Постанова

від 23.01.2019 по справі 2-1000/10

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.01.2019 Справа № 2-1000/10

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №2-1000/10 Головуючий у 1 інстанції Полянчук Б.І.

Провадження № 22-ц/807/7/19 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Гончар М.С.

за участю секретаря судового засідання Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, стягувач Публічне акціонерне товариство Перший Українській міжнародний банк ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, стягувач ПАТ ПУМБ .

В обґрунтування заяви зазначила, що між ЗАТ ПУМБ , правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ ПУМБ , та нею 28 травня 2008 року було укладено кредитний договір №6343782 на суму 500 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ПП Астерікс-2007 було укладено іпотечний договір №6445722, предметом іпотеки є: комплекс будівель та споруд, загальною площею 2144,3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку зі складним фінансовим становищем вона належним чином зобов'язання по кредитному договору не виконувала.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року звернуто стягнення на вказане заставлене майно (предмет іпотеки) для задоволення вимог ПАТ ПУМБ до неї за кредитним договором № 6343782 від 28 травня 2008 року в загальному розмірі 919 027,47 дол. США та 1 444625,90 грн., визнано за ПАТ ПУМБ право власності на предмет іпотеки,

ПАТ ПУМБ з метою виконання вищевказаного рішення здійснило реєстрацію права власності на спірний.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 у справі № 2-1000/2010 за позовом ПАТ ПУМБ до неї, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6343782 від 28 травня 2008 року, на забезпечення якого між ПАТ ПУМБ та ПП Астерікс-2007 був укладений іпотечний договір № 6445722 від 28 травня 2008 року, стягнуто з неї на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором у сумі 623 048,72 центи США, а також судовий збір у сумі 1820,00 грн.

На підставі вказаного рішення Бердянський міськрайонний суд Запорізької області видав 23 травня 2011 року виконавчий лист № 2-1000/2010.

18 червня 2015 року нею в рамках ВП №45726752 була подана заява про закінчення відповідного виконавчого провадження, обґрунтована тим, що її зобов'язання за кредитним договором виконане внаслідок передачі ПАТ ПУМБ предмета іпотеки за рішенням Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року.

28 вересня 2015 року головним держаним виконавцем Соловей О.О. по ВП №45726752 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.

На підставі ухвали Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 січня 2016 року у справі № 2-1000/104-с/310/18/16 постановою відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 13 березня 2016 року відновлено виконавчого провадження (ВП №45726752) щодо примусового виконання виконавчого листа №2-1000/2010, виданого 23 травня 2011 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області.

Вважає, що зазначений виконавчий лист було видано без урахування рішення Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року у справі № 26/214/10, яким фактично було задоволено всі майнові вимоги ПАТ ПУМБ по кредитному договору № 6343782 від 28 травня 2008 року та звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення відповідної суми заборгованості, а тому є підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі зазначеного просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-1000/2010, виданий 23 травня 2011 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з неї на користь ПАТ ПУМБ заборгованості за кредитним договором в сумі 623 048,72 доларів США, а також понесені судові витрати у сумі 1820 грн.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на видачу виконавчого листа без врахування рішення Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року, майнові вимоги банку задоволені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №2-1000/2010, виданий 23 травня 2011 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з неї на користь ПАТ ПУМБ заборгованості за кредитним договором в сумі 623 048,72 доларів США, а також понесені судові витрати у сумі 1820 грн.

ПАТ ПУМБ надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що на момент видачі виконавчого листа рішення Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року було скасовано, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до положень п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.

Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково по рішенню, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дублікату; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ЗAT ПУМБ , правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ ПУМБ , та ОСОБА_3 28 травня 2008 було укладено кредитний договір (т.1 а.с.11-15).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за цим кредитним договором, між банком та ПП АСТЕРІКС -2007 було укладений іпотечний договір (т. 2 а.с.8-11).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року, на виконання якого було видано оспорюваний виконавчий лист, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором № 6343782 від 28 травня 2008 року станом на 31 серпня 2009 року в сумі 623 048,72 дол. США, а також судовий збір у сумі 1820,00 грн. (т. 2 а.с.12-13, 19).

З рішення Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 28 травня 2008 року станом на 25 листопада 2010 року складає: 919 027,47 доларів США та 1 444 625,90 грн., а всього разом 8 741 704,01 грн. У рахунок погашення зазначеної заборгованості судом вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - комплекс будівель і споруд, загальною площею 2144,3 кв.м. та оціночною вартістю 7 436 880 грн. та визнати за ПАТ ПУМБ право власності на нього (т. 2 а.с.14-18). ПАТ ПУМБ здійснило реєстрацію права власності на комплекс будівель і споруд.

25 листопада 2014 року ПАТ ПУМБ подав до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області заяву про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом (т. 2 а.с.20).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 08.12.2014 року відкрито виконавче провадження (т.2 а.с.21-22).

18 червня 2015 року ОСОБА_3 звернулась до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою про закінчення виконавчого провадження, оскільки її зобов'язання за кредитним договором є виконаним (т. 2 а.с. 23).

Постановою державного виконавця від 28 вересня 2015 року виконавчий лист №2-1000/2010 від 23 травня 2011 року повернуто стягувачу на підставі п. 4 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження у зв'язку з нездійсненням ПАТ ПУМБ авансування витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій (т. 2 а.с. 25).

Постановою державного виконавця від 13 березня 2016 року відновлено виконавче провадження за виконавчим листом №2-1000/2010 від 23 травня 2011 року (т. 2 а.с.26).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за рішенням Господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2010 року залишилося невідшкодованою частина пені в розмірі 1 330 560,01 грн. (1 702 170,61 грн. загальної суми пені - 371 610,6 відшкодована частина пені за рахунок звернення стягнення на майно), що за офіційним курсом НБУ, станом на 03 грудня 2010 року складає 167 576,83 дол. США, а тому існує непогашена заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ ПУМБ зі сплати пені, яка стягнута рішенням Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2010 року.

Також судом першої інстанції обґрунтовано визнано, що рішення Бердянського міськрайонного суду від 20 листопада 2010 року також не виконано в частині судових витрат у розмірі 1820 грн.

Отже, підстави для задоволення заяви ОСОБА_3 та визнання виконавчого листа №2-1000/2010, який видано 23.05.2011 Бердянським міськрайонним судом Запорізької області таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідач посилалася на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є належним виконанням зобов'язання за кредитним договором, а тому виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Проте, зазначена обставина не є підставою для визнання виконавчого листа, що не підлягає виконанню, так як часткове погашення заборгованості за кредитним договором відбулося в результаті примусового виконання рішення, боржник добровільно не сплатив кредитну заборгованість.

Разом з тим, рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року не скасоване, не було переглянуто у зв'язку з нововиявленими обставинами.

При цьому, колегія суддів враховує й те, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну правову оцінку та прийшов до вірного висновку про те, що оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а на виконання рішення суду, яке не виконано на даний час. По справі не встановлено відсутності обов'язку боржника щодо погашення заборгованості за кредитом повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, а тому правових підстав для визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, не має. За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2010 року та були предметом розгляду судом першої інстанції, їм була надана належна правова оцінка в ухвалі суду, і вони не містять підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали суду.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваної ухвали суду не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Випадки для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2019 року.

Головуючий

Судді: