21.01.2019 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 15 січня 2019 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 15.01.2019 року представники позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), посилаючись на докази надані до матеріалів справи, наполягає на доведеності факту належного виконання ТОВ "Вікол Транс", як перевізником, взятих на себе зобов'язань та наявності переконливих доказів, які свідчать про порушення ТОВ "Корсель" строків оплати наданих послуг перевезення, прострочення за якими на суму 34000,00 грн., за твердженнями ТОВ "Вікол Транс", обліковується з 17.08.2018 р., у зв'язку з чим на суму заборгованості з цієї дати нараховано пеню та 3% річних. Одночасно представники ТОВ "Вікол Транс" у повному обсязі заперечують проти вимог зустрічного позову, наполягаючи з посиланням на ч. 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. 51 ЗУ "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що перевізник не вбачає своєї вини в псуванні вантажу, при цьому не вказана та не встановлена така причина й у складеному під час розвантаження у м. Києві 04.08.2018 року акті розбіжностей № 1801117. Натомість, як вказують представники ТОВ "Вікол Транс", реальною причиною псування вантажу стала надмірна кількість рядів на палеті при високій температурі зовнішнього повітря, адже цілісність палет не була пошкоджена, вони не були перевернуті, не падали при транспортуванні, більш того кузов автомобіля та причепа був неушкоджений та були наявними цілі пломби вантажовідправника.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечував проти первісного позову та просив задовольнити поданий ним зустрічний позов, вказуючи на неналежне виконання ТОВ "Вікол Транс", як особою яка зобов'язалась здійснити перевезення вантажів автомобільним транспортом, натомість порушила взяті на себе зобов'язання, зокрема приписи п. 3.1.4. договору щодо забезпечення належного розміщення та кріплення вантажу на вантажній платформі, у зв'язку з чим під час розвантаження продукції, представниками вантажоодержувача було виявлено 26 палет з продукцією у кількості 585 одиниць, що були пошкоджені та деформовані під час перевезення, про що було складено акт розбіжностей № 1801117 від 04.08.2018 р. на загальну вартість 302,58 євро, який був підписаний водієм ТОВ "Вікол Транс" ОСОБА_4, що був присутній на вивантаженні та перевірці вантажу. Таким чином, позивач за зустрічним позовом вказує, що такими діями перевізника (відповідача) йому завдані збитки у розмірі 302,58 євро, що на день подачі зустрічного позову становлять 9706,84 грн., та які в порядку приписів ст. 314 ГК України, підлягають відшкодуванню на користь ТОВ "Корсель"

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини сторін виникли на підставі, укладеного 31 липня 2018 року р. між ТОВ "Вікол Транс" (позивач, перевізник) та ТОВ "Корсель" в особі Філії №1 (відповідач, експедитор) було укладено договір-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та регіональному сполученні № ДП 31/07/18-1, відповідно до п. 1.1. якого перевізник або його довірена особа доручає Експедитору за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їх довірених осіб), з метою забезпечення експортно-імпортними та регіональними вантажами транспортних засобів перевізника для міжнародних та регіональних перевезень.

Згідно з п.1.2. договору, експедитор, діючи за дорученням перевізника в межах даного договору - доручення надає послуги з пошуку та підбору вантажовласників або їх довірених осіб, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, довіреною особою власника якого він є, відповідно до чинного законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій і угод області міжнародних перевезень, в т.ч. КДПЕ .

Конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в Заявці, Заявка та відображені в ній умови, є невід'ємною частиною даного Договору. Заявка, підписана уповноваженими особами і проштампована круглою печаткою Замовника, передана шляхом факсимільному зв'язку або електронною поштою (e-mail), має юридичну силу. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за цим Договором, пріоритетними є умови (відомості), зазначені в Заявці (п. 2.3., 2.4. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору ціни, відповідні конкретному перевезенню (групі

однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) і прописуються в Заявці.

Згідно з п. 4.4. Договору підставою для здійснення оплати послуг Перевізника, якщо інше не обумовлено в Заявці на перевезення, є оригінал рахунку-фактури, наданий останнім в одному екземплярі, ОСОБА_3 надання послуг у двох екземплярах, підписаний із боку Перевізника, 2 оригінали оформленої CMR накладної встановленого зразка для перевезення, вказаного у Заявці, з відмітками вантажовідправника, Перевізника, одержувача вантажу та митних органів. Якщо протягом 3-х робочих днів після отримання акту виконаних робіт Експедитор не надає мотивованої письмової відмови (шляхом направлення електронного листа) від підписання акту, послуги вважаються прийнятими Експедитором в повному обсязі.

Строк оплати послуг Перевізника складає 14 банківських днів з моменту отримання Експедитором документів, вказаних у пункті 4.4. Договору. Сторони домовились, що платіжний день - кожен четвер. У разі, якщо цей день є святковим, платіжним днем слід вважати наступний банківський день, що слідує за ним. (п. 4.6., п. 4.8. Договору).

Відповідно до п. 10.2 договору, строк дії цього договору з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та регіональному сполученні № ДП 31/07/18-1, між сторонами було погоджено заявку № НОМЕР_1 щодо перевезення вантажу транспортним засобом Вольво, реєстраційний номер НОМЕР_2/АА8383ХО, за маршрутом Бидгощ (Польща) - Київ (Україна).

Вартість перевезення була погоджена сторонами у розмірі 34 000,00 грн. Умови оплати аналогічні умовам, викладеним в п. 4.4. Договору.

Згідно заявки, дата завантаження: 01.08.2018 року, дата розвантаження 06.08.2018 р.; адреса розмитнення Київська область, с. Чайки, вул. Антонова, 1; адреса розвантаження: с. Стоянка, Житомир. шосе, 21 склад комплекс "Вест ОСОБА_5".

Факт здійснення ТОВ "Вікол Транс" перевезення на виконання заявки № НОМЕР_1, підтверджується товарно-транспортною накладною, а саме CMR№ 0000477, копію якої залучено до матеріалів справи та цей факт не заперечується замовником перевезення - ТОВ "Корсель".

Отже, судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Вікол Транс" були надані послуги з перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом: Бидгощ (Польща) - Київ (Україна) на суму 34000,00 грн.

Як зазначає позивач, 07.08.2017 року ТОВ "Вікол Транс" на виконання приписів п. 4.4. договору та умов заявки, було направлено на адресу ТОВ "Корсель" пакет документів обумовлених сторонами у п. 4.4 договору, отримання яких визнано підставою для здійснення оплати наданих послуг. Вказані документи відповідач за первісним позовом отримав 08.08.2018 р. На підтвердження вказаного факту позивачем за первісним позовом до матеріалів справи надано копію експрес- накладної № 59000355205105 від 07.08.2018 р. (а.с. 23)

З наданої позивачем за первісним позовом експрес-накладної № 59000355205105 від 07.08.2018 р. неможливо встановити які саме документи були направлені на адресу ТОВ "Корсель" та коли вони були отримані останнім. Однак представником ТОВ "Корсель" визнаються вказані обставини.

Таким чином, суд визнає доведеним факт отримання відповідачем 08.08.2018 р. усіх необхідних документів щодо здійснення оплати останнім спірних послуг перевезення.

Проте, як зазначає ТОВ "Вікол Транс" та не спростовано ТОВ "Корсель", у порушення взятих на себе зобов'язань надані згідно міжнародної CMR 0000477 послуги з перевезення вантажу у міжнародному сполученні останній не оплатив.

Таким чином, обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги перевезення в сумі 34000,00 грн. стали підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом по даній справі. Крім того, в зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань за період з 17.08.2018 року по 24.09.2018 (включно), позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1288,27 грн. та 3% річних у розмірі 108,99 грн..

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу та частковому задоволенню в частині стягнення з пені та 3% річних, виходячи з наступного.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за надані останнім послуги перевезення на виконання заявки № НОМЕР_1 у розмірі 34000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем за первісним позовом не спростований.

При цьому спір щодо факту надання позивачем за первісним позовом послуг обумовлених у заявці № НОМЕР_1 та вартості отриманих послуг відсутній.

Заперечення ТОВ "Корсель" ґрунтуються на тій обставині, що позивачем за первісним позовом, як перевізником, було допущено псування вантажу та не була відшкодована сума збитків, у зв'язку з чим оплата по перевезенню не може бути задоволена.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання (ст. 594 ЦК України).

При цьому за приписами ст. 595 ЦК України, кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

За таких підстав, в разі настання випадку, що надає право кредитору на притримання у себе речі (зокрема грошових коштів), що належить боржнику, кредитор зобов'язаний, виходячи з положень ч.1 ст. 595 ЦК України, негайно повідомити боржника про реалізацію наданого йому ч. 1 ст. 594 ЦК України такого права. У разі ж порушення кредитором цього обов'язку (негайного повідомлення боржника про притримання), вже сам кредитор, в силу положень ст. 612 ЦК України, стає боржником, що прострочив виконання свого обов'язку і зобов'язаний повернути річ законному власнику.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача за первісним позовом на наявність збитків, як на умову яка безумовно відтерміновує строк виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг, до моменту задоволення претензій щодо якості товару та сплати перевізником всіх завданих замовнику збитків, оскільки сторонами договору такі умови не були узгоджені та до матеріалів справи не надано жодного належного доказу того, що відповідачем за первісним позовом було реалізовано право на притримання, як вид забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Сторони узгодили у п. 4.6 договору, що строк оплати послуг перевізника складає 14 банківських днів з моменту отримання Експедитором документів, вказаних у пункті 4.4. Договору.

Сторонами визнано, що пакет документів передбачений сторонами у п. 4.4. договору був отриманий відповідачем за первісним позовом, як експедитором, 08.08.2018 року.

Отже, вивчивши матеріали справи та дослідивши подані сторонами докази, суд визнає відповідача за первісним позовом таким, що прострочив з 30.08.2018 року виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг наданих на виконання заявки № НОМЕР_1 за договором-дорученням про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та регіональному сполученні № ДП 31/07/18-1 від 31.07.2018 р. у розмірі 34000,00 грн.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за договором щодо своєчасного та належного надання відповідачу за первісним позовом послуг перевезення та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за надану послугу, що є предметом первісного позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що ТОВ "Корсель" не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 34000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині заявлений позивачем за первісним позовом вимог про стягнення з відповідача, у зв'язку із неналежним виконанням останнім зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послу, пені та 3% річних, нарахованих за період прострочення з 17.08.2018 р. по 24.09.2018 р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Конвенцією CMR і / або чинним законодавством України.

При цьому у разі прострочення платежу винна у простроченні Сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п. 6.12. Договору).

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Водночас, в силу статей 1, 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 252, 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. а відтак

Таким чином, судом встановлено, що позивачем невірно визначено граничний строк оплати наданих послуг про що зазначено вище, оскільки визначений п. 4.6. договору 14 денний строк (банківських днів) оплати повинен обраховуватись з 08.08.2018 р..

А відтак судом визнано вірний період здійснення нарахувань за період з 30.08.2018 (дата початку прострочення згідно умов договору) по 24.09.2018 (дату визначену позивачем).

Здійснивши власний відповідний розрахунок пені та 3% річних за прострочення оплати наданих послуг, з урахування вищенаведених розбіжностей, приймаючи до уваги правовідносини сторін та врахувавши той факт, що формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1092,66 грн. та 3% річних у розмірі 92,22 грн., нараховананих за період з 30.08.2018 по 24.09.2018.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору за зустрічних позовом щодо стягнення з ТОВ "Вікол Транс" збитків, суд виходить з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікол Транс", за переконанням позивача за зустрічним позовом - ТОВ "Корсель", порушено умови перевезення, внаслідок чого 26 палет з продукцією у кількості 585 одиниць доставлено з втратою належної якості, а саме було пошкоджено та деформовано. Факт псування товару підтверджуються ОСОБА_3 розбіжностей № 1801117 від 04.08.2018.

ТОВ "Корсель" звернулось до ТОВ "Вікол Транс", з претензією №15.08.18-1 від 15.08.2018 року про відшкодування збитків завданих псуванням вантажу в розмірі 9485,82 грн., яка була останнім залишена без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1, 2, 6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтями 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою договір-доручення № ДП 31/07/18-1 від 31.07.2018 р. та узгоджена в рамках нього заявка № НОМЕР_1, є договорами міжнародного перевезення вантажу, за якими позивач за зустрічним позовом - повірений, виступає замовником перевезення та експедитором, а відповідач за зустрічним позовом - довірителем та перевізником; в свою чергу вантажоодержувачем за спірним перевезенням виступає ТОВ Логістик плюс".

Відповідно до заявки, укладеної на спірне перевезення, до водія поставленні такі вимоги: водій повинен перевірити палети на наявність маркування, повинен стежити за якістю пакування завантаженого товару, перераховувати місця, у разі виявлення будь-яких ознак незадовільного зовнішнього вигляду вантажу, не завантажувати товар без відповідних відміток в супроводжувальних документах.

Відповідно до п.3 додаткових умов перевезення, довіритель несе повну матеріальну відповідальність за вантаж і в повному об'ємі оплачує всі претензії, складені повіреним на основі претензій одержувача вантажу, якщо вони є.

Разом з тим, суд зауважує, що у спірній заявці сторонами не обумовлено жодних вимог щодо умов перевезення та температурного режиму такого перевезення.

Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 зі змінами та доповненнями від 05.07.1978 (далі за текстом Конвенція), до якої 10.08.1983 приєднався СРСР, а в подальшому був прийнятий Закон України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 01.08.2006.

Конвенція має так званий відкритий характер. Для застосування її положень достатньо, щоби одне з двох місць - призначення вантажу до перевезення або призначення для його здачі - розташовувались у двох різних країнах, з котрих хоча б одна була учасницею Конвенції.

Таким чином, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 є обов'язковою для застосування її Україною під час перевезення вантажу в сфері міжнародного автомобільного перевезення.

Статтею 3 Конвенції визначено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до статей 4, 9 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної; вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Пунктами 1, 2 статті 17 Конвенції визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Прийнявши вантаж до перевезення без зауважень та заперечень щодо стану тари та упаковки, відповідач позбавлений права вислювлювати припущення щодо неналежної упаковки товару.

Відповідно до ст. 19 Конвенції відправник несе відповідальність перед перевізником за збиток, заподіяний особам, устаткуванню або іншим вантажам, а також за будь-які витрати, викликані несправною упаковкою вантажу, за винятком випадків, коли дефект був очевидним або відомим перевізнику в момент прийняття вантажу, і він не зробив щодо цього застережень.

Відповідно до ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Якщо відповідно до положень Конвенції перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (стаття 23 Конвенції).

Розмір збитків, за доводами позивача, розрахований одержувачем вантажу ТОВ Логістик плюс , яким складено акт розбіжностей № 1801117 від 04.08.2018 р.

Проте з наданого акту неможливо встановити причину пошкодження вантажу, а також не надано жодного письмового доказу у її обґрунтування. Крім того, не можливо встановити що сталося з цим вантажем, чи придатний він до використання, чи був утилізований пошкоджений товар.

Будь-якої письмової претензії або іншого листа від одержувача вантажу ТОВ Логістик плюс , із розрахунком розміру збитків та вимогою сплатити їх позивачем за зустрічним позовом під час розгляду справи суду також не надано.

При цьому, лише акт розбіжностей № 1801117 від 04.08.2018 р. не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ факту спричинення збитків саме позивачу за зустрічним позовом та їх розміру.

Доказів заявлених вимог щодо оплати претензії ТОВ Логістик плюс позивачем за зустрічним позовом до суду не надано, також не надано будь-яких пояснень з цього приводу.

Відповідно до ст. 30 Конвенції якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Статтею 623 ЦК України унормовано, що для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, як-то: 1) протиправної поведінки, 2) збитків, 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, 4) вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів існування претензії одержувача вантажу щодо відшкодування вартості пошкодженого товару, доказів складення передбаченого умовами договору сторін у справі тристороннього акту приймання-передачі вантажу, доказів фактичного понесення позивачем будь-яких витрат внаслідок пошкодження вантажу відповідачем у суду відсутні підстави для висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача будь-яким збитків на користь позивача у справі, як експедитора та замовника перевезення. При цьому, суд окремо зауважує, що позивач у справі не є одержувачем вантажу і не має права самостійно розраховувати вартість пошкодженого вантажу. Посилання на претензію ТОВ Логістик плюс за відсутності будь-яких доказів її обґрунтованості та задоволення позивачем не може бути прийняте судом до уваги.

Разом з тим, виходячи з представлених сторонами доказів, позивачем за зустрічним позовом не надано переконливих доказів того, що пошкодження вантажу сталось саме з вини відповідача за зустрічним позовом.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а відтак судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, а судові витрати за зустрічним позовом залишаються за позивачем за первісним позовом.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 80, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" (61037, м. Харків, проспект Московський, 199, корп. Д5, оф. 228; ідент. код 33587016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол Транс" (01004, АДРЕСА_1; ідент. Код 41267861) 34000,00 грн. боргу, 1092,66 грн. пені, 92,22 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору за подачу первісного позову у розмірі 1762,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікол Транс" про стягнення 9706,84 грн. відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 25.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_6