Рішення

від 23.01.2019 по справі 910/11249/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2019Справа № 910/11249/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантьєре"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа"

про стягнення заборгованості у розмірі 276 391,56 грн

Представники сторін:

від позивача: Хурсевич С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантьєре" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" про стягнення заборгованості у розмірі 276 391,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за усним Договором поставки від 30.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 судом залишено позовну заяву без руху.

29.08.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 відкрито провадження у справі № 910/11249/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строк на подання документів.

26.09.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав відзив на позовну заяву, клопотання про проведення розгляду справи за участі представників відповідача, заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 справу №910/11249/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.10.2018.

17.10.2018 через відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та відповідь на відзив.

22.10.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про відкладення судового засідання.

В підготовче засідання 22.10.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.10.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом відкладено підготовче засідання на 03.12.2018.

В підготовче засідання 03.12.2018 з'явилися представники сторін.

Ухвалою суду від 03.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 17.12.2018.

12.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

14.12.2018 через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про відкладення судового засідання.

В підготовче засідання 17.12.2018 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прибуття в підготовче засідання представника відповідача Карапетян К.С. у зв'язку із складанням іспиту з навчальної дисципліни Криміналістика у КНУ імені Тараса Шевченка, Суд зазначає таке.

Частинами 1, 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадку визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи не узгоджується з наведеними вище підставами для відкладення, враховуючи відсутність обмежень щодо кількості представників, які можуть представляти особу в суді, а також обмеженість процесуального строку підготовчого провадження, який у даній справі вже був продовжений, заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 17.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання 17.12.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справу до судового розгляду по суті на 09.01.2019.

В судове засідання 09.01.2019 з'явилися представники сторін.

Ухвалою від 09.01.2019, занесеною до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23.01.2019.

23.01.2019 на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшли клопотання про клопотання про відкладення судового засідання та клопотання про приєднання доказу.

В судовому засіданні 23.01.2019 представник позивача подав клопотання про надання доказів.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення судового засідання, мотивоване неможливістю прибуття в судове засідання уповноважених представників відповідача, Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Дослідивши наведені відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи причини неявки його представників в судове засідання, Суд не визнає їх поважними за браком відповідних доказів, у зв'язку з чим надіслане відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Також Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 56 ГПК України, юридична особа не позбавлена права брати участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи).

Ухвалою від 23.01.2018, занесеною до протоколу судового засідання, судом відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

В ході здійснення господарської діяльності та на виконання усних домовленостей позивач на підставі рахунка-фактури № ЮА-000275 від 30.03.2018 здійснив оплату товару (мінеральна вата Белтеп Фасад) на користь відповідача у розмірі 419 244,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 306 від 30.03.2018 на суму 419 244,68 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" в свою чергу було поставлено позивачу товар на суму 49 392,80 грн та 187 866,31 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЮА-00155 від 19.04.2018 та № ЮА-00168 від 23.04.2018 відповідно.

Відповідно до листа № 24/05-6 від 25.05.2018, позивач просив відповідача повернути суму коштів, сплачених за мінеральну вату, у розмірі 181 985,57 грн у зв'язку з тривалою відсутністю даного товару на складі відповідача.

24.07.2018 позивачем направлено відповідачу претензію про погашення заборгованості у розмірі 181 985,57 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 24.07.2018, та яка була отримана уповноваженим представником відповідача 31.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що поставку оплаченого останнім товару відповідач не здійснив на суму 181 985,57 грн, вимогу про повернення грошових коштів, сплачених за непоставлений товар, не виконав, відповідно кошти до цього часу не повернув. У зв'язку з цим, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить Суд стягнути з відповідача 181 985,57 грн заборгованості, а також 3% річних у розмірі 1 197,00 грн та пеню у розмірі 13 736,13 грн, розрахованих за час прострочення боржника.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що він діяв добросовісно, вчинив максимально необхідні дії для належного виконання зобов'язання, проте, позивач зобов'язаний був забезпечити вивезення товару власним автотранспортом зі складу продавця, однак цього не здійснив, тому поставка не відбулась через бездіяльність покупця. Також відповідач заперечив проти стягнення нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України та пені як похідних від основного боргу, та, окрім того, вказав на їх неправомірний (щодо пені) та невірний (щодо 3% річних та інфляційних) розрахунок.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що шляхом складання та надання відповідачем рахунка, а позивачем - його оплати між сторонами укладено договір поставки мінеральної вати у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі рахунка-фактури № ЮА-000275 від 30.03.2018 здійснив оплату товару (мінеральна вата) на користь відповідача у розмірі 419 244,68 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 306 від 30.03.2018 на суму 419 244,68 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" в свою чергу було поставлено позивачу товар на суму 49 392,80 грн та 187 866,31 грн, а загалом на суму 237 259,11 грн, що підтверджується видатковими накладними № ЮА-00155 від 19.04.2018 та № ЮА-00168 від 23.04.2018 відповідно.

24.07.2018 позивачем направлено відповідачу претензію № 24/07-1 від 24.07.2018 про погашення заборгованості у розмірі 181 985,57 грн, що підтверджується фіскальним чеком від 24.07.2018, та яка була отримана уповноваженим представником відповідача 31.07.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вказана претензія залишилась Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" без відповіді та виконання.

Під час провадження у даній справі, а саме, 11.10.2018 позивачем направлено відповідачу вимогу № 25 від 11.10.2018 про поставку мінеральної вати Белтеп Фасад на суму 181 985,57 грн, а у випадку її відсутності чи неможливості поставки - повернути сплачені за неї кошти, що підтверджується накладною служби кур'єрської доставки від 11.10.2018.

Вказана вимога від № 25 від 11.10.2018 була отримана відповідачем 11.10.2018, що підтверджується накладною служби кур'єрської доставки та не заперечується відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Оскільки на виконання вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України позивачем направлено відповідачу вимогу № 25 від 11.10.2018, якою встановлено обов'язок відповідача поставити товар або повернути сплачені за нього грошові кошти у випадку його відсутності чи неможливості поставки протягом семи днів з дати отримання вимоги, Суд доходить висновку, що зобов'язання за поставкою товару та/або повернення коштів мали бути виконані відповідачем у строк з 12.10.2018 по 18.10.2018 включно.

Однак, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поставки товару відповідачем на суму 181 985,57 грн. або сплати коштів у такому розмірі на користь позивача, так само як і надання відповіді відповідачем на вказану вимогу у визначений строк.

Також Суд враховує, що 02.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантьєре" направило відповідачу претензію № 31 від 31.10.2018 про сплату коштів у розмірі 181 985,57 грн., яку було повернуто позивачу у зв'язку з відмовою відповідача від її прийняття 05.11.2018.

При цьому, заперечення відповідача з приводу невчинення необхідних дій позивачем щодо виконання його зобов'язання з вивозу товару Судом розглянуті та відхилені, з огляду на таке.

Так, Суд зазначає, що з поданих в матеріали справи документів не вбачається, що сторонами було погоджено порядок здійснення поставки шляхом самовивозу зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" та поставка за видатковими накладними № ЮА-00155 від 19.04.2018 та № ЮА-00168 від 23.04.2018 відбувалась саме так, а тому стверджувати про невиконання відповідачем зобов'язань із направлення власного транспорту для вивезення товару немає підстав.

Більше того, погоджуючись з фактом отримання претензії позивача № 24/07-1 від 24.07.2018, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження реагування на вимогу позивача про повернення коштів. Доказів звернення до позивача з повідомленням про готовність товару до поставки (вивозу) в матеріали справи також не подано.

Отже, Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження готовності відповідача до передання оплаченого товару в матеріали справи подано не було.

При цьому, Суд не бере до уваги поданий лише 22.01.2019 до суду лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" з повідомленням про можливість отримання позивачем товару на суму 181 985,57 грн на складі за адресою: м. Київ, вул. М.Василенка, 1, оскільки строк виконання зобов'язань з поставки товару відповідачем пропущено, а з пояснень позивача не вбачається подальша актуальність для нього такої господарської операції.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив поставку товару та повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого, починаючи з 19.10.2018, у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 181 985,57 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з викладеним, Суд вважає необхідним зазначити, що хоч строк повернення попередньої оплати за товар настав фактично під час провадження у даній справі, проте, це не свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на невиконання до цього часу відповідачем належним чином зобов'язання з поставки товару чи повернення сплачених за нього коштів.

Окрім того, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірів 1 197,00 грн за порушення строків поставки товару за період з 29.05.2018 по 17.08.2018.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, у Суду відсутні правові підстави для стягнення 3% річних у вказаному розмірі, оскільки обов'язок відповідача щодо виконання зобов'язань з повернення попередньої оплати у період з 29.05.2018 по 17.08.2018 ще не настав, з огляду на встановлені вище обставини прострочення.

Поряд з викладеним, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивачем також нараховано до стягнення пеню у розмірі 13 736,13 грн. за період прострочення відповідача з 29.05.2018 по 17.08.2018.

Однак, а ні умовами укладеного між сторонами договору, а ні певним законодавчим актом, не передбачено розміру та порядку нарахування пені за порушення строків повернення попередньої оплати, тому правові підстави для стягнення пені у даному випадку відсутні. Окрім того, строк виконання зобов'язань з повернення попередньої оплати відповідачем протягом заявленого періоду не настав.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантьєре" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розміру заборгованості згідно з заявою про зменшення позовних вимог.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Адвокатська компанія Станицький, Санін і партнери (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кантьєре" (замовник) укладено Договір № 13/2018 про надання правової допомоги, за умовами якого замовник цим доручає, а виконавець зобов'язується надавати замовнику правову допомогу, зазначену в цьому Договорі (надалі - Послуги), а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги згідно з умовами цього Договору.

За приписами п.п. 1.2.1 Договору № 13/2018 про надання правової допомогти в редакції Додаткової угоди від 10.10.2018, послуги, які виконавець зобов'язується надавати замовнику, будуть включати в себе: 1.2.1. юридичні послуги з представлення інтересів Замовника у Господарському суді м. Києва по справі про стягнення боргу з ТОВ "Будцентр.юа" за непоставлену продукцію.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано розрахунок витрат на правову допомогу (вартість складання позовної заяви та додаткових документів - 6 000,00 грн, орієнтована вартість судових засідань вартістю по 1 000,00 грн/засідання - 4 засідання (4 000 грн), платіжне доручення № 28 від 17.08.2018 на суму 10 000,00 грн.

Надання послуг позивачу адвокатом Хурсевич С.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2831/10), яка відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Адвокатська компанія Станицький, Санін і партнери працює в цьому товаристві, підтверджується її присутністю в судових засіданнях та складанням й поданням від імені позивача процесуальних документів, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, з приводу заперечень відповідача проти задоволення витрат на правничу допомогу Суд зазначає, що укладення позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Адвокатська компанія Станицький, Санін і партнери договору № 13/2018 про надання правової допомоги від 13.08.2018 не спростовує того, що Хурсевич С.В. як адвокатом, яка працює в означеному товаристві, надавались юридичні послуги позивачу за цим договором.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, виходячи з обставин справи, Суд визнає, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Однак, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на повернення судового збору з Державного бюджету за його клопотанням у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. № 38, літ А , 3 поверх, ідентифікаційний код 41460976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантьєре" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 85, оф. 1, ідентифікаційний код 40362890) борг у розмірі 181 985 (сто вісімдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять) гн 57 коп., судовий збір у розмірі 2 729 (дві тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 78 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 241 (дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30.01.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко