Рішення

від 12.12.2018 по справі 910/7204/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2018Справа № 910/7204/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "Укрбудінвест" (03035, м. Київ, площа Солом'янська, будинок 2; код ЄДРПОУ 32343522)

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 719 668,47 грн.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Бернацька В.М. - довіреність від 17.01.2016 року;

від відповідача: Горбань О.В. - довіреність від 30.10.2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "УКРБУДІНВЕСТ" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат розмірі 719 668,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ від 03.04.2014 року, відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві 3% річних та інфляційні втрати.

З цих підстав позивач просив суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на свою користь: 623 061,92 грн. - інфляційних втрат, 96 606,55 грн. - 3% річних, 10 795,03 грн. - судового збору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Мельник В.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 року №910/7204/18 (суддя Мельник В.І.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.07.2018 року; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

05.07.2018 року представник відповідача через канцелярію Господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву (вх. №01-37/42812/18).

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями (розпорядження від 06.08.2018 року №05-23/1371), у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., справу №910/7204/18 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 року (суддя Якименко М.М.) прийнято справу №910/7204/18 до свого провадження; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 04.09.2018 року.

04.09.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 04.09.2018 року представники позивача підтримав клопотання та просив суд його задовольнити, представник відповідача не заперечував проти задоволення клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 року зупинено провадження у справі №910/7204/18 до набрання законної сили рішення (ухвали, постанови) у справі №910/15879/16 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-інвестиційна компанія "Укрбудінвест" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця про стягнення 1 473 698,18 грн.); Зобов'язано учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/7204/18, а також надати суду належним чином завірені копії рішення суду (ухвали, постанови) у справі №910/15879/16.

04.10.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі та копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 року у справі №910/15879/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2018 року (суддя Якименко М.М.) поновлено провадження у справі №910/7204/18; підготовче засідання у справі призначено на 31.10.2018 року.

26.10.2018 через канцелярію суд представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути на свою користь 471 726,00 грн. (інфляційних втрат) та 112 483, 65 грн. (3% річних).

В судовому засіданні 31.10.2018 року оголошено перерву до 13.11.2018 року.

В судовому засіданні 13.11.2018 року оголошено перерву до 21.11.2018 року.

В судовому засіданні 21.11.2018 року оголошено перерву до 28.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 року підготовче провадження у справі 910/7204/18 закрито; розгляд справи по суті призначено на 12.12.2018 року.

В судовому засіданні 12.12.2018 року представники позивача зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "УКРБУДІНВЕСТ", як підрядником, (далі - позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ", як замовником, (в подальшому - Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"; далі по тексту - відповідач) укладено Договір підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ, із подальшим укладенням додаткових угод від 04.09.2014 №1 та від 18.12.2015 №2, (далі по тексту - Договір) відповідно до предмету якого позивач зобов'язується на свій ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи по влаштуванню 1-ї та 2-ї секції на будівництво житлового будинку по вул. Жовтневій в м. Вишневе Київської області, а відповідач зобов'язується надати позивачу фронт робіт, прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 Договору). Завершення робіт - 31.12.2016 (п. 2.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна предмету Договору визначена в протоколі договірної ціни (додаток № 2) та складає: 9 958 936,80 грн. з ПДВ.

Положеннями п. 4.3 Договору передбачено, що позивач, до 25 числа звітного місяця, надає відповідачу на підпис форми КБ-2в, КБ-3, а відповідач протягом 10 робочих днів зобов'язаний підписати передані акти виконаних робіт або направити мотивовану відмову. В разі невиконання відповідачем дій направлених на прийняття виконаних робіт в указані строки та не направлення відмови, роботи виконані позивачем вважаються прийнятими належним чином та такими, що підлягають оплаті, протягом наступних 10 днів.

Відповідно до п. 4.6 Договору, у випадку простою орендованих позивачем механізмів та обладнання (в тому числі опалубки) з його вини, відповідачем вартість оренди в такому випадку не компенсується. Якщо простій орендованих позивачем механізмів та обладнання (в тому числі опалубки) відбувається з вини відповідача, останній повинен компенсувати таку вартість оренди позивачу.

В зв'язку з неоплатою відповідачем виконаних полизачем робіт за Договором, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вартості виконаних робіт.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 року №910/15879/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 року:

- Позов задоволено повністю;

- Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "УКРБУДІНВЕСТ" (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, ідентифікаційний код: 32343522) основну заборгованість в сумі 1 433 819 (один мільйон чотириста тридцять три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 78 коп., заборгованість за простій крану в сумі 39 878 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 40 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 22 105 (двадцять дві тисячі сто п'ять) грн. 47 коп.

- Стягнуто з публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "УКРБУДІНВЕСТ" (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, ідентифікаційний код: 32343522) витрати на проведення судової експертизи в сумі 55 050 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп.

- Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "УКРБУДІНВЕСТ" (03035, м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, ідентифікаційний код: 32343522) із державного бюджету України 9.660 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн. 53 коп. зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 року у справі №910/15879/16 не потребує доказування.

Спір виник внаслідок того, що в зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання за Договором підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ від 03.04.2014 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві 3% річних та інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу , сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено правомірність нарахування позивачем відповідачу 471 726,00 грн. (інфляційних втрат) та 112 483, 65 грн. (3% річних), в зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивач.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 25.01.2019 року.