Рішення

від 21.01.2019 по справі 906/931/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/931/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 7/07-15/19 від 03.01.2019;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці"

до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 41723,34 грн

Державне підприємство "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" 41723,34грн, з яких 31862,28 грн основного боргу, 8051,06 грн інфляційних, 1810,00 грн 3% річних.

Ухвалою суду від 04.12.2018 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.12.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2019 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надала усні пояснення по справі. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

З метою уточнення інформації щодо сторін, суд здійснив пошуковий запит та отримав електронний витяг з ЄДРПОУ, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства »Інформаційно-ресурсний центр» , згідно якого адреса відповідача відповідає зазначеній у позовній заяві (а.с. 47).

Також судом відстежено поштове відправлення ухвали суду від 20.12.2018, згідно якого відправлення №1000230507361 вручено отримувачу за довіреністю 24.12.2018 (а.с .48, 49).

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи. При цьому судом враховується, що відповідач був обізнаний про судовий розгляд даної справи, оскільки отримував поштові повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.11.2018 (а.с. 38) та ухвали суду про призначення підготовчого засідання на 20.12.2018 (а.с. 45). Про результат судового засідання, яке відбулося 21.01.2019 він мав можливість дізнатися, крім іншого, і з Єдиного державного реєстру судових рішень, до якого судом 21.12.2018 було направлено ухвалу від 20.12.2018 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.01.2019 об 11:00 (а.с. 50-51).

Оскільки надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 42 ГПК України, є правом відповідача а не його обов'язком, суд вважає, що неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2015 між Державним підприємством "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці (виконавець/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (замовник/відповідач) укладено договір № 15-4124-9 (далі Договір (а.с.12-13)), за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з технічного обслуговування та виготовлення паспорту на корпус по виробництву пива, адміністративно-побутові приміщення та бродильне відділення (холодний блок) І-ІІІ черги; за літерами ділянки "Г; Г1;Г2;Г3;Г4" на суму 45648,11грн., а також послуги з технічного обстеження та виготовлення паспорту на дробильно-варильне відділення по плану земельної ділянки "К" на суму 18076,46грн.

Позивач вказує, що виконав роботи по даному Договору у повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт від 30.09.2016 №3667 та від 31.10.2016 (а.с. 14-15), які підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено печатками підприємств.

Відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково, сплативши 31862,29грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензії 12.04.2018 та 28.05.2018 (а.с .20-23 ), які залишені без задоволення.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою стягнути з відповідача 31862,28грн основного боргу, 8051,06грн інфляційних, 1810,00грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 11, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 901 Цивільного кодексу України та ст ст. 180, 193, 224 Господарського кодексу України.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів погашення заявлених до стягнення сум не надав.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 15-4124-9 від 14.12.2015, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підписаними сторонами без зауважень актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2016 №3667 та від 31.10.2016 (а.с.14-15) підтверджено факт виконання позивачем та прийняття відповідачем, визначених Договором робіт, на суму 63724,57 грн.

Крім того, 30.11.2016 року відповідачем було отримано "Паспорт №18.08.3331.16 про технічний стан будівельних конструкцій корпусу побутових та офісних приміщень, бродильного відділення, цеху розливу пива, склад, холодний бокс" та "Паспорт №18.08.3587.16 про технічний стан будівельних конструкцій будівлі дробильно-варильного відділення", про що зроблена відповідна відмітка представника відповідача на екземплярах позивача.

Вартість послуг за п. 2.1. Договору становить 63724,57грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору, відповідач зобов'язався здійснити оплату на поточний рахунок позивача в сумі, що вказана в п. 2.1. (50% передплата, остаточний розрахунок протягом 45 календарних днів) цього Договору.

Вартість послуг за п. 2.1. Договору становить 63724,57грн.

За умовами п. 2.2. Договору, відповідач зобов'язався здійснити оплату на поточний рахунок позивача в сумі, що вказана в п. 2.1. (50% передплата, остаточний розрахунок протягом 45 календарних днів) цього Договору.

На виконання умов вказаного Договору, 26.08.2016 відповідач платіжним дорученням №15353 перерахував на рахунок позивача 31862,29грн. (а.с .18).

З урахуванням п. 2.2. Договору, останнім днем для проведення розрахунків за вказаним Договором є 10 жовтня 2016 (26.08.2018 + 45 днів). Натомість, судом встановлено, що відповідач у вказані строки розрахунки не провів, внаслідок чого заборгованість останнього перед позивачем на час звернення до суду склала 31862,28 грн і на час розгляду справи не змінилася, оскільки доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні положення містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

За вказаного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 31862,28 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що вимога про їх стягнення у заявленій сумі за визначену позивачем кількість днів (691) відповідає здійсненому судом розрахунку за період з 11.10.2016 по 02.09.2018, є обґрунтованою та вірною, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо інфляційних, то відповідно до постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

При перевірці наданого позивачем розрахунку, судом встановлено що за період з жовтня 2016 рік по серпень 2018 правомірно нараховано 7771,67 грн інфляційних. У стягненні 279,39 грн інфляційних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню на суму 41443,95 грн, з яких: 31862,28 грн основного боргу, 7771,67 грн інфляційних та 1810,00 грн 3% річних. У стягненні 279,39 грн інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" до Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Микгород, буд. 71, ід. код 05418365) на користь Державного підприємства "Житомирський експертно-технічний центр Держпраці" (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, б. 2, офіс 521, 522, ід. код 20405673):

- 31862,28 грн основного боргу;

- 7771,67 грн інфляційних;

- 1810,00 грн 3% річних;

- 1750,20 грн судового збору.

3. У стягненні 279,39 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 30.01.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2 - позивачу (10002,м.Житомир, майдан Путятинський, б.2 офіс 521, 522 ) - рек. з пов.;

3 - відповідачу ( м. Радомишль, вул. Микгород, буд.71 ) - рек. з пов.