Рішення

від 28.01.2019 по справі 911/2622/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2019 р.           м. Київ Справа № 911/2622/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр», с. Черляни Городоцького району Львівської області

до відповідача          товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт-Груп», с. Софіївська-Борщагівка Києво-Святошинського району)

про                              стягнення 88 275,23 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «КПП Центр», с. Черляни Городоцького району Львівської області (далі - ТОВ «КПП Центр»), звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.11.2018 до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт-Груп», с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області (далі – ТОВ «Укрстандарт-Груп»), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 88 275,23 грн. з яких: 62 000,00 грн. основний борг за договором поставки від 08.12.2015 № 542890, 10 395,61 грн. пеня, 12 400,00 грн. штраф, 1 166,95 грн. 3% річних, 2 312,67 грн. інфляційні втрати, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.12.2015 між ТОВ «КПП Центр» та ТОВ «Укрстандарт-Груп» укладено договір поставки за №542890, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим договором. На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачеві на суму 162 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №FTM00035769/18 від 23.03.2018. Однак, відповідач свій обов'язок щодо оплати поставленого товару виконав частково у розмірі 100 000,00 грн., у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 62 000,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання передбачену договором пеню у сумі 10 395,61 грн. за період з 31.03.2018 по 14.11.2018 та штраф у сумі 12400,00 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України 1166,95 грн. 3% річних за період з 31.03.2018 по 14.11.2018 та 2 312,67 грн. інфляційних втрат за період з квітня по жовтень 2018 року.

Ухвалою суду від 28.11.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2622/18; постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

25.01.2019 від ТОВ «Укрстандарт-Груп» до господарського суду Київської області надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи платіжне доручення №132 від 22.12.2018. на суму 62000,00 грн.

Відповідач зазначає, що ухвалу суду від 28.11.2018 не отримував, а про розгляд справи дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв'язку з чим і пропустив строк, встановлений судом для подання доказів.

Суд розглянувши клопотання ТОВ «Укрстандарт-Груп» зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відтак, за змістом наведених норм ст. 119 ГПК України процесуальний строк, встановлений судом, не може бути поновлений судом, як то просить відповідач, а може бути лише продовжений.

Разом із тим, відповідно до частини 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію, а згідно до частини 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно даних офіційного сайту ПАТ «Укрпошти» щодо відстеження поштових відправлень відповідач станом на 24.01.2019 поштове відправлення з копією ухвали суду від 28.11.2018) не отримував, а вказане відправлення знаходиться у відділенні зв'язку.

Враховуючи наведене, суд визнає поважними причину пропуску відповідачем строку, встановленого судом для подачі доказів, та бере до уваги подані докази під час розгляду справи.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки станом на 30.01.2019 відповідач відзив на позов не подав, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 08.12.2015 між ТОВ «КПП Центр» та ТОВ «Укрстандарт-Груп» укладено договір поставки за №542890, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 договору);

- предметом договором є поставка запасних частин транспортних засобів (далі – товар) за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника (пункт 1.2 договору);

- передача товару оформляється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна, загальна вартість (пункт4.3 договору);

- оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника чи шляхом внесення готівки в касу постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 5.5 договору);

- у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває – до моменту звернення постачальника до суду (пункт 6.1 договору);

- у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (пункт 6.3 договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 (пункт 10.1 договору);

- у випадку якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (пункт 10.2 договору);

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 162 000,00 грн., що підтверджуються залученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами видаткової накладної №FTM00035769/18 від 23.03.2018.

Сторони в умовах договору №542890 від 08.12.2015 погодили, що покупець здійснює оплату протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару (пункт 5.5 договору), відтак кінцевим строком оплати за вищевказаною накладною є 30.03.2018, а з наступного для (31.03.2018) наступає прострочення боржника.

Позивач твердить, що відповідач обов'язку щодо оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі: 162000,00 грн. (вартість поставленого товару за накладною №FTM00035769/18 від 23.03.2018) – 100000,00 грн. (часткова оплата за платіжним дорученням №47 від 08.05.2018, платіж проведено 10.05.2018, що підтверджується наданою банківською випискою) = 62 000,00 грн.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем, строк оплати якого настав, становив 62 000,00 грн.

Разом із тим, після відкриття провадження у справі (28.11.2018) відповідач сплатив позивачу кошти та твердить, що обов'язок з оплати поставленого товару за договором №542890 від 08.12.2015 виконав в повному обсязі, на підтвердження чого долучив платіжне доручення №132 від 22.12.2018 на суму 62 000,00 грн.

На підставі наведеного суд встановив, що відповідачем погашено суму основного боргу за договором поставки №542890 від 08.12.2015 в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За таких обставин, відповідно до пункту 2 частини першої ст. 231 ГПК України, провадження у справі №911/2622/18 підлягає закриттю в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 62 000,00 грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Разом з тим, суд зазначає, предмет спору перестав існувати після порушення провадження у справі лише щодо основного боргу. Вимога позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, обґрунтована невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару у встановлені договором строки, доказів оплати заявлених позивачем пені, штрафу, 3% річних та інфляційних суду не подано, а відтак такі вимоги підлягають розгляду судом.

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором (п. 6.1) пеню у сумі 10 395,61 грн. за період з 31.03.2018 по 14.11.2018 та передбачений договором (п.6.3) штраф у сумі 12 400,00 грн.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше встановлено пунктом 6.1 Договору, відповідно до якого у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває – до моменту звернення постачальника до суду.

Здійснивши власний розрахунок належної до сплати пені, суд встановив, що вірно розрахований розмір пені за період з 31.03.2018 по 14.11.2018 становить 17 281,09 грн. Позивачем заявлено до стягнення 10 395,61 грн. пені, однак, суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог (частина 2 ст. 237 ГПК України), тому вказану вимогу позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №3-24гс12).

Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, та по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.

Сторони в умовах договору погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (пункт 6.3 договору).

Враховуючи встановлення судом факту прострочення відповідачем ТОВ "Укрстандарт-Груп" оплати товару на суму 62000,00 грн. більш ніж 30 календарних днів, вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару є обґрунтованою та матеріалами справи підтверджується.

Суд здійснивши власний розрахунок штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, встановив, що вірно розрахований штраф становить 12 400,00 грн., а відтак вказана вимога позивача належить до задоволення повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 31.03.2018 по 14.11.2018 в сумі 1 166,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 312,67 грн. за період квітень 2018 – жовтень 2018.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат становить 1 495,72 грн. та 3 098,26 грн. Позивачем заявлено до стягнення 1 166,95 грн. 3% річних та 2 312,67 грн. інфляційних втрат, однак, суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, тому вказані вимоги позивача слід задовольнити повністю в заявленому розмірі.

Враховуючи викладене вище, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 62 000,00 грн. та ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт-Груп» на користь позивача 10 395,61 грн. пені, 12 400,00 грн. штрафу, 1 166,95 грн. 3% річних, 2 312,67 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який вжив заходів до погашення боргу лише після відкриття провадження у справі, суд в порядку ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі повністю.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 231, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №911/2622/18 в частині вимог про стягнення 62 000,00 грн. основного боргу.

2. В іншій частині позовних вимог позов товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандарт-Груп» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська-Борщагівка, вул. Київська, буд. 55, код 35278933)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (81500, Львівська обл., Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, буд. 97, код 38169102)

10 395,61 грн. (десять тисяч триста дев'яносто п'ять гривень шістдесят одна копійка) пені,

12 400,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста гривень нуль копійок) штрафу,

1 166,95 грн. (одна тисяча сто шістдесят шість гривень дев'яносто п'ять копійок) 3% річних,

2 312,67 грн. (дві тисячі триста дванадцять гривень шістдесят сім копійок) інфляційних втрат,

1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 30.01.2019

Суддя                     О.В. Конюх