Рішення

від 04.12.2018 по справі 584/317/18

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/317/18 Провадження №2/574/415/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Лігерко Т.О.

в присутності

позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Сафонівська сільська рада Путивльського району Сумської області та приватний нотаріус Путивльського нотаріального округу Пустовойтов Ілля Віталійович, про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з цим позовом, уточнивши який зазначили, що ОСОБА_6 є їхнім батьком, який пішов із сім'ї та став фактично проживати із відповідачкою без реєстрації шлюбу, з якою разом працював у Волокитинській сільській раді Путивльського району Сумської області, де він працював головою, а відповідачка секретарем. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. У визначений законом строк спадщину вони прийняли, подавши відповідні заяви до органів нотаріату. Тоді їм стало відомо, що 23.12.2014 року їхній батько нібито склав заповіт на ім'я відповідачки, який був посвідчений секретарем Сафонівської сільської ради Путивльського району Сумської області, в якому заповів їй автомобіль ВАЗ-219010, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаний заповіт був зареєстрований Сумською філією ДП Національні інформаційні системи лише 12.12.2017 року, тобто після смерті батька. Вважали, що вказаний заповіт батько не підписував, а тому просили визнати його недійсним.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини викладені в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав, просив справу розглянути без його участі, про що повідомив суд письмовою заявою.

Відповідачка ОСОБА_4 про дату, час і місце судового засідання повідомлена належними чином, в судове засідання не з'явилася по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи не надала. З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи провести без її участі. В матеріалах справи наявний письмовий відзив відповідачки на позов, в якому остання зауважила, що ОСОБА_6 дійсно склав на неї заповіт, який був посвідчений секретарем Сафонівської сільської ради, яким заповів на її користь автомобіль. Заповіт посвідчений в іншій сільській раді, так як останній не мав права посвідчувати його за місцем проживання, бо очолював Волокитинську сільську раду, а вона працювала там секретарем. Хоча вони і проживали з ним однією сім'єю, однак їй нічого не було відомо про його наміри заповісти на її користь автомобіль. Вважала, що заповіт складений ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, сумнівів у волевиявленні останнього немає, а тому просила відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідачки ОСОБА_7 просив справу розглянути без його участі, вважав, що висновок почеркознавчої експертизи є неповним, оскільки експертом не були досліджені всі зразки почерку та підпису, а тому вважав його неналежним та недопустимим доказом.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо паредмета спору приватний нотаріус Путивльського нотаріального округу Пустовойтов І.В. в задоволенні позову не заперечував, просив розгляд справи провести без його участі, про що повідомив суд письмовим листом.

Представник Сафонівської сільської ради Путивльського району Сумської області про дату, час і місце судового засідання повідомлений належними чином, в судове засідання не з'явився по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи не надав. З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі, однак з врахуванням його позиції щодо невизнання позову висловленої в заяві від 26.04.2018 року (а.с.58).

Свідок ОСОБА_8 показала, що вона працює секретарем Сафонівської сільської ради. ОСОБА_6 приїздив у справах до голови сільради і вони звернулися до неї з питанням посвідчення заповіту на автомобіль. ОСОБА_6 особисто його підписав. Чому заповіт так пізно був внесений до Спадкового реєстру не розуміє, так як вони своєчасно його направили до відповідного органу.

Вислухавши пояснення позивачів, покази свідка, дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ромни Сумської області, є батьком позивачів, що підтверджується свідоцтвом про смерть, копіями паспортів позивачів, їхніми свідоцтвами про народження (а.с.16-25,27-29).

Шлюб між ним та ОСОБА_9 матір'ю позивачів, було розірвано 14.03.2007 року, про що відділом РАЦС Путивльського РУЮ Сумської області вчинено актовий запис №18 (а.с.30).

Позивачі, будучи спадкоємцями першої черги за законом в силу ст.1261 ЦК України, у визначений законом спосіб прийняли спадщину подавши до приватного нотаріуса Путивльського нотаріального округу відповідні заяви, у зв'язку з чим, останнім 22.01.2018 року була заведена спадкова справа №6/2018, що підтверджується поясненнями позивачів, Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі (а.с.32).

За життя ОСОБА_6 був складений заповіт, посвідчений 23.12.2014 року секретарем виконавчого комітету Сафонівської сільської ради Путивльського району Сумської області ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за №53, відповідно до якого ОСОБА_6 належний йому на праві власності автомобіль марки ВАЗ 219010, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_4 (а.с.26,33).

Згідно з приписами ст.ст.1217,1233 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 цього Кодексу передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Позивачі оспорюють заповіт, складений від імені їхнього батька ОСОБА_6, так як останній не підписував його.

З положень ст. 1247 та ст.1257 ЦК України вбачається, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Статтею 215 цього Кодексу визначено, що підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, якою передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 статті 207 ЦК встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 02.05.2018 року призначено судово-почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручено експертам Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса (а.с.64,65).

Відповідно до висновку експертизи підпис від імені ОСОБА_6 у графі Підпис у заповіті складеному 23.12.2014 року та зареєстрованому в реєстрі за №53 на ім'я ОСОБА_4, - виконаний за допомогою пасти кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_6, а іншою особою (а.с.129-143).

Оцінюючи вказаний висновок експертизи, суд вважає його обґрунтованим, повним та достовірним.

Доводи представника відповідачки, що вказаний висновок не можна вважати повним, оскільки експертом в дослідженнях використані не всі зразки підписів і почерку не заслуговує на увагу, оскільки останній не довів цього відповідно до вимог ст.12,81 ЦК України.

При цьому, суд вважає, що експертам для оцінки було надано достатньо об'єктів дослідження, можливість в представленні яких надавалася і стороні відповідачки. Повнота наданої комісією експертів відповіді на поставлене питання відповідає іншим фактичним даним, дослідницька частина висновку відповідає підсумковій частині, а його обґрунтованість узгоджується з іншими матеріалами справи.

Також, суд ставиться критично і до показів свідка ОСОБА_8 щодо підписання заповіту особисто ОСОБА_6, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечать вищевказаному висновку експертизи.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що посилання позивачів на те, що ОСОБА_6 не підписував оспорюваний ними заповіт знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, відтак їхні позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, з врахуванням повністю задоволених вимог позивачів з відповідачки на їхню користь підлягає стягненню 704 грн.80 коп., кожному, в рахунок повернення витрат зі сплати ними судового збору, а також на користь позивачки ОСОБА_2 необхідно стягнути 5005 грн. в рахунок відшкодування витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 81,258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.203,207,215,1217,1223,1233,1247,1257 ЦК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Сафонівська сільська рада Путивльського району Сумської області та приватний нотаріус Путивльського нотаріального округу Пустовойтов Ілля Віталійович, про визнання заповіту недійсним, задовольнити повністю.

Визнати недійсним заповіт від 23 грудня 2014 року, складений від імені ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Сафонівської сільської ради Путивльського району Сумської області ОСОБА_8 і зареєстрований в реєстрі за №53, яким ОСОБА_6 заповів належний йому автомобіль марки ВАЗ 219010, легковий седан -В, шасі НОМЕР_3, об'єм двигуна 1596, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2013, ОСОБА_4,1966 року народження.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, мешканки АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 704 грн.80 коп., кожному, в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору, а також на користь ОСОБА_2 - 5005 грн. в рахунок відшкодування витрат за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 14.12.2018 року.