Постанова

від 10.06.2019 по справі 910/7204/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. Справа№ 910/7204/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 10.06.2019

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно-інвестиційна компанія Укрбудінвест

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 (повний текст складено 25.01.2019)

у справі №910/7204/18 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно-інвестиційна компанія Укрбудінвест

до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 719 668,47 грн

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Українська будівельно-інвестиційна компанія Укрбудінвест (далі - ТОВ Укрбудінвест , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - ПАТ Українська залізниця , відповідач) про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 471 726,70 грн інфляційних втрат та 112 483,65 грн 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ від 03.04.2014 року, відповідач зобов`язаний сплатити позивачеві 3% річних та інфляційні втрати.

1.3 У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позову при цьому, просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15879/16 за позовом ТОВ Укрбудінвест до ПАТ Українська залізниця про стягнення основної суми заборгованості за вказаним вище договором підряду.

ТОВ Укрбудінвест також було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справі № 910/15879/16.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 03.04.2014 року між ТОВ Укрбудінвест , як підрядником та Державним територіально-галузевим об`єднанням ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ , як замовником укладено договір підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ, із подальшим укладенням додаткових угод від 04.09.2014 №1 та від 18.12.2015 №2, (далі по тексту - договір) відповідно до предмету якого позивач зобов`язується на свій ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи по влаштуванню 1-ї та 2-ї секції на будівництво житлового будинку по вул. Жовтневій в м. Вишневе Київської області, а відповідач зобов`язується надати позивачу фронт робіт, прийняти та оплатити виконані роботи (п. 1.1 договору). Завершення робіт - 31.12.2016 (п. 2.2 договору).

2.2. Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна предмету договору визначена в протоколі договірної ціни (додаток №2) та складає: 9 958 936,80 грн. з ПДВ.

2.3. Положеннями п. 4.3 договору передбачено, що позивач, до 25 числа звітного місяця, надає відповідачу на підпис форми КБ-2в, КБ-3, а відповідач протягом 10 робочих днів зобов`язаний підписати передані акти виконаних робіт або направити мотивовану відмову. В разі невиконання відповідачем дій направлених на прийняття виконаних робіт в указані строки та не направлення відмови, роботи виконані позивачем вважаються прийнятими належним чином та такими, що підлягають оплаті, протягом наступних 10 днів.

2.4. Відповідно до п. 4.6 договору, у випадку простою орендованих позивачем механізмів та обладнання (в тому числі опалубки) з його вини, відповідачем вартість оренди в такому випадку не компенсується. Якщо простій орендованих позивачем механізмів та обладнання (в тому числі опалубки) відбувається з вини відповідача, останній повинен компенсувати таку вартість оренди позивачу.

2.5. У зв`язку з несплатою відповідачем виконаних позивачем робіт за договором, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вартості виконаних робіт.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 року у справі №910/15879/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ Українська залізниця на користь ТОВ Укрбудінвест основну заборгованість в сумі 1 433 819,78 грн, заборгованість за простій крану в сумі 39 878,40 грн. Розподілено судові витрати.

У вказаних судових рішеннях судами встановлено, що відповідач листом від 16.02.2016 ДН-6-6/57, який направлений на адресу позивача, надав зауваження до оформлення актів виконаних робіт по формі КБ-2в №№15, 15/1, 16, 16/1, 16/2, 17, 18, 19 по будові житлового будинку по вул. Жовтневій в м АДРЕСА_1 Київської області з вимогою привести оформлення актів у відповідність до договірної ціни з урахуванням попередньо виконаних робіт. Крім того, зазначив, що технаглядом при прийманні бетонування залізобетонних колон 3-го поверху виявлені значні відхилення від проектної документації.

Також, встановлено, що 12.03.2016 було скликано комісію за участю представників позивача та відповідача та складено акт, в якому зафіксовано виявлені відхилення при прийманні робіт, який позивачем не підписаний.

Листом від 08.04.2016 № 77 позивач надав пояснення, щодо зауважень відповідача, викладених у акті від 12.03.2016 та погодився виконати всі заходи з виявлених порушень за умови наявності представника авторського нагляду.

Крім того, у справі №910/15879/16 судами встановлено, що відповідачем було надіслано позивачу лист від 25.07.2016 №ДН-6-9/378, в якому відповідач відмовився від оплати робіт: простою баштового крану, простою орендованої опалубки та частини робіт із улаштуванням монолітних залізобетонних колон 3-го поверху (на суму 62 425,00 грн). Разом з тим у зазначеному листі відповідач не наводить зауважень до якості і обсягу інших робіт, які позивач просив оплатити.

У справі №910/15879/16, зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що до якості та обсягів інших робіт на суму 1 433 819,78 грн відповідач не висловив зауважень після надсилання позивачем відповідачу актів виконаних робіт листами позивача від 17.02.2016, 22.02.2016, 29.02.2016. При цьому, висновком судової будівельно-технічної експертизи не було встановлено, що інші роботи мають відхилення від проектної документації.

Одночасно Київський апеляційний господарський суд встановив, що в подальшому, 06.07.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 1 764 007,98 грн протягом 5-ти днів з моменту отримання вимоги, та зазначив, що протягом 10 днів ТОВ Укрбудінвест не отримувало ніяких мотивованих відмов щодо виконаних робіт, тому вважає, що станом на 07.03.2016 передані акти виконаних робіт, прийняті належним чином та мають бути оплачені.

Крім того, 19.07.2016 позивач звернувся з листом №161, в якому зазначив, що станом на 19.07.2016 заборгованість замовника перед підрядником за виконані роботи та простій баштового крану та опалубки становить 1 764 007,98 грн (1 253 961,18 грн + 242 283,60 грн + 267 763,20 грн).

У свою чергу, листом №ДН-6-9/378 від 25.07.2017 року відповідач зазначив, що не буде сплачувати частину виконаних робіт щодо влаштування монолітних залізобетонних колон 3-го поверху секції №2. Відповідно до інших виконаних будівельних робіт, суди дійшли висновку про відсутність зауважень з боку відповідача.

Таким чином, задовольняючи позов у справі №910/15879/16, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дійшли висновку про те, що у відповідача виникли зобов`язання з оплати позивачу вартості виконаних робіт на суму 1 433 819,78 грн (основна заборгованість) та витрат у сумі 39 878,40 грн, що виникли через простій баштового крану, а також те, що відповідач не виконав ці грошові зобов`язання.

2.6. Разом з тим, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції у справі №910/15879/16 приймаючи зазначене вище рішення, не встановили чіткої дати з якої у відповідача виникли зобов`язання сплатити позивачу вартість виконаних робіт та відповідно дати з якої можливо було б здійснювати розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, у справі №910/15879/16 судами у своїх рішеннях встановлено, що на виконання умов договору, позивач (підрядник) виконав роботи та завізовані технаглядом відповідача (замовника), листом №34 від 17.02.2016 року позивач (підрядник) направив (надав) на адресу замовника (відповідача) акти виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на суму 1 253 961,18 грн.

Листом №39 від 22.02.2016 року позивачем (підрядником) було направлено (надано) відповідачу (замовнику) для підписання та оплати акт виконаних робіт за січень 2016 на суму 242 283,60 грн, також в зазначеному листі позивач (підрядник) просив вирішити питання оплати виконаних робіт у грудні 2015 року - січні 2016 року в обсязі 1 253 961,18 грн.

2.7. Таким чином, на переконання колегії суддів, вказані вище обставини, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №910/15879/16 не потребують доказуванню у даній справі № 910/7204/18 та мають приюдиційне значення.

2.8. Отже, враховуючи умови укладеного 03.04.2014 між сторонами договору підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ, із подальшими додатковими угодами від 04.09.2014 №1 та від 18.12.2015 №2, зокрема, п. 4.3 договору колегія суддів вважає, що оскільки, позивач надав відповідачу акти виконаних робіт на суму 1 253 961,18 грн 17.02.2016 та акти виконаних робіт на суму 242 283,60 грн - 22.02.2016, то останніми днями для направлення відповідачем мотивованої відмови до цих актів є 02.03.2016 та 09.03.2016 відповідно.

Тобто, оскільки, відповідач не надав мотивованої відмови до вказаних актів протягом 10 робочих днів, то перебіг наступних 10 днів для оплати виконаних робіт за актами на суму 1 253 961,18 грн розпочався з 03.03.2016 та закінчився 12.03.2016, для оплати виконаних робіт за актом на суму 242 283,60 грн розпочався з 10.03.2016 та закінчився 21.03.2016.

Таким чином період прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань станом на 25.10.2018 за актами на суму 1 253 961,18 грн становить - 956 днів починаючи з 13.03.2016, а за актом на суму 242 283,60 грн - 947 днів починаючи з 22.03.2016.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7204/18 у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем всупереч вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів на підтвердження своїх порушених прав зі сторони відповідача.

Суд вказав, що позивач не довів суду наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

3.3. При цьому, під час розгляду справи у суді першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 року зупинялось провадження у справі №910/7204/18 до набрання законної сили рішення (ухвали, постанови) у справі №910/15879/16.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не надав оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, враховуючи прийняті судові рішення у справі №910/15879/16 (які є приюдиційними у даній справі №910/7204/18) не встановив чіткої дати з якої у відповідача виникли зобов`язання сплатити позивачу вартість виконаних робіт та відповідно дати з якої настала прострочка відповідача у сплаті 3% річних та інфляційних втрат.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, мотивуючи тим, що доводи, викладені у скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях позивача, а рішення місцевого суду від 12.12.2018 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

5.2. При цьому, відповідач зазначив, що враховуючи відхилення у роботі позивача, які були виявлені до моменту звернення позивача до суду та які усунуті не були, беручи до уваги прийняту Київським апеляційним господарським судом постанову від 25.09.2018 у справі №910/15879/16, на думку замовника, останній не мав підстав приймати та оплачувати роботи до вирішення спірного питання про обсяги та вартість неякісно виконаних робіт. Відповідно, строк виконання зобов`язання щодо оплати робіт внесених до спірних актів настав лише з моменту набрання законної сили рішення суду у справі №910/15879/16 - 25.09.2018.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на прийняті судом касаційної інстанції рішення у справах №916/446/16, №927/603/17, №903/1023/16, №903/4103/18 та просив врахувати правову позицію Верховного Суду при вирішенні даної справи.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 13.02.2019 позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 12.12.2018 у справі №910/7204/18.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018, справу №910/7204/18 призначено до розгляду.

6.3. У судові засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

6.4. Представник позивача надав суду пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити у повному обсязі.

6.5. Представники відповідача також надали суду пояснення по справі, в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів, викладених у відзиві на скаргу, просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1 Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

7.2. Цивільний кодекс України

Згідно п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

7.3 Господарський процесуальний кодекс України

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.4. Практика Європейського суду з прав людини як джерело права

Відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86 -му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), Верховенство права одним з обов`язкових елементів поняття верховенство права є юридична визначеність.

Згідно з п.44, даної Доповіді принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

Згідно п. 46 Доповіді юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику приватного правосуддя , що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.

Згідно п. 50 Доповіді існування суперечливих рішень, що їх виніс верховний чи конституційний суд, у будь-якому разі є несумісним із принципом юридичної визначеності. Тому вимагається, щоб суди, особливо вищих інстанцій, запроваджували механізми, що надають можливість уникати суперечливості та забезпечувати узгодженість їхньої судової практики.

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі Совтрансавто-Холдинг проти України (заява N48553/99) зазначено: Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду мається міститься і у справах Європейського суду з прав людини Брумареску проти Румунії , Салов проти України та інші.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

8.2. Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, сторонами, 03.04.2014 укладено договір підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ, із подальшим укладенням додаткових угод від 04.09.2014 №1 та від 18.12.2015 №2, предметом якого є зобов`язання позивача виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи по влаштуванню 1-ї та 2-ї секції на будівництво житлового будинку по вул. Жовтневій в м. Вишневе Київської області та зобов`язання відповідача надати позивачу фронт робіт, прийняти та оплатити виконані роботи.

8.3. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову, щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем всупереч вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів на підтвердження своїх порушених прав зі сторони відповідача.

Суд вказав, що позивач не довів суду наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних

8.4.Однак, з такими висновками місцевого господарського суду, колегія суддів не погоджується.

Так, місцевий господарський суд не дослідив та не дав належної оцінки рішенню Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2018 у справі №910/15879/16.

Вказаними судовими рішеннями у справі №910/15879/16 судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач (підрядник) виконав роботи та завізовані технаглядом відповідача (замовника), листом №34 від 17.02.2016 року позивач (підрядник) направив (надав) на адресу замовника (відповідача) акти виконаних робіт форми КБ-2в та КБ-3 на суму 1 253 961,18 грн.

Листом №39 від 22.02.2016 року позивачем (підрядником) було направлено (надано) відповідачу (замовнику) для підписання та оплати акт виконаних робіт за січень 2016 на суму 242 283,60 грн, також в зазначеному листі позивач (підрядник) просив вирішити питання оплати виконаних робіт у грудні 2015 року - січні 2016 року в обсязі 1 253 961,18 грн.

Вказані обставини на переконання колегії суддів, в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, доказуванню не підлягає.

8.5. Разом з тим, як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції у справі №910/15879/16 приймаючи зазначені вище рішення, не встановили чіткої дати з якої у відповідача виникло зобов`язання сплатити позивачу вартість виконаних робіт та відповідно дати з якої можливо було б здійснювати розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Такі дії не були здійснено і судом першої інстанції під час розгляду даної справи №910/7204/18 у зв`язку з чим місцевим господарським судом було прийнято помилкове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ Укрбудінвест про стягнення з ПАТ Українська залізниця 3% річних та інфляційних втрат за прострочку виконання зобов`язання за договором.

8.6. Натомість, під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, враховуючи умови укладеного 03.04.2014 між сторонами договору підряду №ПЗ/НКВ-141195/НЮ, із подальшими додатковими угодами від 04.09.2014 №1 та від 18.12.2015 №2, зокрема п. 4.3 договору, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки, позивач надав відповідачу акти виконаних робіт на суму 1 253 961,18 грн 17.02.2016 та акти виконаних робіт на суму 242 283,60 грн - 22.02.2016, то останніми днями для направлення відповідачем мотивованої відмови від їх підписання є 02.03.2016 та 09.03.2016 відповідно.

Оскільки, відповідач не надав мотивованої відмови від підписання актів протягом 10 робочих днів, то перебіг наступних 10 днів для оплати виконаних робіт за актами на суму 1 253 961,18 грн розпочався з 03.03.2016 та закінчився 12.03.2016, для оплати виконаних робіт за актоми на суму 242 283,60 грн розпочався з 10.03.2016 та закінчився 21.03.2016.

Таким чином, період прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань станом на 25.10.2018 за актами на суму 1 253 961,18 грн становить - 956 днів починаючи з 13.03.2016, а за актом на суму 242 283,60 грн - 947 днів починаючи з 22.03.2016.

8.7. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за актами виконаних робіт на суму 1 253 961,18 грн, що здійснений позивачем, судом апеляційної інстанції встановлено, що для їх розрахунку, позивачем взято лише частину боргу 1 191 536,18 грн (1 253 961,18 грн - 62 425,00 грн), оскільки з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи в частині виявлення робіт виконаних з відхиленням, що була проведена у справі №910/15879/16, позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме від стягнення вартості робіт з улаштування монолітних залізобетонних колон 3-го поверху 2-гої секції на суму 62 425,00 грн (ці роботи були включені до акту виконаних робіт №16/1 на суму 771 562,80 грн).

Приймаючи рішення від 07.05.2018 у справі №910/15879/16 Господарський суд м.Києва задовольнив позов та стягнув з відповідача основний борг лише у сумі 1 433 819,78 грн (1 253 961,18 - 62 425,00+242 283,60), тобто без вартості робіт виконаних з відхиленням. До того ж, позивач відмовився від частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості за роботи які виконані з відхиленням, про що подавав суду відповідну заяву про зменшення позовних вимог.

8.8. Так, за розрахунком суду апеляційної інстанції здійсненого за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.5.3 , колегія суддів апеляційного господарського суду встановила що за заявлений позивачем період з 13.03.2016 по 25.10.2018 на суму боргу 1 191 536,18 грн інфляційні втрати становлять 434 867,70 грн, а не 392 015,40 грн, як помилково розрахував позивач.

За період з 13.03.2016 по 25.10.2018 на суму боргу 1 191 536,18 грн 3% річних становлять 93 644,63 грн, а не 93 625,36 грн, як помилково розрахував позивач.

За період з 22.03.2016 по 25.10.2018 на суму боргу 242 283,60 грн інфляційні втрати становлять 85 150,43 грн, а не 79 711,30 грн, як помилково розрахував позивач.

За період з 22.03.2016 по 25.10.2018 на суму боргу 242 283,60 грн 3% річних становлять 18 862,70 грн, а не 18 858,29 грн, як помилково розрахував позивач.

Разом з тим, враховуючи приписи ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України у відповідності до яких, законодавцем визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, колегія суддів вважає, що позов про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у даній справі підлягає задоволенню у розмірі заявленому позивачем враховуючи, заяву про зменшення позовних вимог, а саме у сумі 471 726,70 грн. інфляційних втрат та 112 483,65 грн. 3% річних.

8.9. Колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача, про те, що строк виконання зобов`язання щодо оплати робіт внесених до спірних актів настав лише з моменту набрання законної сили рішення суду (25.09.2018) у справі №910/15879/16.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та зазначалось вище, оскільки, відповідач не надав мотивованої відмови від підписання актів протягом 10 робочих днів, то перебіг наступних 10 днів для оплати виконаних робіт за актами на суму 1 253 961,18 грн розпочався з 03.03.2016 та закінчився 12.03.2016, а для оплати виконаних робіт за актами на суму 242 283,60 грн розпочався з 10.03.2016 та закінчився 21.03.2016.

8.10. Доводи відповідача про відсутність обов`язку замовника сплачувати за неякісно виконані роботи, колегією суддів відхиляються, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, як під час розгляду справи №910/15879/16, так і під час розгляду справи №910/7204/18 позивачем зменшувалися позовні вимоги, як у стягнення основної суми боргу (справа №910/15879/16), так і стягненні 3% річних та інфляційних втрат (справа №910/7204/18) з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи в частині виявлення робіт виконаних з відхиленням, що була проведена у справі №910/15879/16.

8.11. Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у справах №916/446/16, №927/603/17, №903/1023/16, №903/4103/18 та необхідність її застосування при вирішенні даної справи, колегія суддів вважає необґрунтованим та такою, що не може бути застосована у даній справі, оскільки, предмет та підстави позову є різними. У даній справі №910/7204/18 розглядається питання про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем зобов`язань з оплати за виконані роботи за договором підряду, що вже встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 у справі №910/15879/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та набрало законної сили. При цьому, у вказаних вище справах суду касаційної інстанції, питання про стягнення заборгованості за виконані роботи по договорам підряду тільки розглядалось, тобто, обставини, які ще не встановлені рішенням суду.

Колегія суддів звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини у відповідності до якої, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

8.12. Відтак, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з ПАТ Українська залізниця 471 726,70 грн. інфляційних втрат та 112 483,65 грн. 3% річних.

9. Висновки апеляційного суду

9.1. За вказаних обставин, апеляційний господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 471 726,70 грн. інфляційних втрат та 112 483,65 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення місцевого суду - скасуванню.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно-інвестиційна компанія Укрбудінвест на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7204/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №910/7204/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно-інвестиційна компанія Укрбудінвест задовольнити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно-інвестиційна компанія Укрбудінвест (03035, м. Київ, площа Солом`янська, 2, код ЄДРПОУ 32343522) 471 726,70 (чотириста сімдесят одну тисячу сімсот двадцять шість) грн. 70 коп інфляційних втрат, 112 483,65 (сто дванадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 65 коп трьох відсотків річних, 8763,16 (вісім тисяч сімсот шістдесят три) грн 16 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 13144,74 (тринадцять тисяч сто сорок чотири) грн 74 коп. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи №910/7204/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.07.2019

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко