Рішення

від 14.01.2019 по справі 280/4716/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 січня 2019 року 17 год. 52 хв.Справа № 280/4716/18 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянниковій О.А., та сторін

від позивача: адвокат Мітасов М.І., Подлужна Р.Г.,

від відповідача: Гончаренка А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного проваження адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства Промислова страховий Альянс (юридична адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, буд. 23)

до відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.08.2018 №0012021404.

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2018 року Приватне акціонерне товариство "Промислово страховий альянс" (надалі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач), в якій просило суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 03 серпня 2018 року № 0012021404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій на 2 243 045,00 грн.;

- податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області від 23 жовтня 2018 року № 30444-50/829 про сплату податкового боргу у сумі 3 156 627,36 грн.;

- рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.10.2018 № 845 про опис майна у податкову заставу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, які позивач не порушував, та відповідно, неправомірне визначення відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та штрафним санкціям за податковим повідомленням-рішенням, що оскаржується.

Ухвалою суду від 13.11.2018 позовна заява ПрАТ "Промислово страховий Альянс" залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

В межах встановленого судом строку позивач усунув недоліки позовної заяви .

Ухвалою від 21.11.2018 судом відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.12.18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для надання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечення на відповідь на відзив, запропоновано сторонам надати суду всі наявні у них докази по справі.

Представником відповідача через канцелярію суду (вх. №40270) був наданий відзив на позовну заяву. Відповідач позов не визнав. Стверджує, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки при списанні позивачем з балансу активів за рахунок резервного капіталу у вигляді цінних паперів в 2015-2016 роках на загальну суму 10 754 939,78 грн., позивач не визнав цю суму в бухгалтерському обліку доходом, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування. Крім того, за думкою відповідача, позивачем занижено справедливий розмір доходів від надання власного приміщення в оренду у 2015-2017 роках в порівнянні з вартістю оренди приміщення за аналогічний період, що використовувалось позивачем у власній господарській діяльності, на загальну суму 391 217,00 грн. Не включення позивачем в бухгалтерському обліку зазначених сум як доходів призвело до заниження податку на прибуток в загальному розмірі 2 006 308,00 грн. Внаслідок чого повідомленням-рішенням № 0012021404 від 03.08.18 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в сумі 2 006 308,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 236 737,00 грн.

Представником позивача через канцелярію суду (вх. №41375) була подана відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.

Представником позивача через канцелярію суду (вх. №41376) була подана заява про надання доказів по справі.

Представником позивача через канцелярію суду (вх. №41378) подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в який позивач з врахуванням відзиву відповідача на позов, та відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України заявив про зменшення розміру позовних вимог та просив суд розглянути тільки одну вимогу - про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 03 серпня 2018 року № 0012021404 про збільшення ПрАТ "Промислово страховий Альянс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій на 2 243 045, 00 грн. Одночасно, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачем заявлено клопотання про повернення із бюджету переплаченої суми судового збору в загальному розмірі 49 111, 40 грн.

Ухвалою суду від 17.12.18 заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято, підготовче засідання у справі відкладено на 14.01.2019.

Ухвалою суду від 17.12.18 клопотання позивача про повернення надмірно сплаченої суми судового збору задоволено в повному обсязі.

14.01.19 судом проведено підготовче засідання, закінчено підготовче провадження та за згодою представників сторін справу розглянуто по суті.

Представники позивача позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області в період з 01.06.2018 по 21.06.2018 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 27.06.2018 № 374/08-01-14-04/22134155.

З висновками акту перевірки від 27.06.2018р. ПрАТ "Промислово страховий Альянс" не погодилось, про що ним були надані заперечення на акт перевірки, які отримані відповідачем 06.07.18.

З питань, що були викладені в запереченнях позивача, в період з 18.07.2018 по 24.07.2018 на підставі п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 31.07.2018 № 446/08-01-14-04/22134155.

Зазначені акти містять висновки контролюючого органу про заниження платником податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в загальній сумі 2 006 308 грн., у тому числі: за 2015 р. на 1 059 362 грн., за 2016 р. на 921 441 грн., за 2017 р. на 25 505 грн.

За думкою податкового органу, заниження відбулося за рахунок того, що платником в бухгалтерському обліку не визнано доходом вартість списаних з балансу активів у вигляді цінних паперів на загальну суму 10 754 939, 78 грн. (у т.ч.: 2015 р. - 5 754 939, 78 грн., 2016 р. - 5 000 000 грн.), а також заниження справедливого розміру доходів від надання власного приміщення в оренду (операцій лізингу) на 391 217 грн. ( різниця між вартістю оренди приміщення за договором оренди з ТОВ "Культурний центр "Хортиця", та вартістю оренди по договору, наданого пов'язаній особі ТОВ "Асістанс Сервіс").

На підставі акта перевірки № 374/08-01-14-04/22134155 від 27.06.2018 (з урахуванням висновків акту від 31.07.2018 № 446/08-01-14-04/22134155), внаслідок порушення п.44.1, 44.2 ст.44 р.II, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 р.III Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Запорізькій області податковим повідомленням-рішенням від 03.08.2018р. № 0012021404 (далі - рішення) збільшило Приватному акціонерному товариству Промислово страховий Альянс грошове зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій на суму 2 243 045,00 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням на суму 2 006 308,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 236 737,00 грн.

На підставі положень ст. 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач оскаржив рішення відповідача в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 08.10.2018 № 32756/6/99-99-11-01-01-25 Державна фіскальна служба України залишила рішення контролюючого органу без змін, а скаргу платника без задоволення.

Вважаючи, що відповідачем неправильно застосовані норми податкового законодавства, що призвело до прийняття контролюючим органом протиправного рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 12-1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в редакції, що діяла до 01.01.2018, з 1 січня 2012 р. позивач здійснює складання фінансової звітності відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ), що не заперечується відповідачем.

Облік доходу, який виникає в результаті продажу товарів, надання послуг і використання активів іншими сторонами, результатом чого є проценти, роялті і дивіденди, здійснювався позивачем відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18). Пунктом 7 зазначеного стандарту визначено поняття доходу та справедливої вартості. Так, дохід - це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає в ході звичайної діяльності суб'єкта господарювання, коли власний капітал зростає в результаті цього надходження, а не в результаті внесків учасників власного капіталу. Справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана від продажу актива або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Пунктом 9 МСБО 18 передбачено, що дохід має оцінюватися за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню.

Керуючись рішеннями наглядової ради ПрАТ Промислово страховий Альянс від 30.12.2015, протокол № 11, та від 24.05.2016, протокол № 5/1, позивач списав активи у вигляді цінних паперів - акцій ВАТ Завод будівельних матеріалів Полісся у 2015 році на суму 5 754 939,78 грн. та інвестиційних сертифікатів ПАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс у 2016 році на суму 5 000 000,00 грн. Списання вартості цінних паперів відбулося у збитки за рахунок резервного капіталу, який відповідно до пункту 4.18 статуту ПрАТ Промислово страховий Альянс сформований у розмірі 15 відсотків статутного капіталу за рахунок відрахувань від чистого прибутку. У бухгалтерському обліку позивачем було здійснено наступні проведення операцій списання: з кредиту рахунка 352 Інші поточні фінансові інвестиції в дебет рахунка 431 Резервний капітал .

Підставою для знецінення (списання) активів у вигляді цінних паперів ВАТ Завод будівельних матеріалів Полісся стало прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2011 у справі № 2а-6419/11/2670 про припинення цієї юридичної особи, постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.06.2015 № 837-ЦД-1-Е про накладення санкцій за порушення на ринку цінних паперів, а також факт не переведення акцій цього товариства у бездокументарну форму відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства", що свідчить про фактичне припинення діяльності цього товариства.

Підставою для знецінення (списання) активів у вигляді цінних паперів ПАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс стали постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21.04.2016 № 468 Про включення ПАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності та № 469 Про зупинення обігу цінних паперів ПАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс . У той же час цінні папери цього фонду не анульовані. У позивача цінні папери ПАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс у кількості 1000 штук враховуються у позабалансовому обліку.

Зазначене встановлено актом перевірки та підтверджується обома сторонами.

Відповідач не заперечує право та необхідність списання з балансу позивача як фінансової установи неліквідних (знецінених) активів у вигляді цінних паперів. Однак вважає, що при здійсненні операцій такого списання, позивач повинен був в бухгалтерському обліку суми списання віднести до складу доходів, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток на загальних підставах відповідно до п.44.1, п.44.2 ст. 44. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідач вважає, що при списанні активів позивач повинен був визначити справедливу вартість акцій - ринкову оцінку, за якою повинна відбуватися звичайна операція продажу активу на дату оцінки за нинішніх ринкових умов відповідно до п. 2 МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості". Крім того, відповідач вважає, що за результатами попередньої документальної перевірки ПрАТ "Промислово страховий Альянс" по Акту від 02.07.2013 № 24/22-02/22134155 встановлено, що платником було збільшено витрати окремого обліку визначення фінансового результату по операціям з цінними паперами за рахунок включення придбання акцій ВАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс у розмірі 5 000 000,00 грн., що призвело до зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Висновки перевірки з цього питання платником не оскаржувались, отже, списання з балансу активів, вартість яких відносилась до витрат у попередніх періодах, є підставою для нарахування доходу по таким операціям (на суму списання цінних паперів), оскільки це співвідноситься із принципами ведення бухгалтерського обліку.

Суд не може погодитись із зазначеною позицію податкового органу в силу наступного.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Цією ж нормою права визначено, що для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Однак, при списанні (уцінці) активів доходи не виникають. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, зменшення активів відображається у кредиті рахунків, на яких ведеться облік активів, в той час як доходи відображаються за кредитом рахунків Класу 7 Доходи і результати діяльності . За правилами подвійного запису одночасне застосування двох рахунків за кредитом для відображення однієї господарської операції неможливе. Таким чином, списання активів з балансу підприємства можливо здійснити лише до складу витрат, а в бухгалтерському обліку у такому випадку виникають збитки.

Податковий орган помилково ототожнює операцію продажу цінних паперів за їх справедливою (ринковою) вартістю з операцією списання внаслідок знецінення (фактично втрати) цінних паперів. Для операції купівлі-продажу цінних паперів необхідно наявність двох сторін договору (продавця та покупця). Внаслідок операції купівлі-продажу право власності на цінні папери переходить від продавця до покупця. При списанні активів у вигляді цінних паперів учасником такої операції є одна особа (власник акцій) і переходу права власності на цінні папери до іншої особи не відбувається. Списання цінних паперів ВАТ Завод будівельних матеріалів Полісся та ВАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс здійснено позивачем за ціною їх придбання за рахунок резервного капіталу товариства. За таких обставин вимоги МСФЗ стосовно визначення вартості акцій за їх ринковою ціною позивачем порушені не були.

В період купівлі акцій ВАТ Завод будівельних матеріалів Полісся (2002 - 2006 років) та цінних паперів ВАТ ЗНВКІФ Інвестиції плюс (2012 р.) і до 01.01.2015 позивач відповідно до ПК України вів відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами. Відповідно до п. 153.8 ст. 153 ПК України, в редакції, що діяла до 01.01.2013, з метою оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами під терміном доходи розумілась сума коштів або вартість майна отримана (нарахована) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом або іншим способом відчуження цінних паперів. Під терміном витрати розумілась сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості.

З 01.01.2013 пункт 153.8 ст. 153 ПК України викладений у новій редакції. Відповідно до підпункту 153.8.1 цієї статті прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів.

Законом України від 06.12.2012 № 5519-VІ підрозділ 4 Особливості справляння податку на прибуток підприємств Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 31, частиною 2 якого встановлено, що при визначенні прибутків/збитків у порядку, визначеному пунктами 153.8 і 153.9 статті 153 цього Кодексу, витрати, понесені (нараховані) платниками податків при придбанні цінних паперів, деривативів, корпоративних прав, випущених в іншій, ніж цінні папери, формі до 1 січня 2013 року, враховуються при їх подальшому відчуженні в повному обсязі на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат.

Отже, Податковим Кодексом України визначено, що дохід від операцій з цінними паперами виникає тільки у разі відчуження цінних паперів за ціною, що перевищує ціну їх придбання.

Оскільки відчуження цінних паперів у цей період, тобто до 2015 року, позивач не здійснював, то він не міг включати витрати на придбання цінних паперів для цілей зменшення доходу з метою розрахунку податку на прибуток в цих періодах. При списанні (уцінці) активів згідно бухгалтерського обліку виникають збитки.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VІІІ Розділ ІІІ Податок на прибуток підприємств ПК України викладений у новій редакції, відповідно до якої статті 153 у цьому Кодексі немає. Таким чином об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств визначається відповідно до ст. 134 ПК України.

В той же час, Податковим кодексом України не передбачено, що вартість списаних з балансу активів у вигляді цінних паперів повинна визнаватися доходом підприємства, на який потрібно збільшувати фінансовий результат до оподаткування.

Отже, відповідач безпідставно посилається на порушення позивачем п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України. Списання цінних паперів за рахунок резервного капіталу (чистого прибутку) підприємства не може вплинути на заниження доходу платника для цілей оподаткування податком на прибуток та зменшення об'єкта оподаткування.

Суд вважає, що висновок відповідача щодо заниження позивачем доходів від надання власного приміщення в оренду на суму 391 217,00 грн., у тому числі за 2015 рік на 130 406,00 грн., за 2016 рік на 119 115,00 грн., за 2017 рік на 141 697,00 грн. також не ґрунтується на законі в силу наступного.

Висновок щодо заниження позивачем доходів від здачі в оренду власного приміщення здійснено фахівцями відповідача шляхом зіставлення розміру витрат (орендної плати), яку сплачує позивач за оренду приміщення, яке він використовує як орендар, для власних потреб за договором оренди, укладеним позивачем з ТОВ Культурний центр Хортиця , з розміром орендної плати, яку отримує позивач як орендодавець від здавання власного приміщення в оренду за договором оренди майна з ТОВ "Асістанс Сервіс". Справедливий розмір доходів ПрАТ "Промислово страховий Альянс" від надання власного приміщення в оренду визначено контролюючим органом на рівні витрат на оренду приміщення для здійснення власної діяльності в розрахунку на 1 квадратний метр. Загальна сума заниження доходу в розмірі 391 217,00 грн. визначена як різниця між вартістю оренди приміщення за договором оренди з ТОВ "Культурний цент "Хортиця" та вартістю орендної плати по договору надання приміщення в оренду пов'язаній особі ТОВ "Асістанс Сервіс".

Таким чином, за думкою відповідача розмір орендної плати, який позивач сплачує за користування приміщенням для власних потреб, має дорівнювати (не може бути меншим) розміру орендної плати за надання власного приміщення в оренду.

Надаючи правову оцінку зазначеним відносинам, суд погоджується з позицією позивача, що такі порівняння відповідача є неспіврозмірними.

Позивач є страховою компанією, фінансовою установою. Ставки орендної плати для розміщення фінансових установ зазвичай є вищими. В той же час орендар приміщення, яке належить позивачу, а саме ТОВ Асістанс Сервіс , є медичним закладом, який створено за участю позивача з метою організації надання медичних послуг застрахованим особам відповідно до договорів добровільного медичного страхування, укладених позивачем із страхувальниками. І комерційний інтерес позивача у співпраці з цією компанією полягає не стільки в отримуванні орендної плати за надання приміщення в оренду, а в організації останнім обслуговування страхувальників в галузі медичного страхування, яке є одним із видів страхової діяльності позивача.

Контролюючим органом також не враховано, що відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення, укладеним позивачем з ТОВ Культурний центр Хортиця , в орендну плату входить вартість спожитої електроенергії, холодної та гарячої води, теплозабезпечення, вивезення сміття, податок на землю, екологічний податок, у той час як згідно з договором оренди нежитлового приміщення, укладеним з ТОВ Асістанс Сервіс , усі комунальні послуги орендар сплачує окремо від орендної плати.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі:

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію і послуги відповідно до закону;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу (ЦК) України. Плата за користування майном регулюється ст. 762 ЦК України, згідно з якою за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Жодним нормативним актом не встановлені для юридичних осіб приватного права граничні ( в тому числі мінімальні) розміри орендної плати.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 10 МСБО 18 "Дохід" сума доходу визначається шляхом угоди між суб'єктами господарювання та покупцем або користувачем активу. Сума доходу оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка має бути отримана з урахуванням суми будь-якої торговельної знижки чи знижки з обсягу, що надаються суб'єктом господарювання.

Починаючи з 01.01.2015 податок на прибуток розраховується виходячи з бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за міжнародними стандартами фінансової звітності, відкорегованого на різниці, передбачені ПК України.

Відповідно до зазначених норм визначення доходу підприємства, платником правомірно віднесено на доходи суму орендної плати, отриману від ТОВ "Асістанс Сервіс", яка визначена сторонами в договорі оренди нерухомого майна. У позивача не було підстав відносити на доходи суми орендної плати, які він від ТОВ "Асістанс Сервіс" не отримував та не повинен був отримувати.

Висновки відповідача стосовно зменшення позивачем доходів до оподаткування від заниження орендної плати у відносинах з ТОВ "Асістанс Сервіс" в розмірі 391 217, 00 грн. ґрунтуються на припущеннях та не можуть мати юридичних наслідків.

З огляду на зазначене суд прийшов до того, що висновки перевірки щодо заниження позивачем оподаткованого доходу внаслідок списання активів у вигляді цінних паперів на загальну суму 10 754 939, 78 грн. та заниження доходів від оренди на 391 217, 00 грн. є безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданнями адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства відноситься, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, встановлені в Акті перевірки від 27.06.2018 № 374/08-01-14-04/22134155 з врахуванням акта додаткової перевірки від 31.07.2018 № 446/08-01-14-04/22134155, доводи позивача не спростовані, висновки податкового органу є помилковими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.

Таким чином, відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір, що підтверджується платіжним дорученням від 01.11.2018 №252 на суму 33645,68 грн.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Промислова страховий Альянс (юридична адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, буд. 23) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 03.08.2018 №0012021404 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 03.08.2018 №0012021404 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу з податку на прибуток страхових організацій на 2243045,00 грн..

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Приватного акціонерного товариства Промислова страховий Альянс (юридична адреса: 69001, м. Запоріжжя, вул. Сергія Тюленіна, буд. 23) сплачений судовий збір у розмірі 33 645 (тридцять три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 22 січня 2019 року.

Суддя Р.В.Сацький