Постанова

від 29.01.2019 по справі 195/1784/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/739/19 Справа № 195/1784/17 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Скорук М.А." про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з уточненим позовом до фермерського господарства "Скорук М.А." (далі - ФГ "Скорук М.А.") про розірвання договору оренди земельної ділянки, мотивуючи його тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 7.710 га, яка знаходиться на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Вказувала, що 01 серпня 2010 року між нею та ФГ "Скорук М.А." було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, за умовами якого вона, як орендодавець, передала, а ФГ "Скорук М.А.", як орендар, прийняв в оренду земельну ділянку розміром 7,710 га ріллі, ціна якої складає 83.500 грн.

Державна реєстрація договору була проведена Томаківським відділом ДРФ центру ДЗК 15 квітня 2011 року.

Зазначала, що за умовами укладеного договору орендодавець приймає від орендаря в рахунок орендної плати грошові кошти з розрахунку 1.253 грн. за рік або у натуральному вигляді сільськогосподарську продукцію. Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату протягом терміну дії Договору не пізніше 01 грудня поточного року.

Посилаючись на те, що з 2011 року ФГ "Скорук М.А." не сплачував орендну плату, як у грошовому вигляді, так і натуральній формі, не надавав послуги у відробітковій формі та за її розрахунками має значу заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, її письмові вимоги залишав без реагування та належного виконання, а тому просила суд ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 01 серпня 2010 року року між нею та ФГ "Скорук М.А."

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

В апеляційні скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач у повній мірі не виконує взяті на себе за договором оренди земельної ділянки зобов'язання, а тому вона має право на його дострокове розірвання у судовому порядку.

05 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначав, що умови договору виконував, що підтверджується належними та допустимими доказами наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №122724, виданого 11 червня 2001 року Кисличуватської сільською радою, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 7,710 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Кисличуватської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області (а.с.7).

01 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ "Скорук М.А." було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, за умовами якого ОСОБА_1, як орендодавець, передала, а ФГ "Скорук М.А.", як орендар, прийняв в оренду земельну ділянку розміром 7,710 га ріллі, ціна якої складає 83.500 грн.

Державна реєстрація договору була проведена Томаківським відділом ДРФ центру ДЗК 15 квітня 2011 року.

Відповідно до вказаного договору, розмір орендної плати складає: грошова форма оплати 1.253 грн. або натуральна оплата: фуражне зерно 2.000 кг, соняшник 100 кг, борошно 100 кг, цукор 50 кг, солома з доставкою 0,5 т, доставка води 3 м.куб., оранка, сівба та збирання сільгоспкультур 0,5 га. Ритуальні послуги 500 грн., 10 хлібин, 50 пиріжків.

Відповідачем ФГ "Скорук М.А." було надано письмові відомості виплати орендної плати власнику земельної ділянки та пояснено в судовому засіданні, що видача орендної плати пайщикам у господарстві ведеться у книзі обліку, відповідно до якої орендодавець розписується за отримання орендної плати в натуральній формі напроти свого прізвища і, відповідно, позивачка з 2011 року розписувалася за отримання орендної плати у натуральній формі, так як у облікових книгах напроти прізвища ОСОБА_1 у всіх графах стоїть розр та підпис .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів обґрунтованості пред'явлених позовних вимог, оскільки ним недоведено факту істотного та систематичного порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договори найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За змістом ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди (стаття 21 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивачем не доведено істотного систематичного порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки.

В свою чергу відповідачем надано докази здійснення орендної плати як у грошовій так і у натуральній формах.

Крім того, статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, зокрема, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, доказів того, що позивач як орендодавець звертався з будь-якими вимогами до відповідача матеріали справи не містять.

Також, пунктом д ч.1 ст.141 ЗК України встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати.

У даному випадку факт систематичної несплати орендної плати відсутній.

Колегія суддів також зазначає, що в позовній заяві не зазначено про факти відмови (або нереагування) відповідача у виконані умов договору оренди щодо безкоштовного завезення води до садиби позивача, безкоштовної оранки та/або культивації присадибної земельної ділянки позивача. Про наявність заперечень щодо доводів відповідача про відсутність звернень позивача для надання йому вищевказаних безкоштовних послуг позивачем не зазначено.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач працювала на ФГ "Скорук М.А." та ставила багато підписів на різних документах, але такого документу, як "Відомості про отримання орендної плати" не підписувала, оскільки ніяких відомостей не велося, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки є хибними (а.с.34-39).

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову, не можуть біти прийняті до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.