Постанова

від 22.01.2019 по справі 804/9723/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року

Київ

справа №804/9723/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 у справі за позовом Приватного підприємства Комерційна фірма Фартек до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська та Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Комерційна фірма Фартек подало до суду позов, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 № 0002752206 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 211 025,20 грн за основним платежем та в сумі 105 512,60 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 04.07.2013 № 0002762206 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 124 830 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2013 відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені контролюючим органом факти ненадання позивачем до перевірки сертифікатів походження товару та товарно-транспортних накладних, а також наявність акта перевірки ТОВ Шервуд Груп від 25.01.2013 № 00336/2203/38104582, в якому вказано про нереальність господарських операцій ТОВ Шервуд Груп за грудень 2012 року, свідчить про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Шервуд Груп .

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.05.2014 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2013 та задовольнив позов, визнав протиправним та скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом є реальними, підтверджуються первинними документами. Посилання контролюючого органу на акт від 25.01.2013 № 00336/2203/38104582, в якому викладено висновки про нереальність господарських операцій ТОВ Шервуд Груп , є безпідставним, оскільки дії з проведення зустрічної звірки цього підприємства, результати якої оформлені зазначеним актом, а також дії щодо внесення до Інформаційних баз відомостей про результати зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2013 у справі № 826/8527/13-а визнав протиправними. Товарно-транспортні накладні є первинними документами, що обов'язково підтверджують транспортні послуги, і не є первинними документами, що підтверджують операції з поставки товару.

ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права. Такі посилання контролюючий орган мотивує обставинами та висновками, зафіксованими ним в акті перевірки, що слугували підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 08.07.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2019 прийняв до провадження та призначив попередній розгляд справи на 22.01.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення позивачу за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 13.06.2013 № 3151/226/33184330 позапланової невиїзної документальної перевірки, про порушення позивачем вимог пунктів 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за жовтень та листопад 2012 року за операціями з придбання у ТОВ Шервуд Груп товару (медичне обладнання), які є нереальними.

Висновок про нереальність господарських операцій контролюючий орган обґрунтовує тим, що транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника, однак товарно-транспортні накладні до перевірки не надано. До перевірки не надано сертифікати походження товару, посвідчення якості. Окрім того, в акті від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Шервуд Груп контролюючий орган виклав висновок про відсутність реальних операцій між цим підприємством та його постачальниками.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди - жовтень та листопад 2012 року регулювався нормами статті 198 Податкового кодексу України.

Аналіз пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України свідчить, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податку в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість має бути обов'язково також підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних (статті 201 Податкового кодексу України).

Суд апеляційної не встановив жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Цей суд зазначив, що позивач має в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, та податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що транспортування товарів, придбаних позивачем у ТОВ Шервуд Груп відбувалося за рахунок постачальника, однак до перевірки позивач не надав товарно-транспортних накладних, то суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що такий первинний документ як товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документів, що складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, що складається щодо господарських операцій з поставки товарів. Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних, а також документів щодо якості товару, не може бути самостійною підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальне вчинення господарських операцій позивача з контрагентом, який обґрунтовується тільки інформацією акта перевірки контрагента щодо його господарських операцій зі своїм контрагентом, то такі обґрунтування є недостатніми за відсутності аналізу самих господарських операцій та первинних документів.

Окрім того, суд апеляційної інстанції врахував, що Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.11.2013 у справі № 826/8527/13-а, яка на час вирішення судом апеляційної інстанції справи № 804/9723/13-а була такою, що набрала законної сили, визнав протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки ТОВ Шервуд Груп , результати якої оформлені актом від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582, висновками якого, своєю чергою, контролюючий орган обґрунтовував нереальне вчинення операцій з поставки товару між позивачем та ТОВ Шервуд Груп .

Суд касаційної інстанції враховує, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова суду від 06.11.2013 у справі № 826/8527/13-а, яка на час вирішення судом апеляційної інстанції справи № 804/9723/13-а була такою, що набрала законної сили, скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 у справі № К/800/59129/13 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанцій. Разом з тим за результатами нового розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 01.09.2014, яка набрала законної сили 16.12.2014, вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва з проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ Шервуд Груп , за результатами якої складено акт від 25.01.2013 № 336/22-3/38104582 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Шервуд груп .

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. При цьому суд касаційної інстанції бере до уваги, що у справі відсутні обставини, які б свідчили про те, що контрагент позивача є підприємством з ознаками фіктивності.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду