Рішення

від 11.01.2019 по справі 0840/4089/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 січня 2019 року Справа № 0840/4089/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О. розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ТРІСА" (69037, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 3, офіс 63; код ЄДРПОУ 32419884)

до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8; код ЄДРПОУ 39292197)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "ТРІСА" (далі - позивач, ПП "ТРІСА") до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 895212/32419884 від 27 серпня 2018 року;

- зобов'язати відповідача-1 зареєструвати податкову накладну № 18 від 16 липня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних у день її направлення, а саме 27 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 31 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2018 року відкладено підготовче судове засідання на 28 листопада 2018 року.

28 листопада 2018 року в судовому засідання оголошено перерву до 18 грудня 2018 року.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПП "ТРІСА" складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну № 18 від 16 липня 2018 року, проте, позивачем було отримано квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, в яких зазначено, що документи прийнято, але реєстрація зупинена. Зазначає, що підставою для зупинення реєстрації всіх податкових накладних стало те, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв'язку з чим позивачу запропоновано надати додаткові документи та пояснення по вказаним накладним. Вказує, що позивач скористався наданим правом та подав по податковій накладній пояснення та пакет документів, проте, незважаючи на подання всіх необхідних документів позивач отримав рішення про відмову у реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.

Позивач вважає прийняте рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН необґрунтованим, протиправним та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства України, оскільки оскаржуване рішення не містить підкреслень тих документів, які на думку відповідачів не надані, що в свою чергу робить ці рішення формальними та такими, що не ґрунтуються на результатах аналізу пакету документів платника податків. Крім того, позивач вказав і на ту обставину, що Приватне підприємство "ТРІСА" не підпадає під критерії ризиковості, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, а також надав на адресу відповідача всі необхідні документи, які підтверджують законність здійснення позивачем господарської діяльності та реальне виконання операцій, за якими складено податкову накладну, проте, відповідачем не надано належної оцінки поданим документам.

В обґрунтування заперечень послався на те, що реєстрація податкових накладних виписаних Приватним підприємством "ТРІСА" № 18 від 16 липня 2018 року була зупинена у зв'язку з тим, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

ПП "ТРІСА" є юридичною особою, що була створена 28 березня 2003 року. Основним видом діяльності підприємства є - оптова торгівля.

В межах господарської діяльності між ПП "ТРІСА" та ТОВ "АМІАТА" (покупець) був укладений договір поставки № 717 від 11 травня 2016 року, згідно якого позивач зобов'язується поставляти товар по цінах та в асортименті передбаченому в договорі та додатковій угоді до нього.

16 липня 2018 року було складено видаткову накладну № ДТ-000319 та здійснено поставку товару (сумки жіночі, чоловічі, рюкзаки) вартістю 55470,90 грн., в тому числі податок на додану вартість 55470,90 грн.

Факт придбання товару, що був реалізований, який належав ПП ТРІСА підтверджується наступними правочинами, а саме: договір поставки № 21/2017 від 01 вересня 2017 року, за яким придбані сумки та рюкзаки (рахунки на оплату № 157 від 10 липня 2018 року, № 158 від 13 липня 2018 року; видаткові накладні № 157 від 10 липня 2018 року, № 158 від 13 липня 2018 року, банківська виписка від 29 серпня 2018 року, висновок державно санітарно-епідеміологічної експертизи № 602-123-20-1/35601 від 17 листопада 2017 року).

Факт наявності у позивача товару, що був реалізований підтверджується також звітом про переміщення товарів на складах по рахунку № 281 та інвентаризаційним описом за період з 01 липня 2018 року по 18 липня 2018 року.

Суд також зазначає, що у позивача наявні приміщення для ведення господарської діяльності офісні та складські приміщення, що підтверджується долученими до матеріалів справи: договором суборенди нежитлового приміщення № 11/П-18 від 01 липня 2018 року та акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 01 липня 2018 року, договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 02 січня 2018 року та акт № 1 приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення від 02 січня 2018 року).

Відповідно до приписів Податкового кодексу України позивачем було складено податкову накладну № 18 від 16 липня 2018 року та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції № 1 від 27 липня 2018 року податкову накладну № 18 від 16 липня 2018 року прийнято, але реєстрація зупинена з посиланням на наступне: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16 липня 2018 року № 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6., пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року, Позивачем було направлено на адресу ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних /розрахунків коригування, реєстрація яких зупинено № 1 від 22 серпня 2018 року, а також надані копії документів на підтвердження господарської операції, що підтверджується квитанцією № 2 від 22 серпня 2018 року.

Рішенням комісії № 895212/32419884 від 27 серпня 2018 року було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 18 від 16 липня 2018 року. Підставою відмови вказано: ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

04 вересня 2018 року на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування № 895212/32419884 від 27 серпня 2018 року позивачем була подана скарга, яка зареєстрована за № 9185754927 з первинними підтверджуючими документами здійснення господарської операції.

Рішенням комісії з питань розгляду скарг № 30000/32419884/2 від 12 вересня 2018 року скаргу залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача в реєстрації податкової накладної, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам які виникли, суд виходив з наступного.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У даному випадку датою виникнення податкових зобов'язань є дата здійснення поставки товару.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

У разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 цієї статті, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно положення пункту 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2статті74 цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Згідно положення підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України).

Зазначена комісія приймає рішення про: - реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; - відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної була зупинена у зв'язку з її відповідністю, як зазначено контролюючим органом, підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У Листі Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року "Критерії ризиковості платника податку", зокрема, зазначено: " 1. Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України ; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником."

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, відповідачем також не надано суду ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Належної мотивації підстав та причин віднесення ПП "ТРІСА" до ризикових платників податків оскаржувані рішення не містять.

У пунктах 18-21 "Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затвердженому 21 лютого 2018 постановою Кабінету Міністрів України № 117, передбачено: "18. Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. 19. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м.Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). 20. Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. 21. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства".

Згідно пункту 2 "Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації", затвердженого 13 червня 2017 року наказом Міністерства фінансів України № 566, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 752/30620 (надалі - "Порядок роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації"), комісія є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених пунктом 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації".

Як зазначено у пункті 18 "Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації", комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отриманні з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).

Відповідачем не надано до суду доказів додержання вимог пункту 21 "Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації", пункту 18 "Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації", результатів проведених звірок/перевірок інформаційних джерел та наданих позивачем документів.

Відтак, відповідачем документально не доведено додержання процедури розгляду матеріалів.

Крім того, контролюючим органом не висувалась вимога щодо надання позивачем конкретних документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У позивача, на думку суду, були наявні документи достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Відповідачами не наведено жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю учасників зазначених операцій, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії учасників операцій були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям.

В свою чергу, представником позивача до матеріалів адміністративної справи надано документи первинної податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з ТОВ "АМІАТА", які свідчать про реальність здійснених господарських операції та вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, надано копії договору про надання правової допомоги № 4 від 30 серпня 2018 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги № 4 від 30 серпня 2018 року, акт № Д4/1 надання послуг з правової (правничої) допомоги від 28 листопада 2018 року на загальну суму гонорару 5000,00 грн., платіжне доручення № 1046 від 27 листопада 2018 року.

З наданих документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. за збір доказів, підготовку (правове та нормативне обґрунтування) та подання позовної заяви, участь у судових засіданнях тощо.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. згідно з платіжними дорученнями від 25 вересня 2018 року № 247.

Відповідно до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судових витрат, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "ТРІСА" (69037, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 3, офіс 63; код ЄДРПОУ 32419884) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, буд. 8; код ЄДРПОУ 39292197) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ДФС України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 895212/32419884 від 27 серпня 2018 року.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 18 від 16 липня 2018 року у Єдиному реєстрі податкових накладних у день її направлення, а саме 27 липня 2018 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "ТРІСА" суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Приватного підприємства "ТРІСА" витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 11 січня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко