Рішення

від 23.01.2019 по справі 2040/7701/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 січня 2019 р. справа № 2040/7701/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" (61177, м.Харків, вул.Золочівська, буд.1, код ЄДРПОУ 34954542) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 року №00001901411, №00001911411, №00001921411.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Харківської області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" про що складено Акт від 10.08.2018 року №3268/20-40-14-11-11/34954542. На підставі акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 року №00001901411, №00001911411, №00001921411. Представник позивача вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень та підлягають скасуванню, виконання договорів поставки між позивачем та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними, договорами оренди приміщень, платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Представник позивача зазначив, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні, у акті перевірки відсутня інформація щодо відкриття кримінальних проваджень відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, отже висновки акту перевірки базуються на припущеннях та невірному тлумаченні податкового законодавства, доводи податкового органу щодо відсутності реальної ділової мети під час здійснення позивачем відповідних господарських операцій не підтверджені належними доказами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію суду 17.10.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством, оскаржувані рішення прийнято за наслідками встановлених актом перевірки порушень податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-Торг" зареєстровано в якості юридичної особи 12.04.2007 року, перебуває на податковому обліку у Центральній ОДПІ м. Харкова, є платником податку на додану вартість з 04.05.2007 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що в період з 30.07.2018 року по 03.08.2018 року на підставі направлення від 30.07.2018 №7401, виданого Головним управління ДФС у Харківській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.41.1 ст.41, п.61.1, п.61.2 ст.61, п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62, п.п.75.1.2 п.75.1, ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 30.07.2018 №5433 фахівцями контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Промсервіс - Торг (код за ЄДРПОУ 34954542) з дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ Поток - К (код за ЄДРПОУ 39983892) за листопад 2016 року, з ТОВ Діалог Юг (код за ЄДРПОУ 41015249) за червень 2017 року, з ТОВ Лайн сервіс (код за ЄДРПОУ 41013964) за червень 2017 року, з ТОВ ХСК Стендпро (код за ЄДРПОУ 40945614) за березень 2017 року та подальшого ланцюга постачання.

За результатами перевірки було складено акт від 10.08.2018 року за №3268/20-40-14-11-11/34954542 (далі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення ТОВ "Промсервіс-Торг":

- ст.185, ст.187, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, завищено податкові зобов'язання на загальну в сумі ПДВ 203813 грн. в тому числі за листопад 2016 року на суму ПДВ 3080 грн., за липень 2017 року на суму ПДВ 200733 грн.;

- п.п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 239287 грн., у тому числі за листопад 2016 року на суму ПДВ 3033 грн., за березень 2017 року на суму ПДВ 5600 грн., за травень 2017 року на суму ПДВ 12604 грн., за червень 2017 року на суму ПДВ 175330 грн., за липень 2017 року на суму ПДВ 42720 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 20032 грн., у тому числі за березень 2017 року на суму 5600 грн., за травень 2017 року на суму 12523 грн., за червень 2017 року на суму 1909 грн. та до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 173502 грн., у тому числі за червень 2017 року на суму 173502 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 10.08.2018 року за №3268/20-40-14-11-11/34954542, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесені спірні податкові повідомлення - рішення:

- №00001901411 від 05.09.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25040,00 грн.,

- №00001911411 від 05.09.2018 року, яким встановлено суму завищеного від'ємного значення ПДВ у сумі 173502,00 грн.;

- №00001921411 від 05.09.2018 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 203813 грн. та зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 45753,00 грн.

При цьому, встановлені перевіркою порушення виникли внаслідок господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Поток - К (код за ЄДРПОУ 39983892) за листопад 2016 року, з ТОВ Діалог Юг (код за ЄДРПОУ 41015249) за червень 2017 року, з ТОВ Лайн сервіс (код за ЄДРПОУ 41013964) за червень 2017 року, з ТОВ ХСК Стендпро (код за ЄДРПОУ 40945614) за березень 2017 року, що підтверджується змістом акту перевірки та поясненнями сторін.

Перевіряючи обґрунтованість висновків фахівців ГУ ДФС у Харківській області, викладених в акті перевірки, судом встановлено наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поток-К" (продавець) укладено договір поставки товару №11/11-01 від 11.11.2016 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення.

На підтвердження реальності вказаного правочину ТОВ Промсервіс-торг" надано до матеріалів справи видаткові накладні №211101 від 21.11.2016 року та №111101 від 11.01.2016 року, рахунок №111101 від 11.11.2016 року, податкові накладні №8 від 11.11.2016 року та №9 від 21.11.2016 року, платіжні доручення №63 від 23.11.2016 року та №67 від 30.11.2016 року. До перевірки надано виписки по особовому рахунку, на загальну суму 18200 грн., а саме: №63 від 23.11.2016 - 2640,00 грн., №67 від 30.11.2016 - 15560,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за листопад 2016 року у сумі ПДВ 3033,00 грн.

Крім того, між ТОВ Промсервіс-торг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог ЮГ" (продавець) укладено договір поставки товару №01/06-02 від 01.06.2017 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити повідець буксовий й іншу продукцію виробничо-технічного призначення згідно рахунків.

Реальність здійснення господарських операцій за договором поставки товару підтверджується видатковою накладною №1606001 від 16.06.2017 року, рахунком №1606001 від 16.06.2017 року, податковою накладною №119 від 16.06.2017 року, платіжними дорученнями №172 від 28.08.2017 року та №174 від 31.08.2017 року.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2017 року у сумі ПДВ 36300,00 грн.

Також судом встановлено, що 01.06.2017 між ТОВ Промсервіс-торг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лайн Сервіс" (продавець) укладено договір поставки товару №01/06-01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо-технічного призначення.

Реальність здійснення господарських операцій за договором поставки товару підтверджується видатковими накладними №1606002 від 16.06.2017 року, №1606003 від 16.06.2017 року, №1606004 від 16.06.2017 року, №1606005 від 16.06.2017 року; рахунками №1606002 від 16.06.2017 року, №1606003 від 16.06.2017 року, №1606004 від 16.06.2017 року, №1606005 від 16.06.2017 року; податковими накладними №82 від 16.06.2017 року, №83 від 16.06.2017 року, №94 від 16.06.2017 року, №99 від 16.06.2017 року; платіжними дорученнями №168 від 28.08.2017 року, №169 від 28.08.2017 року, №170 від 28.08.2017 року, №171 від 28.08.2017 року. До перевірки надано виписки по особовому рахунку, на загальну суму 181750,00 грн., а саме: №171 від 28.08.2017 - 256320,00 грн., №168 від 28.08.2017 - 267600,00 грн., №169 від 28.08.2017 - 270000,00 грн., №170 від 28.08.2017 - 296580,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2017 року у сумі ПДВ 139030 грн., за липень 2017 року на суму ПДВ 42720 грн.

Окрім цього судом встановлено, що 01.03.2017 між ТОВ Промсервіс-торг" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХСК Стендпро" (продавець) укладено договір поставки товару №01/03-01, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити підшипники, паси привідні, кільця стопорні, ланцюги привідні, манжети й іншу продукцію виробничо- технічного призначення.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні №0903001 від 09.03.2017 року, №300501 від 30.05.2017 року; рахунки №0903001 від 09.03.2017 року, №300501 від 30.05.2017 року; податкові накладні №3 від 09.03.2017 року, №12 від 30.05.2017 року; платіжні доручення №53 від 21.03.2017 року, №116 від 07.06.2017 року, №118 від 08.06.2017 року. До перевірки надано виписки по особовому рахунку, на загальну суму 259672,26 грн., а саме: №123 від 14.06.2017 - 6280,04 грн., №120 від 09.06.2017 - 13000,00 грн., № 117 від 07.06.2017 - 5400,00 грн., №116 від 07.06.2017 - 5945,00 грн., №119 від 08.06.2017 - 11319,96 грн., №118 від 08.06.2017 - 33680,04 грн., №71 від 14.04.2017 - 47750,77 грн., №67 від 10.04.2017 - 42644,96 грн., №57 від 30.03.2017 - 60051,49 грн., №53 від 30.03.2017 - 33600,00 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за березень 2017 року у сумі ПДВ 5600,00 грн., за травень 2017 року у сумі ПДВ 12604,17 грн.

Заборгованість по дослідженим взаємовідносинам відсутня.

Щодо фізичного переміщення товару придбаного у контрагентів ТОВ Промсервіс-торг" надано договір суборенди нежитлових приміщень (частини складського приміщення) № 01/05-17 від 01.05.2017 з ТОВ "ХСК Стендпро" разом із актом прийому-передачі частини складського приміщення від 01.05.2017 року, актом прийому - передачі наданих послуг від 31.05.2017 року та податковою накладною №20 від 31.05.2017 року. Сплата в межах вказаного договору здійснена на підставі платіжних доручень №117 від 07.06.2017 року, №119 від 08.06.2017 року, №120 від 09.06.2017 року, №123 від 14.06.2017 року.

Таким чином, враховуючи, що ТОВ Промсервіс-торг" орендувало частину складських приміщень, транспортування товару до позивача не здійснювалось, а товар, отриманий ТОВ Промсервіс-торг", зберігався в орендованих складських приміщеннях.

Підставою для висновків контролюючого органу про те, що господарські операції між ТОВ Промсервіс - Торг та ТОВ Поток - К (код за ЄДРПОУ 39983892) за листопад 2016 року, з ТОВ Діалог Юг (код за ЄДРПОУ 41015249) за червень 2017 року, з ТОВ Лайн сервіс (код за ЄДРПОУ 41013964) за червень 2017 року, з ТОВ ХСК Стендпро (код за ЄДРПОУ 40945614) за березень 2017 року не відбулись слугувала податкова інформація, що містяться в ІС Податковий блок та отримана від контролюючих органів. На думку перевіряючих, надані для перевірки ТОВ Промсервіс - Торг первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками не є достатніми доказами фактичного виконання операцій. Враховуючи вище викладене, згідно висновків акту перевірки, взаємовідносини ТОВ Промсервіс - Торг не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

Будь - яких інших даних, в тому числі даних зустрічних звірок, перевірок, інших даних, добутих шляхом здійснення визначеного законом податкового контролю, контролюючим органом в підтвердження своїх суджень в акті перевірки не наводиться.

Судом встановлено, що ТОВ Поток - К , ТОВ Діалог Юг , ТОВ Лайн сервіс та ТОВ ХСК Стендпро на момент укладення господарських правовідносин були зареєстрованими як платники ПДВ, повноваження представників вказаних підприємств на укладення договорів та іншої первинної документації було перевірено, підтверджено згідно загальнодоступної бази Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що розміщено на офіційному сайті Міністерства Юстиції України. ТОВ Промсервіс - Торг та його контрагентам було виконано у повному обсязі вимоги п.201.1 ст. 201 ПКУ, декларації з податку на додану вартість позивачем та його контрагентами було подано своєчасно і складено звітність у відповідності з діючим законодавством України. Досліджені договори виконані сторонами в повному обсязі.

Єдиною підставою для встановлення порушень, став факт наявності податкової інформації відносно контрагентів позивача.

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки, під час перевірки було використано лише дані систем автоматизованого співставлення податкових даних, податкову інформацію, при цьому не надано належну оцінку первинній документації щодо господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

З висновками акту перевірки суд не може погодитися, оскільки вони зроблені передчасно та на підставі припущень відповідача, а не на підставі доказів, які можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні вироки судів за ст.205 та 205-1 Кримінального кодексу України, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ Поток - К , ТОВ Діалог Юг , ТОВ Лайн сервіс та ТОВ ХСК Стендпро .

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями. Сама по собі несплата податку продавцем і його постачальниками (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару або послуги) (постанова ВСУ № 08/28 від 12.02.2008 р., постанова ВСУ № 09/05 від 13.01.2009 р., постанова ВСУ № 10/21 від 02.03.2010 р.).

Виключенням з цього правила є, якщо буде підтверджено належними доказами, що платник податків знав про те, що його контрагент є фіктивною фірмою (створений без наміру здійснення господарської діяльності) і метою укладених правочинів та здійснених господарських операцій було саме ухилення від сплати податків або отримання так званої податкової вигоди через формування податкового кредиту та валових витрат платника податку).

Таким чином, відповідач жодних доказів щодо наявності у позивача обізнаності щодо фіктивності його контрагентів не навів, отже не може стверджувати про наявність у позивача умислу на укладення фіктивних угод.

Верховний Суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) зазначив, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Суд критично відноситься до посилань контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про нереальність господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду від 03.09.2018 року у справі №817/1559/17.

Судом встановлено, що позивачем надано до суду докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ Поток - К , ТОВ Діалог Юг , ТОВ Лайн сервіс та ТОВ ХСК Стендпро товару, на користь ПрАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (код за ЄДРПОУ 1056273) за листопад 2016 року на загальну суму 18480 грн. в тому числі сума ПДВ 3080 грн. та ПАТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" / РЕГІОНАЛЬНА ФІЛІЯ "ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (код за ЄДРПОУ 40075815) - за липень 2017 року на загальну суму 1204396,00 грн. в тому числі сума ПДВ 200733 грн. При цьому вказаний факт досліджувався контролюючим органом під час проведення перевірки та знайшов своє відображення у акті перевірки. Наявні матеріали справи в повному обсязі підтверджують факт подальшої реалізації придбаного позивачем товару, що виключає можливість безтоварності операцій з придбання реалізованого товару.

Отже висновки акту перевірки по взаємовідносинам ТОВ Промсервіс - Торг з вказаними контрагентами спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

…Необхідно зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (ВАСУ від 18.05.2017 р. у справі № К/800/36463/16).

Також, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Вказане цілком узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, а саме, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій, окрім фактів, встановлених вироком суду, що набрав законної сили.

Як зазначив ВАСУ у своїй ухвалі у справі № К/800/27236/13 від 8 лютого 2017 року, факт ненадання контрагентом підтверджуючих здійснення господарських операцій документів свідчить про порушення податкової дисципліни саме цим суб'єктом господарювання, за що позивач, в силу положень статті 61 Конституції України, не може нести відповідальності .

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентами їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані за спірними господарськими операціями, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Доказів протилежного до суду не надано.

Предметом правочинів між позивачем та його контрагентами є товари, роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 201.10 ст. 210 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.4 ст.198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність (ОСОБА_3 адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11).

Відповідно до п.201.15 ст.201 ПК України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Судом встановлено, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ Поток - К , ТОВ Діалог Юг , ТОВ Лайн сервіс та ТОВ ХСК Стендпро оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1994 року № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів вказані контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що товари, роботи та послуги, придбані та отримані позивачем у вищезазначених контрагентів, використані позивачем для забезпечення господарської діяльності та відображені у податковому обліку позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами на підставі податкової інформації про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також, законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, отримана контролюючим органом податкова інформація щодо контрагентів позивача не може свідчити про нереальність господарських операцій.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ Поток - К , ТОВ Діалог Юг , ТОВ Лайн сервіс та ТОВ ХСК Стендпро .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

За викладених обставин, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належним чином правомірності винесення податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 05.09.2018 року №00001901411, №00001911411, №00001921411.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" (61177, м.Харків, вул.Золочівська, буд.1, код ЄДРПОУ 34954542) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 05.09.2018 року №00001901411, №00001911411, №00001921411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс-торг" (61177, м.Харків, вул.Золочівська, буд.1, код ЄДРПОУ 34954542) судовий збір у сумі 6721,62 (шість тисяч сімсот двадцять одна) грн. 62 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.01.2019 року.

Суддя Біленський О.О.