Постанова

від 23.01.2019 по справі 2240/2653/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2240/2653/18

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

23 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника відповідача: Федючка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Вілія ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю Вілія ЛТД (ТОВ Вілія ЛТД ) звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ГУ ДФС у Хмельницькій області) про визнання протиправною та скасування відмови відповідача, що надана листом від 22.02.2018 року за №5023/8/22-01-1207-17 з питання застосування ТОВ "Вілія ЛТД" спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році та зобов'язання відповідача включити ТОВ "Вілія ЛТД" до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2018 році, про що видати відповідну довідку.

18 жовтня 2018 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ТОВ Вілія ЛТД зареєстроване юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Славутській ОДПІ (Білогірське відділення), як платник єдиного податку IV групи.

Так, ТОВ Вілія ЛТД подало до ГУ ДФС у Хмельницькій області пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи, а саме податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок, з метою підтвердження статусу платника єдиного податку у відповідності до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України.

Проте, листом від 22.02.2018 за № 5023/8/22-01-1207-17 ГУ ДФС у Хмельницькій області повідомило підприємство про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування, як платника єдиного податку ІV групи на 2018 рік, у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01 січня 2018 року податкового боргу по податку на додану вартість с/г підприємств за операціями із зерновими і технічними культурами, в розмірі 237,27 грн.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної відмови діяв не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пунктів 291.2, 291.3 ст. 294 Податкового кодексу України (ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пп. 4 п. 291.4 ст. 291 ПК України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків віднесено до четвертої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

При цьому, згідно з пп. 291.5-1.3 п. 291.5-1 ст. 291 ПК України не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до п. 299.6 ст. 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1)невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 ст. 298 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 299.1, 299.2 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1)подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Таким чином, не може бути зареєстрованим платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

При цьому, у разі реєстрації суб'єкта господарювання платником єдиного податку четвертої групи такий суб'єкт господарювання набуває статусу платника єдиного податку четвертої групи безстроково. Реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно з підстав, передбачених п.299.10 ст.299 ПК України.

Отже, наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку четвертої групи лише для суб'єктів господарювання які вперше набувають цей статус.

Із матеріалів справи встановлено, що ТОВ Вілія ЛТД вже було зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи, а тому правила пп.291.5-1.3 п.291.5-1 ст.291 ПК України відповідач помилково застосував до порядку щорічного підтвердження статусу платника податку позивачем.

Крім того, відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, контролюючий орган лише під час проведення виїзної документальної перевірки позивача може встановити обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), та прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Проте, в даному випадку ГУ ДФС у Хмельницькій області не проводилась перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги стосовно визнання протиправною та скасування відмови відповідача, що надана листом від 22.02.2018 року за №5023/8/22-01-1207-17 з питання застосування ТОВ "Вілія ЛТД" спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов'язання ГУ ДФС у Хмельницькій області включити ТОВ "Вілія ЛТД" до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2018 році, про що видати відповідну довідку, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так у положенні Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року справа №816/1088/17.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року скасувати в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області включити товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія ЛТД" (код ЄДРПОУ 33124549) до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2018 році, про що видати відповідну довідку.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія ЛТД" судові витрати в сумі 1762, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2019 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Курко О. П. Совгира Д. І.