Постанова

від 10.06.2019 по справі 0840/4089/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/4089/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представника відповідачів Радової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 р. (суддя Лазаренко М.С, повне судове рішення складено 11.01.2019 р.) в справі № 0840/4089/18 за позовом Приватного підприємства Тріса до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Тріса звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 895212/32419884 від 27.08.2018 р., зобов`язання ДФС здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкової накладної № 18 від 17.07.2018 р.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення комісії ДФС України про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН № 895212/32419884 від 27.08.2018 р., зобов`язано ДФС зареєструвати податкову накладну № 18 від 16.07.2018 р. в ЄРПН у день її направлення, а саме 27.07.2018 р.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову. Апелянтом зазначено про не врахування ненадання позивачем документів на підтвердження здійснення поставки товару, отримання оплати. При цьому вважає неправильним зазначення судом першої інстанції про відсутність належної мотивації у спірному рішенні, оскільки форма рішення затверджена як додаток 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 117 від 21.02.2018 р., та не передбачає внесення додаткових відомостей індивідуально для кожного випадку зупинення реєстрації податкової накладної. Стосовно порушення норм процесуального права вказує про ненадання судом першої інстанції правової оцінки доводам відповідача.

В судовому засіданні представник відповідачів апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в межах господарської діяльності між ПП Тріса та ТОВ Аміата (покупець) укладений договір поставки № 717 від 11.05.2016 р., згідно з яким позивач зобов`язується поставляти товар по цінах та в асортименті, передбаченому в договорі та додатковій угоді до нього.

16.07.2018 р. складено видаткову накладну № ДТ-000319 та здійснено поставку товару (сумки жіночі, чоловічі, рюкзаки), на загальну суму 55470,90 грн.

Факт придбання товару, що був реалізований, суд першої інстанції вважав підтвердженим відповідними первинними документами та договорами, а також відомостями бухгалтерського обліку.

У позивача наявні приміщення для ведення господарської діяльності (офісні та складські приміщення).

Позивачем складено податкову накладну № 18 від 16.07.2018 р., яку направлено для реєстрації в ЄРПН.

Згідно з отриманою квитанцією № 1 від 27.07.2018 р. податкову накладну № 18 від 16.07.2018 р. прийнято, але реєстрація зупинена з посиланням на наступне: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 16 липня 2018 року № 18 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем направлено на адресу ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинено, № 1 від 22.08.2018 р., а також надані копії документів на підтвердження господарської операції, що підтверджується квитанцією № 2 від 22.08.2018 р.

Рішенням комісії № 895212/32419884 від 27.08.2018 р. відмовлено у реєстрації податкової накладної № 18 від 16.07.2018 р. із зазначенням підстави: ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які з них складені з порушенням законодавства, як зазначено у спірному рішенні, і в чому саме полягають ці порушення, та зазначив, що сукупність первинних документів не дають підстав для сумніву, що проведені операції відповідають специфіці діяльності позивача, реальність та фактичність вищезазначених операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення та вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, оскільки іншого ефективного способу захисту порушеного права позивача не існує.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ПП Тріса як постачальником та ТОВ Аміата як покупцем укладено договір поставки № 717 від 11.05.2016 р. Правовідносини між позивачем та покупцем підтверджуються договором поставки, специфікаціями, податковою, видатковими накладними, платіжними документами, іншими первинними документами.

Так, 16.07.2018 р. позивачем складено видаткову накладну № ДТ-000319 та здійснено поставку товару (сумки жіночі, чоловічі, рюкзаки), вартістю 55470,90 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9245,15 грн.

Факт придбання товару, що був реалізований, доводиться відповідними первинними документами та договорами, відомостями бухгалтерського обліку, документами на внутрішнє переміщення товару.

Позивачем складено податкову накладну № 18 від 16.07.2018 р., яка в електронному вигляді подана на реєстрацію в ЄРПН.

Згідно з квитанцією № 1 від 27.07.2018 р. подана на реєстрацію позивачем податкова накладна прийнята контролюючим органом, проте реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Позивачем в електронному вигляді надано контролюючому органу пояснення та документи на підтвердження реальності господарської операції.

Рішеннями комісії ДФС України № 895212/32419884 від 27.08.2018 р. відмовлено у реєстрації податкової накладної № 18 від 16.07.2018 р.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Пунктом сьомим розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом Державної фіскальної служби України № 959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

При цьому Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, втратили чинність 25.05.2018 р.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оспореного рішення хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, на виконання вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у періоді, в якому виникли спірні правовідносини, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

За змістом пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18 комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Пунктами 12, 13 Порядку № 117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 14 Порядку № 117 визначено перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, який включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідних рішень Комісії, оскільки у квитанції відповідачем не вказано ані конкретного критерію ризиковості, ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Порядком № 117.

Натомість платником податків надано контролюючому органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Всупереч визначеному у рішенні підставах його прийняття контролюючим органом у рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Також суд вказує на те, що зупинення реєстрації податкової накладної як передумови прийняття відповідного рішення Комісії на підставі критеріїв ризиковості, визначених виключно листом ДФС від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18, є безпідставним.

З цього приводу суд зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 р. в справі № 822/1878/18.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій, мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення нормативно-правовим актом та, відповідно, контролюючим органом конкретної підстави віднесення господарської операції чи платника податку до категорії ризикових. Вживання контролюючим органом загального посилання на пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості, як в цьому випадку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Доводи апелянта про не врахування ненадання позивачем документів на підтвердження здійснення поставки товару, отримання оплати суд вважає необґрунтованими з тих підстав, що контролюючим органом в квитанції № 1 від 27.07.2018 р. не зазначено конкретного переліку таких документів, що позбавило платника податку можливості виконати вимоги контролюючого органу.

Посилання апелянта на необґрунтоване зазначення судом першої інстанції про відсутність належної мотивації у спірному рішенні через те, що форма рішення затверджена як додаток 2 Порядку № 117 та не передбачає внесення додаткових відомостей індивідуально для кожного випадку зупинення реєстрації податкової накладної, є безпідставними та спростовуються приведеними вище висновками суду щодо обов`язковості обґрунтованості та вмотивованості будь-якого індивідуального акту як рішення суб`єкта владних повноважень.

Зазначення відповідачем таких порушень судом першої інстанції норм процесуального права як ненадання оцінки доводам відповідача є хибним, оскільки судом першої інстанції розглянуто доводи відповідача, яким в судовому рішенні надана правова оцінка.

Апелянтом в апеляційній скарзі не приведено мотивів у спростування висновків суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання ДФС здійснити реєстрацію податкової накладної.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 117 податкова накладна /розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений і вказане рішення не можливо визнати втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки ним такі повноваження були самостійно реалізовані шляхом прийняття оскаржених рішень, які були предметом судового контролю у межах цієї справи.

При цьому обов`язок здійснення реєстрації податкової накладної покладається на ДФС, оскільки відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Отже, суд визнає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 р. в справі № 0840/4089/18 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 р. в справі № 0840/4089/18 за позовом Приватного підприємства Тріса до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 10.06.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.06.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш