Постанова

від 23.01.2019 по справі 912/2100/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/2100/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фермерського господарства "Південне" - Гулого А.В., Валькевича О.В.,

Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (у складі колегії суддів: Євстигнеєв О.С. (головуючий), Кощеєв І.М., Науменко І.М.)

та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2017 (суддя Тимошевська В.В.) (з урахуванням додаткового рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2017)

у справі за позовом Фермерського господарства "Південне"

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Південне" (далі - ФГ "Південне") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі (кадастровий номер 3520355400:02:000:9057), підписаного 20.12.2006 між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавцем) та ФГ "Південне" (орендар), та укладеного 22.12.2006, котрий зареєстрований в Олександрійському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2006 за № 445, з урахуванням змін від 22.11.2011 до договору оренди землі №445, зареєстрованих в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі 14.12.2011 за №352030004001642, в наступній редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між сторонами договір оренди землі є поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" , однак відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення вказаного договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2017 позов задоволено частково. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі (кадастровий номер 3520355400:02:000:9057), підписаного 20.12.2006 між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавцем) та ФГ "Південне" (орендар), та укладеного 22.12.2006, котрий зареєстрований в Олександрійському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2006 за № 445, з урахуванням змін від 22.11.2011 до договору оренди землі №445, укладеного 22.12.2006, зареєстрованих в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі 14.12.2011 за №352030004001642, в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Додатковим рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2017 стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір за подання заяв про вжиття заходів до забезпечення позову.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що позивач продовжує належне користування земельною ділянкою, яка є об'єктом договору оренди від 20.12.2006, в той час як відповідачем не доведено направлення позивачу (орендарю) заперечення у поновленні вказаного договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, а тому такий договір є поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 закону України "Про оренду землі" і відповідач безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди, яка має бути укладена в обов'язковому порядку.

Водночас місцевий суд вказав, що зазначення позивачем у редакції додаткової угоди положень щодо набрання нею чинності з моменту її підписання сторонами суперечить суті самого спору і прийнятого в результаті його розгляду рішення, у зв'язку з чим позов задовольнив частково, визнавши спірну додаткову угоду укладеною в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2017 (з урахуванням додаткового рішення від 18.09.2017) залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій інстанції, 06.11.2017 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2017 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що: судами порушено вимоги ст. 33 ГПК України "Про оренду землі"; апеляційним судом не перевірено, чи не виключений кадастровий номер спірної земельної ділянки з Державного земельного кадастру, чи існує така земельна ділянка та чи не передані права на неї іншим особам.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) та ФГ "Південне" (орендар) 20.12.2006 був підписаний договір оренди, зареєстрований в Олександрійському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії ДП державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2006 за № 445, (далі - договір оренди землі від 22.12.2006), згідно з яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новопразької селищної ради, загальною площею 72,62 га, в тому числі ріллі - 72,62 га, кадастровий номер 3520355400:02:000:9057.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить в цінах 1995 р. - 314 578,00 грн, проіндексована грошова оцінка на 01.01.2006 рік - 802 489,00 грн (п. 4 договору оренди землі від 22.12.2006).

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 22.12.2006 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить 16 049,78 грн за рік.

Згідно з п. 7 договору оренди землі від 22.12.2006 останній укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендарю надано право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2006 за №445.

22.12.2006 земельна ділянка була передана орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки.

22.11.2011 сторони дійшли згоди внести зміни до укладеного договору оренди землі від 22.12.2006, а саме виклали пункти 2, 4, 7, 8 в новій редакції, відповідно до якої:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 72,6226 га, в тому числі ріллі - 72,6226 га. Кадастровий номер 3520355400:02:000:9057 (п. 2);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить в цінах 1995 р. -314 601,00 грн, проіндексована грошова оцінка на 01.01.2011 - 10 067 23,00 грн (п. 4):

- договір укладено на 5 років з моменту реєстрації змін до договору оренди від 22.12.2006 №445. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (п. 7);

- орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що становить - 40 268,92 грн за рік (п. 8).

Зміни до договору зареєстровані в управлінні Держкомзему у Олександрійському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.12.2011 за №352030004001642.

Таким чином, строк дії договору продовжено до 14.12.2016.

Посилаючись на те, що на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" позивач своєчасно звернувся до відповідача з листом про поновлення договору оренди землі від 22.12.2006 (до якого додавав проект додаткової угоди про поновлення договору), відповіді на який надано не було, та після закінчення дії договору продовжив користуватися земельною ділянкою, в той час як заперечення відповідача щодо поновлення договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не отримував, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч.ч. 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору; повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Отже, законодавцем у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

У справі на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що позивач 19.08.2016 (більше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди землі від 22.12.2006) звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі від 22.12.2006 на підставі ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк та на тих самих умовах, до якої додав проект додаткової угоди.

Відповідачем до матеріалів справи було надано лист №В-18229/0-10732/0/6-16 від 01.12.2016 про заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, у якому відповідач запропонував привести подані позивачем документи у відповідність до вимог законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, пославшись на те, що листом від 14.12.2015 №ДС-22-28-0.13-17122/23-15 Держгеокадастр рекомендував переглянути діючі договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на предмет терміну дії договору оренди (не більше ніж 7 років), а також встановлення річної орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 8 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Водночас, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи документам, суди встановили відсутність доказів направлення відповідачем позивачу відповіді на його заяву про поновлення спірного договору оренди листом №В-18229/0-10732/0/6-16 від 01.12.2016.

Отже, судами встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 33 Закону України "Про оренду землі" наведена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 29.11.2018 у справах № 920/752/17, № 920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, № 920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, № 920/749/17.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач продовжив користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 22.12.2006.

Суди встановили, що матеріалами справи, зокрема, платіжними дорученнями з грудня 2016 року по липень 2017 по оплаті орендної плати за землю, довідкою Новопразької селищної ради №2756 від 05.07.2017, статистичним звітом про посівні площі сільськогосподарських культур за 2017 підтверджено належне виконання позивачем свої обов'язки за договором оренди землі від 22.12.2006, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, надавши оцінку усім наявним у матеріалах справи документам, суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів заперечення відповідачем у поновленні договору оренди землі від 22.12.2006.

При цьому, суди правомірно відхилили посилання відповідача на його лист від 14.02.2017 №Ф-809/0-1517/0/6-17, адресований позивачу, оскільки дослідивши зміст вказаного листа, суди встановили, що в ньому міститься лише посилання на те, що відповідь з приводу питання щодо поновлення договору оренди землі від 22.12.2006 було надано ним у листі №В-18229/0-10732/0/6-16 від 01.12.2016. При цьому, докази направлення позивачу листа від 14.02.2017 №Ф-809/0-1517/0/6-17 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи доказам та встановивши, що позивач належним чином виконував своїх зобов'язання за договором оренди землі від 22.12.2006 та продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку його дії, в той час як відповідач протягом одного місяця після закінчення дії вказаного договору не заперечив проти продовження його дії, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поновлення договору оренди землі від 22.12.2006 на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим обґрунтовано визнали укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 22.12.2006 в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не перевірено, чи не виключений кадастровий номер спірної земельної ділянки з Державного земельного кадастру, чи існує така земельна ділянка та чи не передані права на неї іншим особам, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ні в першій, ні в апеляційній інстанції відповідач не посилався на зазначені обставини та до касаційної скарги відповідних доказів наведених обставин відповідачем також надано не було.

Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, та встановивши, що вони не спростовують правомірності застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2017 та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 18.09.2017 у справі № 912/2100/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий