Рішення

від 17.01.2019 по справі 0540/8007/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 р. Справа№0540/8007/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області відповідно до якого просив суд визнати бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, щодо відмови у виплаті щомісячних страхових виплат (призначених безстроково) починаючи з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року у розмірі 30606,50 грн. протиправною; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість за страховими виплатами (призначених безстроково) перед ОСОБА_1, у розмірі 30606,50 грн., а саме у період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 рік та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою (довідка НОМЕР_2 від 20.12.2017р., з 2015 року довідка НОМЕР_3), пенсіонером та інвалідом 3 групи, встановленої 01.04.2004 року Обласною медико-соціальною експертною комісією №3 на підставі акту №1142, внаслідок професійного захворювання, безстроково.

До 2014 року отримував страхові виплати (безстроково) у відділенні Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області Кіровське відділення (Далі - ФССУ). Однак внаслідок окупації зазначеного населеного пункту, отримував належні йому виплати у ФССУ Краматорське відділення. З 01.12.2015р. страхові виплати Краматорським відділенням ФССУ було припинено.

02.01.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Словянського відділення ФССУ з заявою про продовження страхових виплат, які почав отримувати з січня 2018 року.

Заборгованість за період з 01.12.2015р. по 31.12.2017р у розмірі 30606,50грн. не сплачена.

Просив суд визнати причини пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду з 31.07.2018 року.

Ухвалою суду від 10 вересня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 25 вересня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 вересня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що позивачем порушений строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, а саме шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того звернув увагу суду на ту обставину, що з 01.12.2015р. відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Барвінківському районі Харківської області позивачу були припинені щомісячні страхові виплати у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про тимчасове місце реєстрації та з цього періоду виплати позивач не отримував, про що йому було відомо. Будь-яких заходів з приводу поновлення страхових виплат протягом шестимісячного строку позивач не приймав: не звертався ні до відділення Фонду, ні до управління соціального захисту населення, ні до суду. Звернувся позивач до Слов'янського відділення Фонду лише 02.01.2018р.

З 01.10.2014р. по 30.11.2015р. позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа з м. Кіровське Донецької області (м. Хрестівка згідно Постанови Верховної Ради України від 12.05.2016р. №1351-VIII у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Барвінківському районі Харківської області (нині з 01.08.2017р. - Лозівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області) та отримував щомісячні страхові виплати у зв'язку із трудовим каліцтвом, яке отримане 31.08.2001р. У відповідності до Постанови начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Барвінківському районі Харківської області від 01.12.2015р. №2002/1783/1783/14 позивачу припинені щомісячні страхові виплати з 01.12.2015р. у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про тимчасове місце реєстрації.

Починаючи з 01.12.2015р. по 31.12.2017р. позивач не перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у будь-якому робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або з 01.08.2017р. у Фонді соціального страхування України.

За даними відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Кіровське (Хрестівка)Донецької області (код ЄДРПОУ 25967890) згідно постанови КМУ від 07.11.2014р. №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства було переміщено на територію, що контролюється українською владою, в саме в м. Краматорськ Донецької області та 19.08.2017р. було припинено шляхом реорганізації - приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Хрестівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було припинено з 01.01.2018р. та відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 26.10.2017р. №272 виконання статутних завдань цього відділення були передані Краматорському міському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в тому числі ведення обліку страхових виплат потерпілим на виробництві з м. Кіровське (Хрестівка)Донецької області.

З 02.01.2018р. позивач перебуває на обліку у Слов'янському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа з м.Кіровське (м.Хрестівка) Донецької області (довідка ВПО від 20.12.2017р. НОМЕР_2), якому з 01.01.2018р. по теперішній час відділенням Фонду були призначені та сплачуються щомісячні страхові виплати у зв'язку із виробничою травмою від 31.08.2001р.

Щодо сплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, Слов'янським відділенням був зроблений запит до Краматорського міського відділення та 28.03.2018р. отримана відповідь від 15.02.2018р. №01-04.2/512 про проведення донарахувань щомісячних страхових виплат позивачу Слов'янським відділенням Фонду.

На підставі діючого законодавства, листа Краматорського міського відділення Фонду Слов'янським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області позивачу 06.04.2018р. були донараховані щомісячні страхові виплати з 01 грудня 2015р. по 28 лютого 2017р. та з 01.03.2017р. по 31 грудня 2017р. В пунктах 3 відповідних постанов Фонду зазначено, що щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, у якому вона призначена , тобто з виплатою на травень 2018р.

Однак за цей час відбулись зміни у діючому законодавстві, а саме була прийнята постанова КМУ від 25.04.2018р. №335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016р. №365 , яка набула чинності 12.05.2018р., у зв'язку з чим було припинено фінансування відділень Фонду для сплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період.

Пункт 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2016р. №365 викладений в новій редакції:

15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України .

Аналогічні приписи містять і пункти 16, 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування від 08.06.2016р. №365:

п.16 - Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України .

п.18 Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України .

Таким чином, на сьогоднішній день не затверджений порядок сплати сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, внутрішньо переміщеним особам, тому відсутні законні підстави для сплати боргів позивачу Фондом соціального страхування України.

Відповідач також зазначив, що на даний момент, проведення внутрішньо переміщеним особам соціальних виплат, які не виплачені за минулий період з травня поточного року здійснюється з додержанням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 , в якому зазначено що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

25 вересня 2018 року провадження у справі було відкладено на 09 жовтня 2018 року.

09 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року від представника позивача надійшла заява про визнання причини строку звернення до суду поважними та просив суд поновити пропущених з поважних причин строк звернення до суду.

Ухвалою від 29 жовтня 2018 року суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20 листопада 2018 року.

20 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 04 грудня 2018 року.

У судовому засідання 04 грудня 2018 року оголошена перерва до 18 грудня 2018 року.

Ухвалю від 18 грудня 2018 року закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 14 січня 2018 року.

У судовому засіданні 14 січня 2018 року оголошена перерва до 17 січня 2019 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом 3 групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та довідками МСЕК, які долучені до матеріалів справи.

Згідно довідки від 20.12.2017 року НОМЕР_2 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, позивач був взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_1

З 01.10.2014 року по 30.11.2015 року позивач перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа з м. Кіровське Донецької області (м. Хрестівка) (зазначене місто тимчасово не контролюється українською владою) у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Барвінківському районі Харківської області (з 01.08.2017 р. - Лозівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області), що підтверджується копією листа Лозівського відділення Фонду від 23.01.2018р. №20-01-11-77 та отримував щомісячні страхові виплати у зв'язку із трудовим каліцтвом.

З 01.12.2015 року виплати припинені відповідно до Постанови начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Барвінківському районі Харківської області № 2002/1783/1783/14 у зв'язку із закінченням терміну дії довідки про тимчасове місце реєстрації.

Доказів того, що позивач у період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа у будь-якому робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України або з 01.08.2017р. у Фонді соціального страхування України сторонами суду не надано.

За інформацією відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровське (Хрестівка) Донецької області (код ЄДРПОУ 25967890) у якому на обліку до проведення АТО перебував позивач, згідно постанови КМУ від 07.11.2014р. №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства було переміщено на територію, що контролюється українською владою, в саме в м. Краматорськ Донецької області та 19.08.2017р. було припинено шляхом реорганізації - приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Хрестівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було припинено з 01.01.2018р. та відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 26.10.2017р.№272 виконання статутних завдань цього відділення були передані Краматорському міському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в тому числі ведення обліку страхових виплат потерпілим на виробництві з м. Кіровське (Хрестівка) Донецької області.

У відповідності до Постанови відповідача від 05 лютого 2018 року № 0536/6667/ 6667/15 Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 січня 2018 року позивачу призначена перерахована щомісячна страхова виплата у розмірі 1767, 23 грн.,виплати провадити з 01 січня 2018 року безстроково, вважати такою що втратила чинність постанова № 2002/1783/1783/14 від 01 грудня 2015 року.

Постановою відповідача від 19 березня 2018 року № 0536/6667/6667/16 Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2018 року позивачу призначена перерахована щомісячна страхова виплата у розмірі 2120, 68 грн., виплати провадити з 01 березня 2018 року безстроково, вважати такою що втратила чинність постанова № 0536/6667/6667/15 від 05 лютого 2018 року.

Відповідач звернувся із запитом до Краматорського міського відділення та 28.03.2018р. отримана відповідь від 15.02.2018р. №01-04.2/512 про проведення донарахувань щомісячних страхових виплат позивачу Слов'янським відділенням Фонду.

Постановою відповідача від 06 квітня 2018 року № 0536/6667/6667/17 Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу була продовжена раніш призначена щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку , в розмірі 1118,66 грн., виплати провадити з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2017 року включно. Також було зазначено - провести нарахування щомісячних виплат із зазначенням грошових сум за вищезазначений період.

Постановою відповідача від 06 квітня 2018 року № 0536/6667/6667/18 Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року позивачу призначена перерахована щомісячна страхова виплата у розмірі 1382, 66 грн., виплати провадити з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2017 року включно, вважати такою що втратила чинність постанова від 06 квітня 2018 року № 0536/6667/6667/17. Також було зазначено - провести нарахування щомісячних виплат із зазначенням грошових сум за вищезазначений період.

Крім того, відповідачем надана Довідка про доходи позивача, відповідно до якої позивачу нарахована сума виплат у розмірі 30606,50 грн., при цьому зазначено, що ця сума не сплачена на користь позивача.

Позивач вважає дії відповідача протиправними та звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Спірним питанням у даній справі є протиправність відповідача щодо відмови у виплаті щомісячних страхових виплат (призначених безстроково) починаючи з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року у розмірі 30606,50 грн., зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість за страховими виплатами (призначених безстроково) перед ОСОБА_1, у розмірі 30606,50 грн., а саме у період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 рік.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 р. №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

У відповідності до вимог ст. 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, виплата страхових виплат позивачу припинена з підстав отримання інформації про закінчення терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи, а також пункту 15 постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 335 від 25.04.2018 року) орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України . До теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено.

Водночас, статтею 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування такої підстави для припинення страхових виплат не встановлено.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини суд звертається до положень Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні запроваджено не було.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Стаття 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , місце проживання це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 Цивільного Кодексу України місце проживання фізичної особи це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про запобігання та протидії дискримінації в Україні дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (соціальні виплати ) (справа Мюллер проти Австрії ).

У рішенні від 8 липня 2004 року Ілашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України , Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Отже, як Законом України Про запобігання та протидії дискримінації в Україні , так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях.

У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи відмову відповідача в поновленні страхових виплат, суд вважає, що відповідач діяв не у передбачений законом спосіб, порушуючи право позивача на отримання страхових виплат

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхових виплат незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

У відповідності до Постанови Великої Палати Верховного суду (Справа 243/3505/16-ц, провадження № 14-271цс18) від 20 вересня 2018 року остання зазначила, що у зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені в касаційній скарзі доводи щодо неврахування судами того, що позивач належить до осіб, які до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто не мають статусу внутрішньо переміщених осіб, а виплата заборгованості зі страхових виплат покладена на те відділення, де потерпілий зареєстрований як тимчасово переміщений при написанні заяви про виплату заборгованості до відділення, де на теперішній час отримує страхові виплати, а також щодо неможливості виконання рішення через відсутність фінансування .

Таким чином, зміна позивачем місця проживання, відсутність довідки переміщеної особи не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, страхових виплат.

Суд не погоджується з запереченням відповідача, що заборгованість за минулий період буде сплачена після прийняття відповідної постанови Кабінету Міністрів України. Суд зазначає, що з квітня 2018 року по час прийняття рішення по справі, така постанова Кабінету Міністрів України не прийнята. Крім того, суд звертає увагу сторін, що конституційне право позивача на отримання соціальних виплат не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата страхових виплат є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини з порушенням принципу верховенства права та принципу правової визначеності.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи страхові виплати позивачу за період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати страхових виплат за вищезазначений період та зобов'язанням відповідача виплатити заборгованість у розмірі 30606,50 грн., а саме за період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року.

У відношенні позовних вимог позивача щодо зобов'язання відповідача нарахувати суму заборгованості, то у цій частині позову позивачу повинно бути відмовлено, оскільки матеріалами справи підтверджується факт нарахування заборгованості у розмірі 30606,50 грн.

Відносно клопотання представника відповідача щодо застосування строку встановленого ст.122 КАСУ, якою передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дійсно, такий строк обмежується 6 місяцями, або строком встановленим іншими законами.

Так, у відповідності до ч.4 ст.47 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Враховуючи ту обставину, що виплата належних позивачу страховий виплат була припинена з 01.12.2015 року не у спосіб, передбачений Законом (закінчення строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи) та враховуючи той факт, що позивач знаходиться на обліку у відповідача з 02.01.2018 року, то позов заявлений межах трирічного строку, то позивачем не пропущений строк звернення до суду.

Що стосується вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача подання до суду звіту про виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивачем сплачений судовий збір суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень суму судових витрат у розмірі 704,80 грн. на користь позивача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області про визнання бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, щодо відмови у виплаті щомісячних страхових виплат (призначених безстроково) починаючи з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року у розмірі 30606,50 грн. протиправною; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість за страховими виплатами (призначених безстроково) перед ОСОБА_1, у розмірі 30606,50 грн., а саме у період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 рік - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, щодо відмови у виплаті щомісячних страхових виплат (призначених безстроково) починаючи з 01.12.2015 року по 31.12.2017 року у розмірі 30606,50 грн. ОСОБА_1, протиправною.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області виплатити заборгованість за страховими виплатами (призначених безстроково) перед ОСОБА_1, у розмірі 30606,50 грн., а саме у період з 01.12.2015 року по 31.12.2017 рік.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов'янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, (84122, Донецької області, м. Слов'янськ, вул. Василівська, 16 ЄДРПОУ 41417421) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.