Постанова

від 29.01.2019 по справі 810/844/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №810/844/16

адміністративне провадження №К/9901/32768/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алекса Груп

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (головуючий суддя - Василенко Г.Ю.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Ганечко О.М., Літвіна Н.М.)

у справі №810/844/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алекса Груп

до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алекса Груп (далі - Товариство) звернулось в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ДФС) з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2015 №0002962201, №0002972201 та №0002982201.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентами не мали реального характеру, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток, застосування штрафних (фінансовими) санкцій та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 24 вересня 2015 року №0002962201, №0002972201 та №0002982201;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алекса Груп судові витрати у сумі 99 857 грн. 14 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентами угод.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Броварської Об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з наданої контролюючим органом інформації про результати перевірок контрагентів позивача щодо дотримання ними вимог податкового законодавства, а також зазначив, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов укладених з Товариством договорів.

Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Зазначену касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Алекса Груп з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Екодит за липень 2014 року, ТОВ Ремспецбуд - КС за липень 2014 року, ТОВ Алєксандрія за липень, серпень, листопад 2014 року, квітень 2015 року, ТОВ ЕК АС Електро , за липень- жовтень 2014 року, ТОВ Управляюча компанія Альянс Сервіс за серпень, жовтень 2014 року, січень 2015 року, ТОВ Авалон Будінвест за серпень - вересень 2014 року, ТОВ Науково- виробниче об'єднанння Регионспецпроект за вересень 2014 року, ТОВ Теккомбуд Плюс за листопад 2014 року, ДП Аріна ПАТ Монтажник України за січень 2015 року, ТОВ Аманді за березень 2015 року, ТОВ Т-Строй за березень 2015 року, ТОВ Тотал Строй за квітень 2015 року, контролюючим органом складено акт від 04.09.2015 №243/7/10-06-22-01/38912368.

В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача порушень:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті за період липень 2014 року - квітень 2015 року, на загальну суму 3 268 929 грн.;

- п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток за 2014 рік, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 2 576 079 грн.;

- у позивача відсутнє право на віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства витрат, понесених у 2015 році, на загальну суму 2 033 198 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, висновки акта викладено в наступній редакції:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті на загальну суму 2 862 310 грн.;

- п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток за 2014 рік. що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2 138 108 грн.;

- у позивача відсутнє право на віднесення до складу витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства витрат, понесених у 2015 році на загальну суму 2 522 552 грн.

На цій підставі відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015:

- №0002962201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 577 888 грн., з яких 2 862 310 - за основним платежем, 715 578 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0002972201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 406 619 грн.; №0002982201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 672 635 грн., з яких 2 138 108 грн. - за основним платежем, 534 527 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)чи не підтверджені митними деклараціями, іншими

документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Аналіз наведених норм Податкового Кодексу України свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Матеріалами справи встановлено, що Товариством укладено з ТОВ Екодит, ТОВ Ремспецбуд - КС , ТОВ Алєксандрія , ТОВ ЕК АС Електро , ТОВ Управляюча компанія Альянс Сервіс , ТОВ Авалон Будінвест , ТОВ Науково- виробниче об'єднанння Регионспецпроект , ТОВ Теккомбуд Плюс , ДП Аріна ПАТ Монтажник України , ТОВ Аманді , ТОВ Т-Строй , ТОВ Тотал Строй низку договорів підряду, договір на виконання проектних робіт, договір про надання послуг будівельних машин та механізмів з обслуговуючим персоналом, договір на виконання вишукувальних робіт.

На підтвердження виконання умові укладених договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, акти на закриття прихованих робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання-передачі матеріалів, загальні журнали будівельних робіт, акти прийому - передачі до актів виконаних будівельних робіт, договори підряду, додаткові угоди, технічні звіти, відомості витрачених ресурсів витрат замовника, тощо.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, натомість основана на припущеннях помадових осіб контролюючого орагну та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

На думку колегії суддів суду касаційної інстанції, контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями з зазначеними контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які фактично не виконувались.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 345, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алекса Груп -задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року від 20 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова