Постанова

від 29.01.2019 по справі 820/1960/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №820/1960/18

адміністративне провадження №К/9901/64073/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньосу судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 (головуючий суддя - Мінаєва О.М., судді - Бартош Н.С., Макаренко Я.М.)

у справі № 820/1960/18

за позовом Приватного підприємство "Творчі майстерні-Спадщина"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 Приватне підприємство Творчі майстерні-Спадщина (далі -Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ГУ ДФС у Харківській області при визначенні грошових зобов'язань Підприємству з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, безпідставно застосувало ставку як для будівель офісних та торгівельних. Крім того, відповідачем не враховано, що позивач не є власником будівель, щодо яких визначено податкове зобов'язання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 у задоволенні позову Підприємства відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким задоволено позов: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.01.2018 № 0000641213.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками камеральної перевірки податкової декларації Підприємства з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік складено акт від 14.12.2017, в якому викладено висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 3 квартали 2017 року за нежитлові приміщення, які знаходяться за адресами: м. Харків, вул. 23-го Серпня, буд. 27, загальною площею 2863 кв. м. та м. Харків, вул. Культури, буд. 9-а, загальною площею 696,80 кв. м. у розмірі 73094,56 грн.

На цій підставі 04.01.2018 ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000641213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, всього на суму 91 368,20 грн., з яких основний платіж - 73 094,56 грн., штрафні санкції - 18 273,64 грн.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та задовольнивши адміністративний позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що згідно з матеріалами справи власником приміщень, щодо яких ГУ ДФС у Харківській області визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є не позивач, а Національна спілка художників України.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Із залученої до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником об'єктів нерухомості, розташованих у м.Харкові по вул. Культури, 9-а та по вул. 23 Серпня, 27, є Національна спілка художників України.

Зазначене підтверджується свідоцтвами про право власності на вищевказані будівлі та не заперечується у листі Національною спілкою художників України, в якому йде мова про те, що будівлі у м. Харкові по вул. Культури, 9-а та по вул. 23 Серпня, 27 передані Підприємству у тимчасове користування і останнє не є їх власником.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Включення позивачем до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктів нерухомості, розташованих по вул. Культури, 9-а та по вул. 23 Серпня, 27 у м. Харкові, з посиланням на те, що вони належать на праві власності Підприємству на підставі актів прийому-передачі, не доводить, з огляду на вставлені під час розгляду справи обставини, наявність у Підприємства права власності на вказані об'єкти.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ГУ ДФС у Харківській області не доведено належними та допустимими доказами наявність у Підприємства права власності на об'єкти нерухомості, а відтак, і обов'язку здійснювати сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, відтак не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова